Блог | Чи існує правова нерівність для ЛГБТ
Чи існує правова нерівність, або Для чого гомосексуалістам додаткові права?
Все частіше можна почути твердження, що гомосексуалістів дискримінують. Вони не мають рівні права зі всіма іншими гетеросексуальними парами, тобто сім’ями, які складаються із чоловіка, дружини та дітей.
Чи справді гомосексуалісти знаходяться у нерівному правовому становищі і чи можуть вони претендувати на додаткові права та так звану рівність?
Щоб дати відповідь на ці запитання потрібно найперше виходити з фундаментальних, базових нормативно-правових актів, які визначають основні, природні права людини!
Отже, першим і головним документом в цьому напрямку є Загальна Декларація прав людини, яка прийнята Генеральною Асамблеєю ООН.
Згідно з положення статті 1 Декларації: " Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства".
Дана стаття, одразу ставить під сумнів твердження про наявну правову нерівність. Гомосексуалісти і подібні до них групи вже народилися вільними і рівними у своїх правах! Їх гарантують основоположні документи як міжнародного, так і національного значення!
Конституція України, головний закон держави, також передбачає, що: " Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом". Тобто, Конституція України та інші нормативно-правові акти свідчать про те, що немає жодної правової нерівності серед громадян України!
Нині Конституція та інші законодавчі акти України гарантують кожному громадянину України (навіть якщо він гомосексуаліст) можливість мати та володіти всіма правами, які передбаченні чинним законодавством.
Читайте: Путин оговорился по Фрейду
А пропагування суспільству думки про нерівність та отримання додаткових прав тільки на основі того, що хтось інакше здійснює свої сексуальні зносини, є в своїй основі неправильним, неприпустимим та дискримінаційним щодо всіх інших суспільних груп!
Вертаючись до Декларації, в статті 2 знаходимо, що: " Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища".
З теорії права зрозуміло, що комплекс прав залежить від конкретного статусу особи. Можна однозначно сказати, що громадянин країни та біженець (особа без громадянства) не володіють однаковим об’ємом прав та обов’язків, тобто існує певна правова нерівність! Дискримінація? Зовсім ні! Такий правовий порядок!
Громадянин держави несе додаткові обов’язки перед країною в якій проживає, до прикладу: загальна служба у збройних силах, сплата податків, голосування в ряді країн і.т.п. Тому, очевидно, що громадянин має додаткові права. Це такі як право бути обраним в органи державної влади, право голосу, право на захист за кордоном, що надається рідною країною та інші права, якими володіє суто громадянин держави і яких немає особа без громадянства чи іноземець. І це не може сприйматися як дискримінація осіб – це обґрунтований правовий порядок!
Коли ми говоримо про соціальний статус громадян – комплекс їхніх прав також є різним! Ця різниця формується на основі правового статусу особи відповідно до того становища, в якому вона перебуває та від які обов’язків, які вона здійснює.
Зрозуміло, що адвокат не може мати такі ж повноваження і права, які має суддя. Депутат Верховної Ради наділений значно більшими повноваженнями та правами, аніж депутат селищної ради. Дискримінація? Зовсім ні! Такий правовий порядок в кожній державі.
Аналогічно це стосується і осіб, які перебувають у сімейних відносинах і осіб, які не перебувають і відповідних відносинах.
До прикладу, хоч би як мені хотілося успадкувати всю власність моєї тітки, я цього зробити не можу, оскільки у неї є чоловік та діти. Саме вони є першими спадкоємцями і вони все успадкують, а мені нічого не дістається! Нерівність? Дискримінація? Зовсім ні! Це правовий порядок.
Так само чоловік і дружина мають ряд прав, які характерні для чоловіка і жінки, які виховують дітей (сім’я). А це, наприклад, такі права як: право на материнство та батьківство (народження власних дітей), право на усиновлення (наявність батька і матері є найкращим середовищем для росту і виховання дитини), право на спільну сумісну власність (навіть, якщо вона придбана чоловіком, в час коли мати доглядала дітей), право на утримання під час вагітності та інші права.
Вони наділені цими правами, оскільки чоловік і жінка є сім’єю і виконують головне призначення сім’ї – народжувати та виховувати дітей. Це і є їхнім головним обов’язком!
Тому вони і отримують відповідні права, згідно свого соціального статусу – право на спадок, право на усиновлення інших дітей, право на піклування, право на аліменти. Всі ці права виходять з основи турбування про сім’ю, а саме дітей та їхнього успішного виховання!
Не можуть мати правовий статус сім’ї особи, які не здатні виконувати головне призначення сім’ї, а саме відтворення людства, тобто народження і виховання дітей. І всім очевидно, що гомосексуалісти якраз цього робити не можуть, а саме надати необхідного батьківського і материнського начала при вихованні дитини, не говорячи про їх народження!
Очевидно, що група людей, яка об’єднується лише на основі сексуальної приналежності та ради задоволення без виконання обов’язку народження та виховання дітей не може вважатися сім’єю!
Вищезазначене твердження базується на статті 16 Загальної декларація прав людини, де чітко визначено статус і склад сім’ї: ч оловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Саме чоловіки і жінки створюють сім’ю! Це їхнє право, їхній привілей, їхній обов’язок!
Подібна норма знайшла своє відображення і в Конституції України, основному законі держави:
"Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків".
Як бачимо, сім’я – це не просто сексуальні відносини – це взаємні обов’язки між чоловіком та жінкою і між дітьми та їхніми батькам.
Щодо сексуальних відносин.
Можна погодитися в тому, що кожен має право на ті сексуальні відносини, які вона/він бажає, АЛЕ і це право обмежене законодавством.
Ми не маємо права вступати в сексуальні відносини з неповнолітніми. Беззаперечно злочином є педофілія та інцест, а також жорстоке поводження з тваринами, у розрізі сексуальних зносин.
Чому людство визначило відповідні обмеження? Тому що вони захищають суспільство від виродження, невиліковних хвороб та моральної деградації!
Згідно з Декларацією прав людини та громадянина закон може забороняти ті дії, які є шкідливі для суспільства! А шкідливість тут очевидна: це зниження народжуваності дітей та погіршення демографічної ситуації, це збільшення кількості ВІЛ інфікованих людей, це руйнація ідеального середовища для виховання дитини, а саме відсутність одночасного елементу виховання батьківства та материнства, це збільшення кількості психічних хворіб та самогубств. ( Дані твердження взяті із дослідження Марка Регнеруса, що були опубліковані у 2012 році у виданні " Social Science Research ").
Глибоко неправильною є позиція формування додаткових прав на основі сексуальних відносин! Те як і з ким зношується людина є виразником задоволення своїх сексуальних потреб, яке також чітко регламентується законодавством. Не можна на основі сексуального задоволення формувати відповідні переваги чи права. Вони формуються на основі життєвої необхідності та обов’язку особи!
Вбачається, що вимагаючи додаткових прав, гомосексуалісти хочуть ствердити свою поведінку та довести всім і собі, що вони є нормальними. Але сама основа права та природа людини свідчить протилежне!
Тому, підсумовуючи, не існує правової нерівності у правах гомосексуалістів і сімей, що утворені чоловіком і жінкою. Також у цьому питанні відсутня і дискримінація, оскільки гомосексуалісти володіють та розпоряджаються всіма правами, які передбачені Конституцією України та законами України, відповідно до того правового, соціального і сімейного статусу, в якому вони перебувають та обов’язків, які вони несуть перед суспільством та державою.
