Очеретяний Кіт, якому байдуже, що Стінг і Джагер – стиляги

5.1т

Окремі путінські тролі в Ольгіно вміють добре читати українською, тож тиждень тому вони вочевидь були вкрай стурбовані моїм коментарем щодо нашого ефіру на "5 каналі" з Романом Чайкою "Можете порівняти, як щодо цієї програми поставилися москалі і що написали".

Ті, кого це стосувалось, зазвичай вкрай успішно використовують тактику навали "скарг", щоб змусити поліцію Фейсбука заблокувати мене на тиждень за слово "москалі" й їм це вдалося. Недарма американці так стурбовані впливом російських хакерів на хід минулих президентських виборів.

Наразі ФБ-police ніяк неможливо переконати, що слово "москаль" вживали класики української літератури Тарас Шевченко й Іван Нечуй-Левицький, тож стверджувати, що не відповідає нормам міжнародного спілкування відоме й ключове слово української нації "москаль", яке добре відоме, наприклад, американській українській діаспорі,– це порушення мовних прав всесвітньої української спільноти, а слово "москаль" не образою, а визначенням, бо інакше б "Москаль-чарівник" не ставили б в радянські часи українські театри.

Хай там як, але Бог мене в той день не кинув, натомість подарувавши особливий продюсерський делікатес – побачити народження нової зірки українського шоу-бізу, її перший виступ в Києві.

Саме в пік тодішнього розчарування в "демократичності" Фейсбуку і в тому, що наші з Мінпропаганди так вправно не працюють, як ольгінці, бо такої простої речі, як відстояти в Фейсбук-поліції права по-європейськи москалів називати москалями в нас ще немає, хоч вже є безвіз – я прийняв запрошення Віталія Тарапати, відомого українського продюсера, з яким ми протистояли москальському пафосу ще на "Славянском базаре-91" музичною газетою "Весло", послухати новітній український рок-лаунж.

Так я опинився на рок-вечірці МУЗБАТА в "GFB" на Шулявці, де відбувалася презентація нового альбому "Налягай на весла" групи Романа Кріля "Очеретяний Кіт" - того не відомого широкому загалу українського проекту з Вінничини, який винесли в плавання сучасним українським шоу-бізнесом останні події в країні, і лідеру якого пощастило знайти Сергія Тягнирядно ("Crystal Sound") - того продюсера який доклав до альбому талант і бажання по-волонтерські допомогти улюбленій групі бійців АТО і зробив це на совість.

Звідтоді слухаю їх мало не з тою періодичністю, з якою колись у 1990-х слухав перший альбом "Братів Гадюкіних", що мені подарував Микола Костюков, ведучий найпопулярнішого тоді українського радіо-шоу "Бліц". По 2-3 рази на день. Мимоволі згадуючи, скільки годин каверів відіграли "Бітлз" у Гамбурзі, перш ніж почали писати свої альбоми; що саме в Вінниці, на фестивалі "Весенние надежды", який на піку свого розквіту проводив Вінницький рок-клуб і найпопулярніша в ті часи молодіжна газета "Комсомольское знамя", доленосно познайомилися киянка, автор і співачка Ірина Білик зі своїми майбутніми продюсерами Юрою Нікітиним та Жорою Учайкіним, які тоді були лідерами рок-групи "Аякс".

Давно у Вінниці не проводяться рок-фести, але "Очеретяний Кіт" із блискавичністю вправ з м’ячем Кріштіану Роналду на своєму, музикантському, полі доводить будь кому, що не оскуділа на музичні таланти вінницька земля і здатна здивувати. А між тим "Очеретяний Кіт", зауважте, лише перший паросток нової хвилі української музики, яким відкрили двері квоти.

Тішить, що тепер набагато легше збирати інформацію про творчість музиканта, ніж в безінтернетні часи – бо слухаючи рок-лаунж Очеретяного Кота, мене потягнуло глибше зрозуміти природу вінницького самородка, який ніколи не був на Бродвеї, але в своїй музиці примудряється по-бродвейські віртуозно відчувати грув, бути вигадливим у "хуках" та по-голівудські міксувати фольклор, джаз, мюзикл, лаунж, грати настроями ( від легкого негатива "Електрички" зі словом "москаль" - до повного позитиву новорічної "Тихо падає сніг"), вокальними манерами, тощо. Приміром, тільки в одній пісні "Шлях на Мар’їнку" Очеретяний Кіт використовує стільки ж слів і метафор, скільки б "репер" Потап примудрився розтягнути пісень на 50. Хоча, напевне, не варто порівнювати московсько-орієнтовану попсу і європейсько-орієнтований рок-лаунж.

Але це я так кажу після кількаденного прослуховування музики, яка не набридає. Як у 90-х альбоми SADE. Бо направду, мої враження від вечора-презентації "Очеретяного Кота" були інші – їх "врятував" компакт-диск, після чого я й захопився рок-лаунжем ОК.

На самій презентації мене хоча й тішили ресторанні смаколики та friendly настрій персоналу, але як продюсеру, що сповідує стандарти якості Євробачення, елементарно не вистачало середньостатистичного режисера, трохи більше звуку, та стильного ведучого Олександра Скічка чи Сергія Файфури. Було відверто замало інформації про гурт, який я не знав, бо вчора М2 не дивився, але, по ідеї, як вибагливий і скептичний глядач, саме на презентації мав би познайомитися з програмою Очеретяного Кота в повному обсязі, щоб скласти враження…

Їх початок був такий: моє досвічене продюсерське око з подивом бачить, що в групи немає продюсера, бо барабанник "Очеретяного Кота" на сцені сидітиме так, що його рукам буде тісно (що й справдилося). Одразу чомусь подумалося, що прообраз героя оскароносного фільму "Одержимість", напевне, взагалі відмовився б виходити на сцену, якби не мав пару метрів вільного простору за спиною. Але "Очеретяний Кіт" був в АТО, їм не звикати. До того ж, подейкують, виступ в "GFB" на Шулявці – була їх перша "доросла" поява в Києві за всі майже 20 років андеграундного існування Очеретяного Кота. Тож правда і конструктивна критика видається вкрай доречною.

Принципово не сподобалося, що того вечора Очеретяний Кіт по-Атовські "поділившись" сценою зі своїми друзям, заспівав напрочуд мало з, власне, того альбому "Налягай на весла", який група сьогодні презентувала. Було б логічно всю програму почути наживу, адже саме цей live ціниться на презентації.

Друге. В якийсь момент "Очеретяний Кіт" вирішили, подібно Потапу, стати іншим колективом – соліст Роман Кріль пішов, барабанник взяв в руки гітару, утворивши тріо гітаристів, але з ним пішла та чарівність, саунд і – головне - музичні ідеї Очеретяного Кота. І все враз стало "звичайним", оскільки хлопці не грали як в "Десперадос". Висновок: розпорошування зусиль не йде на користь, Очеретяний Кіт – то найкращий плод колективних зусиль, від добра добра не шукають.

Але №1 моїх дискомфортів того вечора став… одяг Очеретяного Кота, в якому Роману й хлопцям можна ходити в розвідку в Донецьк, виступати на фронті, він органічний для відповідної постановки в театрі, але вища ліга українського шоу-бізнеса вимагає стійкого розуміння, що одяг артиста – то його повага до глядача і свого образу, а Стінг і Мік Джагер (та інші відомі світові рокери) – стиляги ще ті.

А потім вдома ввечері я послухав їх СД і зрозумів, що беру диск Очеретяного Кота на літо в Лазурне, що обов’язково подарую чи порекомендую цей альбом "Очеретяного Кота" друзям-кіношникам, і що став свідком народження нової зірки на небосхилі українського шоу-бізнесу. Хоча дуже не проти червневу презентацію в GFB вважати генеральною репетицією і все ж таки якось зіграти вибагливим київським меломанам наживу весь альбом "Налягай на весла" і решту бонус-треків.

Успіх Очеретяного Кота на головному літньому рок-фестивалі "Дунайська Січ" в Ізмаїлі мені видається таким само очевидним, як успіх мадридського "Реал" (Мадрид) в умовному матчі проти "Черкаського Дніпра" (Черкаси).

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Наши блоги