Блог | Диалоги с "нуля": операция по взятию тайника
Накануне (продолжение, часть 2). Начало здесь.
Там же, те же и тогда же...
- Василич, я скиглити не буду... Тікі напомню, шо у розвідувальному взводі разом зі мною залишилось 4 чоловіка...
- Вася, я помню...
- Щось, десь вглядити... то да... а зах*ярити якусь діверсію, то вже хлопчики, самі е*айтеся...
- Чуєш, знищувач сгуща... тобі ще ніхто ніяких конкретних завдань не ставив...
Читайте: Диалоги с "нуля": Боже, храни Королеву
Майор устало потирает переносицу и прикрывает глаза, полминуты он молчит... Остальные насторожено ожидают продолжения...
- Вальтер, а ну йо*ні цього Бармалея... Заї*ав вже спати на службових нарадах...
Сосед пихает верзилу в бок, тот спросонья ошалело смотрит на майора и роняет панаму...
- Ну шо, спяща красавица... пиз*ец підкрався незаметно, хоч віден був іздалека...?
- А...?..Шо...? Я ночь не спал...
- Та ми тут всі х*йньой займаємось... Так шо ніфіга нового ти нам не сообщів... проснись вже і слухай уважно, це тебе стосується в першу чергу...
- Та я же ничего... трохи кемарнул...
- Ладно... ша... итак, гаврики... задача слідуюча. Позавчора до комбрига завітали двое дядьків... і повідомили достатньо цікаву інфу. Ота х*йня на ділянці Артурчика, що в сірій зоні, яку ми звемо фермою, оказується - ні*уя не ферма... а колишні ремонтні бокси...
- Та ну нах*й...
- Саме так... Це ота группа розбитих будівль, де Німець підірвав мінами руського танка... пам'ятаєте...?
Все кивают
- Нагадую... ця бридка купа шлакоблоків, битого кірпічу, балок , іржавих баків та всякої іншої х*йні... не контролюється ні нами, ні сепарами, хоча... Періодично і ми, і вони туди лазимо...
- Василич, це ж піз*ец повний... Почті як Контр-страйк... тіко насправді...
- Слухай, молодий і ніх*я поки не жонатий, будеш дох*я пи*дити непонятними словами - попи*дуэш першим у ту степь на ферму, зрозумів?
- Ну це ж така гра компьютерна... Я думав, ви знаете...так, зрозумів...
- Ладно, це все ліріка. На сьогоднішній день ситуація наступна... У сепарів по відношенню до цієї еб*чої ферми... два великих плюса - від їхніх передових позицій відстань до неї відчутно меньша, ніж від нас до неї, крім того - у них є прихований від нас під'їзд до неї, власне тому той пиз*уватий танк туда й заперся свого часу... З нашого боку, плюс тікі один, зато досить нев'е*ний - всю цю територію ми можемо прострілювати з обох флангів, з Кактуса і Трафарета, власне тому орки й не утримають цю позицію, відійшли трохи далі...
- Можно один вопрос...?
- Можно козу на возу, або Машку за ляжку.... в армії кажуть дозвольте...або по вашему - разрешите... ну?
- А нах*я нам вообще эти развалины...?
- О це саме цікаве... За словами дядьків в одному з тих баків - від 8-ми до 10-и тонн соляри, в отій длінній халабуді з винесеними дверима - був склад, у його підвалі два дизель-генератора японських по 5 кВт... замотані та сховані, а в іншому кінці контори є два сейфа - в одному з них документація і 40 тисяч гривень... Сепари про все це ніх*я не знають...
- Ну ніх*я собі...
- Дядьки - головний механік і директор всієї цієї байди, знала про всі ці ништяки ще жіночка, третя особа - главбух, але її півроку тому вбило осколком на Харьківській трасі під Дебалем... Дядькі дуже сумніваються, що вона встигла комусь щось розповісти про все це... Тож наше завдання - накласти лапу на всі ці скарби, ферштейн товаріші мародьори? Комбриг дав батальону 5-7 днів на розробку, організацію та проведення у життя цієї експроприації...
Читайте: Как могло бы начаться освобождение Донбасса
У Васи отвисает нижняя челюсть, а Бармалей криво ухмыляется...
- Ферштейн-то ферштейн, Василич... тока как это всё зае*ашить? Даже, если допустить, что нам удастся ворваться на эти разъебошенные развалины под радостное улюлюканье и крики фанатов... 10 тонн на горбу не уволокёшь...
- Значить, наскількі я розумію... є принаймні три шляхи.
- По-хорошому, по-плохому и какой третий...?
- Звичайно, по-е*анутому... тобто по-нашему...
- Ну да, ну да.... а, собственно, зачем нам по-другому, када у нас есть дох*я всякой стреляющей поеб*ни... Придём, наваляем пиз*ы, шо надо возьмём и уеб*м.. да?
- Ну... як би це був 14-й рік. я би навіть не сумнівався, шо так воно й було би... Пле, на жаль, на дворі еб*чій 17-й... Нахрапом навряд чи вийде...
- И шо Василич предлагаешь...?
- Спочатку зашлём... нашего следопыта... знатного исследователя здешней флоры и фауны, Васька. Ондо бачишь, як його откатом пиз*ануло, до сих пір в себе прийти не може...
Всё это время Вася продолжает сидеть с разинутым ртом и тихо приговаривать
- Ах*эть, просто ах*эть... як же я прощьолкав....
- Вася, заї*ав ... слухай сюди, і закрий вже свою пащеку... а то Артурчик нервує...
Майор, отвернувшись от него и обращается к Бармалею:
- Нехай там злазить, подивиться обстановку, понюхає, провірить... є там те, про що дядькі напіз*іли комбригу, чи не має...
- Я думал у нас только сутки...
- Я сказав "следующих суток", то есть мав на увазі декілька діб...
- Ну хоть тут, карє тузов вышло...
- В общем, завтра розвідка і спостереження, а після завтра визначаємось із тим, як будемо діяти... В мене всьо, так шо пиз*уйти на позиції, товариши, командири та начальники і займіться вже службою, бо як я бачу, всі три роти останнім часом спіймали расслабон...
(окончание следует...)
