Блог | Вірусна атака на Конституцію
Другий день Україну штормить. То убивство Шаповала, то вірусна атака, то вибух авто з есбеушниками у Констянтинівці.
Перше. Як і кожне державне свято в умовах війни, День Конституції містить ризики. Бо Росія завжди б’є по символам. А символом демократії і є Конституція. Як би ми до неї не ставились, але права людини – це найголовніше, що відрізняє Україну від Росії. І після Дня Незалежності 2014 року – переходу росіянами кордону – від нашого сусіда можна було очікувати все що завгодно. Війна не закінчилась.
Друге. Те що атак було як мінімум дві, вказує, що вони були цілеспрямованими. Взагалі російським спецслужбам властиво здійснювати два теракти одночасно. Зокрема, вибухи житлових будинків чи вибухи в метро в Росії. Те саме відбувалось в Україні протягом війни. Убивство Бузини і Калашнікова у 2015 році відбулось з різницею в декілька годин і мало чітким сигналом показати світу, що в Україні переслідують проросійські діячі. Убивство Вороненкова і диверсія на військових складах у Балаклеї – теж різниця декілька годин. І тепер події 27 червня.
Читайте: Крысы бегут с тонущего корабля
Третє. Убивство Максима Шаповала – це не лише смерть українського патріота. Це – залякування усього населення та деморалізація активної патріотично частини українців. Саме демобілізації патріотів, перетворення їх на пасивну масу. Але це і це сигнал українським спецслужбам та військовослужбовцям. Честь мундира вимагає помсти за свого командира. У тому числі й зачисток ворога. Проблема у тому, що і населення, і спецслужби розуміють, хто справжній ворог. Але помста відбуватиметься не на території Росії, а на території, що контролюється маріонетками. І жертвами цієї війни спецслужб стануть переважно люди, які мають українське громадянство. Так, бойовики в "ЛНР" та "ДНР" – вороги. Але це – просто маріонетки, посіпаки Москви. І ненависть після кожного убивства зростатиме. Як і прірва між контрольованою і неконтрольованими частинами України. І це вигідно лише одній стороні. Тій хто розв’язала цю війну. І тепер чужими руками захищає свої інтереси. Тому це не заклик змиритись, це – заклик усвідомити, де і хто справжній ворог.
Четверте. За вірусної атаки росіяни імовірно не врахували того, що Україна є частиною світу. Тому не дивно що наслідки інформаційної агресії відчув на собі весь світ, і навіть сама Росія. Тим самим по-перше, Росія ще різ підтвердила свою агресивність усьому світу. А по-друге, показала, що рівень розвитку озброєння та розуму не відповідають одне одному. Російські кібервійська не прорахували, що комп’ютерний вірус не розуміє де закінчуються кордони держави.
Росія – це мавпа з гранатою. Маючи сучасну зброю Кремль не може розрахувати наслідків його застосування. Але саме Україна має виступити з пропозиціями прийняти меморандум про заборону вірусних атак на міжнародному рівні. Бо їх наслідки в інформаційній сфері – як наслідки біологічної зброї – масові та неконтрольовані.
П’яте – людський фактор. Це – паніка як призвела до ще більшого блокування банківської системи. Думаю, що частина банків закрили свої банкомати не через вірусну, а через панічну атаку. Щоб зберегти кошти на рахунках.
З пояснень, які розповсюджували українські підрозділи зрозуміло, що більшість заражень відбувались через те, що користувачі відкривали незнайомі файли. Тому і більшість заражень – через структури, які якнайбільше працюють з людьми – нова пошта банки, урядові установи. Пояснення цьому одне – відсутність елементарних правил інформаційної безпеки у користувачів. Тому вірусні атаки – це проблема не лише кіберполіції – вони взагалі займають лише наслідками. Це - проблема низької комп’ютерної грамотності в Україні.
Варто зрозуміти, це – не остання атака. Але, виключно від українських громадян, від їх можливості протистояння російській агресії, від спроби нести відповідальність за свою безпеку (а не лише покладатись виключно на спецслужби), від усвідомлення, що паніка – це шлях до поразки залежатиме те, чи будемо ми – українці – святкувати день Конституції України і далі.
