Блог | Чому святкування Дня ВДВ варто перенести
Нинішній формат Дня ВДВ України - важка тема. Заходжу зранку в твітер - відео святкування російських недодесантників, фонтани, тєльняжки, блакитні берети, оце все; потім - мордобій пропагандиста і "оплотівця" біля фонтану в сюжеті про ВДВ.
Й хріново, що на цьому фоні святкують і наші тру-десантники, поміж яких 467 героїв, загиблих на сході - в тому числі й від рук колишніх російських "товаришів" по роду військ.
Але це лише контекст. Куди серйозніше виглядає генеза дати: 2 серпня 1930 року під час навчань Московського військового округу відбулось десантування десятка чоловік. З остаточного розгрому й окупації УНР минуло всього дев'ять років, до Голодомору - лишилось два, у процесі - репресії проти українських письменників - незабаром із подачі Ґедройця цей виток репресій отримає назву "Розстріляне відродження". В "активі" радянських десантників - інтервенції в європейські столиці, балтика, Афганістан - і вторгнення в Україну.
Погляд у минуле натякає, що приводів триматись цієї дати і супутніх їй традицій типу блакитного берету/тєльшяшок - у нас небагато.
Читайте: Еще один крымский вопрос на четвертом году войны
Тим паче радянські традиції десантників жодним чином не дотичні до світових і ось детально розписано чому*.
От і маємо міні-аналог "9 мая", насадженого й чужого нам свята. І хочеться привітати достойних друзів - а якось не виходить. Без образ.
Це одне з багатьох питань, що впирається у масштабну реформу ідеологічного корпусу та корегування правонаступництва та історії ЗСУ. Сподіваюсь елітарність та відданість олдовим, але пустим і вже чужим традиціям, не стане на заваді усвідомленню цього. Тим паче з кожним роком все більше дописів саме десантників, що вже не у захваті від 2 серпня - це радує).
Яка ж альтериива? У коментарях запропонували 10 серпня - день завершення леендарного Рейду десантників 95-ї та 25-ї бригад десантників. Уже непогано - достойна ініціатива завжди знайдеться, аби був запит.
*
