Правила успіху у бізнесі та рецепт довголіття від Короля цибулі Канади

У Канаді з великою повагою ставляться до української громади, оскільки вважається, що українці були серед тих, хто відбудовував цю країну. Але і зараз серед найуспішніших місцевих бізнесменів багато людей з українським корінням.

У 80 кілометрах від Торонто у Іннісфілі розсташоване фермерське господарство Бориса Городинського. Деякі називають цього бізнесмена Королем цибулі Канади. І це дійсно так, оскільки пан Борисе є найбільшим постачальником цього продукту на ринок країни. 1000 акрів (приблизно 500 гектарів) займають на фермі Городинського поля, де вирощуються 13 сортів цибулі. Тут же зібраний врожай у цехах обробляється, розфасовується, пакується і відправляється до споживачів по всій країні. Тільки торік було продано 22 мільйона кілограмів цибулі.

Коли днями разом з президентом торонтського відділення Конгресу Українців Канади Тарасом Багрієм я завітав у гості на ферму до Бориса Городинського, був вражений з перших хвилин знайомства. В Україні важко уявити бізнесмена рівня пана Бориса за кермом потужного трактора, що працював, прокладаючи дорогу до нового поля. Як з’ясувалося пізніше, це для пана Бориса звичайна щоденна робота. Пізніше, коли на його напіввоєнному "Хамері" ( їх у господарстві шість і всі використовуються виключно на фермерських полях) Городинський нам показував своє господарство, вразив космічний дизайн нового комбайна, який бізнесмен нещодавно придбав за 700 тисяч долларів. Мабуть, немає такої операції на полі, яку не може зробити ця диво-машина.

Зараз ферма Городинського працює як добре відлагоджений механізм, обладнаний за сучасним рівнем агробізнесу, а колись починалося все не так просто, згадує Борис Городинський.

- Коли мої батьки у 1948 році по лінії Червоного Хреста переїхали з Австрії до Канади, згодом у них з"явилася невеличка ферма, і я змалку почав там працювати. Мені дуже подобалося бути біля землі, адже це в українців в крові з народження.

- Знаєте, зараз молодь в Україні навряд чи з вами погодиться. Чомусь до землі мало кого тягне...

- На жаль, це почуття любові до землі втрачається. І тут серед молоді також. Розумієте, якщо ти вирішив стати фермером, то забудь про роботу з 8 ранку до 5 вечора, як на фабриках чи в офісах. Забудь про це. Сім днів на тиждень з ранку до вечора - ось твій робочий графік. Ти повинен бути весь час зі своїми робітниками, тому що вони самі не будуть працювати так, як хочеш це бачити. Щоб заробляти гарні гроші ти повинен тримати все на контролі, тоді бізнес буде гарно йти. Я заробляю на фермі 3-4 мільйони доларів на рік. Вважаю, що це зовсім непогано.

Наприклад, мій робочий день сьогодні розпочався о сьомій ранку, я прийшов до цеху , де робітники почали пакувати цибулю. Потім у своєму офісі переглянув свіжі документи, спланував сьогоднішній день, сів на трактор і почав робити нову дорогу з одного поля на нове. Тут ви до мене і приїхали. Сьогодні буду цим займатися десь до десятої вечора. А взагалі, коли ми восени починаємо збирати цибулю, то працюємо до першої-другої ночі. А потім знову починаємо з 7-ї ранку. Інакше успіху не досягти.

- Пане Борисе, можете назвати головні правила, яких потрібно дотримуватися, аби стати успішним бізнесменом.

- По перше, ти повинен любити ту справу, якою займаєшся. І друге – дуже тяжко і багато працювати. Ось що сказав Ілон Маск, засновник компанії "Tesla" , що випускає електрокари: "Я працюю 18-20 годин щодоби сім днів на тиждень. А інші працюють 8 годин 5 днів на тиждень. То я за рік зроблю стільки, на що іншим знадобиться 4-5 років". Ось вам і відповідь, як саме тут стають багатими. Тяжка праця і розуміння того, чим ти хочеш займатися.

Я вам скажу, що коли я починав бізнес – не мав майже нічого. Батько після смерті залишив мені 10 акрів землі та два долари. Це і був мій стартовий капітал. Я їздив по Канаді, працював у різних містах, вчився, здобував досвід - і життєвий, і професійний. Коли повернувся до Онтаріо, вже трохи заробивши грошей, почав купувати та орендувати поля. Збирав гарний врожай, а зароблені гроші знову вкладав в бізнес: скуповував землі. І так помножував капітал. Я десь років 20 купив великі ділянки біля міста за 300 тисяч доларів, а продав їх вже за 2,5 мільйони. Тобто гроші роблять гроші . Це відоме правило. Але є ще одне, мабуть, найголовніше - треба залишити після себе добру пам'ять і гарні справи. Зробити щось у цьому житті. І якщо тобі це вдається – ти щаслива людина.

- Скажіть, а не виникало бажання передати синові бізнес, а самому мандрувати, дивитися світ, жити спокійним життям?

- Навіть думки такої не було! Взагалі я вважаю, що чим довше у своєму житті людина активно працює - тим довше бути жити. Це мій рецепт довголіття.

- Я знаю, що крім бізнесу, ви берете активну участь у житті української громади. Наприклад, зараз допомагаєте торонтському відділенню Конгресу Українців Канади у проведенні святкування Дня Незалежності України, що відбудеться незабаром. Виділяєте кошти на підтримку музично обдарованих дітей українського походження...

- Памї’ятаю: коли я був ще малим хлопцем, моя мама казали: "Памятай, Борисе: якщо ти не будеш добрим українцем і не памятатимеш своє коріння, ти не зможеш бути і добрим канадійцем". І це вірно. Тут, у Канаді живуть українці вже у четвертому поколінні, але знають мову, культуру, традиції, свою релігію. Ми, українці, маємо унікальні речі - свої пісні, запальні танці, смачну традиційну кухню. Це все надбання нашої нації. Хто ще таке має? Ніхто!