Анатомія проникнення: як працювали спецслужби РФ через російську агентуру на Донбасі

Ситуація на Донбасі не виникла в один день або, навіть, рік. Крім загальних об’єктивних причин та передумов війни на Сході, як от економічні особливості та диспропорція розвитку регіонів, національно – етнічні, соціальні та ментальні особливості населення і, що дуже важливо – багаторічне невтручання офіційного Києва у "внутрішні справи" Донбасу, яке дало змогу місцевим феодалам закріпити своє економічно-інформаційне панування у цій частині країни, був і інший надзвичайно важливий фактор. Це споконвічний проросійський колабораціонізм регіональних еліт, який активно розвивався на тлі старих взаємин по лінії старої партноменклатури, агентури КДБ та просто банальних економічних інтересів, що було неможливо без співробітництва з правлячими колами РФ. Використовуючи зазначені важелі впливу на "донбаських баронів", росіяни під егідою культурного співробітництва протягом останніх десяти років поступово готували підґрунтя для бунту, виховуючи в заздалегідь ворожій для України атмосфері нове покоління російськомовних донбаських українців. Ця стаття – спроби розкриття механізму втілення зазначеного культурного проникнення для підготовки гібридної війни на прикладі одного окремо взятого факту з життя Луганської глибинки.

Багато хто із старожилів може згадати різні "віхи" російського проникнення – появу в 2006 році та популяризацію в якості символу перемоги "георгіївської стрічки", привезеної до Луганська з РФ теперішнім радником І.Плотницького – Родіоном Мірошником, введення в обіг фраз типу "донбаський характер" та "Донбас годує всю Україну" тощо. Однак мало хто може прослідити м’яке проникнення "Руського світу" до свідомості населення, яке відбувалося не тільки через публічне ТВ та радіо, а на більш скритому, підсвідомому рівні - через освітні установи, що формують у нового покоління основні світоглядні концепти. Одним із таких моментів була поступова русифікація під прикриттям завідомо брехливого ствердження про утиски російських шкіл на Луганщині. При цьому, русифікація в освітній галузі безперешкодно проводилася російськими неурядовими структурами за підтримки місцевих партійних бонз від Партії регіонів, а також осіб, які зараз позиціонуються себе завзятими патріотами України (про них далі).

Так, окрім Фонду "Руський мір", ще у період президентства Ющенка в Україні активізували свою діяльність і такі структури як Фонд "Президентський центр Б.Н.Єльцина", "Українська академія русистики", різні посольські структури північного сусіда. Деякі з них декларували цілі, пов’язані з освітою для школярів та студентів ВНЗ. Саме з їх позицій і починалася "культурна експансія" рашизму на Донбас…

Перша ластівка - презентація книги "Страноведение. Россия" та підручника для перекваліфікації вчителів "Воссоединение Руси" (видані за підтримки Посольства РФ в Україні в рамках проекту "Української академіки русистики" та Фонду Б.Н.Єльцина) в Луганській області була проведена у м.Луганську у листопаді 2008 року Надзвичайним та Повноважним послом РФ в Україні В.Черномирдіним за сприяння голови Луганської облради В.Голенка.

Ось найбільш красномовні скани зазначеного видання, яке досі використовується у навчальних закладах Луганщини:

При цьому, ця книга ще у 2006 році отримала гриф "одобрено" від Міністерства освіти і науки України! Тоді вказану структуру очолював Станіслав Ніколаєнко, член Соцпартії Олександра Мороза.

Втім, на той час через активну протидію проукраїнських структур Луганщини, вона не отримала широкого розповсюдження на території регіону.

Однак, згодом, раніше нездійсненні плани російської сторони з культурної експансії почали ставати реальністю. Вже у 2010 році було здійснено друк зазначеного сумнозвісного підручника.

При цьому, друк був здійснений у видавництві "Київська Русь", яке очолював на той час … Володимир Володимирович Рубан! Враховуючи те, що адреса видавництва – Київ, вул. Б.Хмельницького, 51а співпадає з адресою реєстрації ГО "Офіцерський корпус", сумнівів не зостається.

Так, однією із ланок русифікації була "Людина року - 2014", переговірник № 1 в Україні Володимир Рубан! Може він тому і досяг таких успіхів на цій ниві, якщо його дуже позитивно сприймає російська сторона?! Тим більше, що, за свідченнями ЗМІ, він є виключно "надутою" фігурою – псевдогенералом, приспішником "путінського кума" Медведчука. Можливо, і тепер він, маючи доступ до усіх військових позицій, відіграє нову роль в рамках сценарію "Руского світу"?

Отже, у друкарні "українського патріота" в 2010 році було видано порцію українофобської пропаганди у вигляді шкільного підручника.

Відтоді діло залишалося за організацією розповсюдження. І вже скоро, 17.08.2012 року Луганської обласною радою (голова – В.Голенко, який підтримав від імені облради ідею проведення "псевдореферендуму"на Луганщині) було ухвалено рішення № 14/7 "Про заходи щодо реалізації закону України "Про засади державної мовної політики".

Серед заходів, передбачених даним рішенням, було "Рекомендовать сельским, поселковым, городским советам принять предусмотренные Законом Украины "Об основах государственной языковой политики" (Закон N 5029-VI) меры, направленные на развитие, использование и защиту региональных языков или языков меньшинств, при условии, если количество лиц - носителей регионального языка, проживающих на территории, на которой распространен этот язык, составляет 10 процентов и более численности ее населения".

Луганські обласні бонзи у просуванні своєї проросійської пропаганди апелювали до особливостей формування контенту шкільної програми. Так, шкільна програма поділяється на 2 частини – варіативну та інваріантну. Інваріантна повністю регулюється нормативами Міністерства освіти і науки і відповідними держстандартами, ухилення від її виконання неї неможливе. Втім, існує і інваріантна частина. Її існування продиктовано тим, аби створити варіативний компонент для спеціалізованих шкіл – фізико-математичних, гуманітарних тощо, які за рахунок варіативності можуть збільшувати години вивчення спец предметів. У нашому випадку (як і у випадку з іншими школами російської, угорської або польської мови навчання) – це можливість збільшити години на вивчення російської мови та літератури та країнознавства держави, чия мова поглиблено вивчається.

Остаточно визначає варіативний компонент школа, однак значний "рекомендаційний" вплив на його формування має відділ освіти та науки відповідного органу місцевого самоврядування.

Так і вийшло у нашому разі - голова Луганської облради, скориставшись підказками "спеціалістів", використав цю шпаринку для чергового протискування інтересів РФ на Донбасі.

Так, у практичній площині, Управлінню освіти Луганської ОДА було "рекомендовано" включити до навчальної програми (документів, що це підтверджують, не виявлено) шкіл регіону предмет "Страноведение. Россия". Про цей факт, згадує один з авторів підручнику "Страноведение. Россия" Звиняцковський Володимир Янович.

У цьому контексті, до шкіл було поставлено підручник: Звиняцковский В.Я. Олейников А.А., Филенко О.Н. Страноведение. Путешествие по Руси и России во времени, пространстве и языке: Книга для чтения в 5 кл. общеобразоват.учеб. завед. с русским языком. – К.: Киевская Русь, 2010. – 256 с.: илл.

Перший транш книг, виданих "Українською академією русистики", був поширений серед навчальних закладів Луганської області у вересні 2010 року через можливості її Луганського відділення, а саме через адмінресурс її керівника - Фесенка Юрія Павловича, завідуючого кафедрою журналістики СНУ ім.В.Даля, професора, члену Союзу письменників Росії. Зазначена особа наразі залишається на окупованій території, продовжує працювати і здійснює організацію конференцій із російськими ВНЗ в інтересах агресора. Втім, для прикриття масштабів антинародної діяльності, у 2010 році було заявлено, що це книжки з точних та природничих наук (фізика, хімія, математика, біологія).

При цьому, з точки зору закону, на рівні виконавця все у порядку – є рекомендація облради, місцевих рад, а сам цей сумнозвісний підручник має Міністерський гриф України! Складно і притягти його до якоїсь відповідальності - бо рішення облради формально є колегіальним рішенням, яке просто підписується головою облради! Втім, є величезне питання до посадовців Міносвіти, які присвоїли міністерський гриф відверто українофобській книжці!

Надалі, зазначений підручник, який школи безоплатно отримали з рук ворога, використовувався негласно під час вивчення курсу "Історії рідного краю", бо інших підручників дуже часто просто не було у потрібній кількості.

За словами освітян, сприяла цьому процесу заступник голови Луганського обласного відділення Української асоціації викладачів російської мови та літератури Зайцева Ірина Павлівна (обіймала низку керівних посад у Міносвіти за часів головування там Д.Табачника. Є доктором наук з російської філології, уродженка РФ, навчалася у аспірантурі та докторантурі у м.Москва).

Крім того, хотілося б окрему увагу звернути і на особи самих авторів – виконавців такого собі "back in USSR". Так, автори підручнику - Звиняцьковский В.Я. та Філенко О.Н. є відомими філологами, беруть участь у діяльності різноманітних проросійських громадських організацій України, є авторами низки підручників з російської літератури для учнів шкіл з росій ською мовою навчання.

Інший автор книги, Олійников Олександр Олексійович – кандидат історичних наук, керівник зазначеної вище ВГО "Українська академія русистики", також є генеральним директором "Фонду розвитку культур національних меншин України", головою ВГО "Русский совет Украины", директором ТОВ "ВІДКРИТИЙ РУСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.І.КОСТОМАРОВА". У 2012 році він заявляв, що перемога на виборах Президента РФ В.Путіна "будет иметь судьбоносное значение не только для будущего Российской Федерации, но и всего Русского Мира". Послідовно, принаймні з 2005 року, відстоював концепцію існування "єдиного руського етносу" на територіях сучасних Республіки Білорусь, Російської Федерації та України. Тобто, відкрито і неприховано мріяв про знищення української державності.

Очолювана ним ГО "Українська академія русистики" ще донедавна регулярно проводила публічні заходи або наукові конференції за підтримки Посольства РФ в України, на яких виступали представники партії "Русский блок", російських дипломатичних структур, депутати рад від ПР та КПУ. На зазначених заходах активно популяризувалися підручники серії "Страноведение. Россия", а також енциклопедії "Русский мир Украины", сбірка документів "Воссоединение Руси". На зазначених заходах підкреслювалась необхідність популяризації ідей "руського мира" в українській освіті.

Рецензентом книги виступив Безродний Євген Федорович, доктор історичних наук, професор, свого часу - завідуючий кафедри теорії наукового комунізму НПУ ім.М.П.Драгоманова, на даний час продовжує викладати історію політичних вчень. Крім того, він є автором цілого ряду монографій, у яких різко негативно виписується образ діячів українського націоналізму, ОУН-УПА, їх зв’язків із "фашистською Німеччиною" та "імперіалістичним Заходом": Без права на реабилитацию, 2006; Степан Бандера, 2007; ОУН-УПА. Правдивая история, 2006 тощо.

Загалом, все це можна було б вважати конспірологією божевільного, якби саме це багаторічне "проникнення" не призвело до таких результатів,які ми бачимо на Сході України. Однак зазначений випадок – далеко не єдиний. "Української академією русистики" та іншими "російськими агентами" (будемо класифікувати їх за критеріями російського сусіда) було видано безліч інших видань українофобського характеру, які багатотисячними накладами за підтримки або банального мовчання посадовців "режиму" поступали у національні виші, школи та дитсадки. Тільки за тегами "Української академією русистики" ми зможемо найти у рубрикаторах Національної бібліотеки Вернадського принаймні ще 5 видань сумнівного характеру, які…і досі використовуються у начальних програмах! Чого ж ми вимагаємо від підростаючого покоління патріотизму, хоробрості та відданості національним цінностям, якщо самі не можемо захистити їх голови від російської пропаганди, яка змалку нав’язує їй стереотипи "недорасів", "бандерівців" та "малоросів"?