, view = metaData.view != null ? string.Join("|", metaData.view) : null})

Підсумки 2015 року: топ-5 столичних мюзиклів та топ-12 персон і подій

2.7т

Цікаво було спостерігати, як творче ком'юніті столиці відреагувало на хвилю, запущену торік ТРК "Україна" мюзиклом "Аліса в країні чудес". І хоч це був чи не найневдаліший з усіх телемюзиклів, що ми бачили (порівнюючи хоча б з мюзиклами "Інтера" часів Влада Ряшина), але на українському безриб'ї він свою справу зробив.

У 2015 році Київ вперше у своїй культурній історії вийшов на рівень "Бродвей Прага" - за показником кількості нових мюзиклів на сцені столиці (при цьому в Празі живе 1,2 млн). Хоч до Московського Бродвею, Франції, Англії та США та взагалі до 28 бродвейських стандартів жоден з наших українських мюзиклів ще не дотягує – і Мюзиклова ліга Києва має честь і мужність це визнавати, проте разом із тим можемо пишатися тим, що відбулося у 2015.

І вперше у своїй культурній історії Мюзиклова ліга Києва може назвати ТОП-12 персон і подій року, а також ТОП-5 столичних мюзиклів (і це - не враховуючи традиційно-новорічних мюзиклів "а-ля ялинки").

1. Мюзикл "ЗВУКИ МУЗИКИ" (НАЦІОНАЛЬНА ОПЕРЕТА)

Справжня бродвейська класика за авторським матеріалом, за який були сплачені чималі (як для столичного театрального світу) гроші. Продюсер і режисер Богдан Струтинський навіть знайшов у ньому місце історичним паралелям - окупації Криму, війні на Донбасі і персоні сучасного російського диктатора. Це важлива деталь прочитання цього шедевра з погляду ролі мистецтва у війні в цілому, і українських мюзиклів, зокрема. Плюс - це єдиний мюзикл, у якого завдяки спонсорській допомозі "Епіцентру" був карколомний (знов-таки, за київськими мірками) бюджет. Що відразу ж в кращу сторону позначилося на декораціях, костюмах і кількості трупи на сцені - за цим показником Київ однозначно дивував будь-якого американського чи англійського продюсера. Продюсеру - окрема подяка за вибраний мюзикл з погляду 7 дитячих ролей дітей барона фон Трампа. Будь-хто з глядачів погодиться, що чудова зміна росте в Києві тільки в одній студії дитячого мюзиклу (а сер’йозних гравців на цьому ринку – 5).

Щоправда, живий оркестр Оперети було чутно голосніше вокалістів, а знамениті тирольські мотиви "Звуків музики", здається, навіть у Москві 3 роки тому в головної героїні виходили краще, не кажучи про Лондон, Нью-Йорк, Прагу чи Токіо – адже недаремно цей мюзикл люблять по всьому світу саме за складність його вокальних партій. Як тут не згадати відому фразу Олександра Островського, з якою давно погодився й Бродвей: "публіка ходить у театр дивитися гарне виконання хороших п'єс, а не саму п'єсу: п'єсу можна й прочитати".

До речі, це поки єдиний з мюзиклів Києва, який, як на Бродвеї, має декілька найменувань своєї сувенірної продукції, дуже схожою на сувенірчики до Євро-2012 (які робив і безкоштовно роздавав "Епіцентр"). Їхній зовнішній вигляд наводить на думку, що спонсор Галина Герега, мабуть, не до кінця зрозуміла та усвідомила, на яку "золоту жилу" у вигляді якого (!) мюзиклу вона потрапила й іміджево відкриває Україні. От би хтось розказав їй, що справжній флеш-моб - це не зовсім виступ артистів в найбільшому гіпермаркеті Києва, а ще б показав би цьогорічні новорічні рейтинги центрального британського телеканалу, який транслював англійську версію "Звуків": хочете вірте, хочете ні, але в них було третє місце (будь-який телевізійник вам скаже, як це круто для Великобританії)…

Втім, попри критичні зауваження (без яких важко зараз щось в країні представити), всі причетні до створення "Звуків музики" мають пишатися визнанням "Найкращий мюзикл року". І хтось надоумить показувати цей всесвітньовідомий мюзикл в Києві більше за 12 раз у 2016-му.

2. Мюзикл "SUGAR, або В джазі тільки дівчата" (НАЦІОНАЛЬНА ОПЕРЕТА)

В цілому, міцний мюзикл, якби не два "але". Чому у Макса Булгакова не головна роль, а другорядна. І друге: як може Душечка так огидно-тембрально співати всесвітньовідомі пісні Мерилін Монро, не бути сексі, як Мерилін Монро та бути настільки вульгарно одягненою, наскільки б справжня Мерилін Монро ніколи б не погодилася, бо мала вишуканий стиль в усьому. Про те, як може головна героїня не вивчити в інтернеті секрети макіяжу великої голлівудської зірки, можна було б тактично змовчати - якби не приклад іншої Мерилін Монро у 2015, Галини Шкода з театру "Комільфо", яка для своєї ролі ці "фірмові" секрети мейк-апу блискуче вивчила.

Трохи пожмаканий і знайомий фільмовий сюжет в цілому переданий вірно, а шанувальників стрічки "В джазе только девушки", Мерилін Монро і мюзиклів у Києві багато – тож квитків не має задовго до... При цьому очевидно, що Києву замало театрів мюзиклів, а керівник Національної Оперети Богдан Струтинський (приводячи в буклетах останньої американської оперети "Бал в Савойї" відому американську фразу, що "оперета померла тоді, коли народився мюзикл") розривається між бажанням показувати традиційні оперети і - модні, сучасніші за формою та змістом мюзикли. Бо як патріот України залишатися осторонь від прогресивних світових тенденцій не може.

3. Мюзикл "ОЛІГАРХ" (ПК КПІ)

Недержавна за своїм продюсерським походженням постановка, в першу чергу, звертала на себе увагу етно-роковою стилістикою та українським сюжетом (хоча й дещо наївним: олігарх закохується в солістку мюзик-холу). По-друге – цікавим замісом з більш-менш знайомих у шоу-бізнесових колах іменах і талантах: Марта Адамчук, колишня бек-вокалістка "Потапа і Насті", Олексій Мартиненко ("Голос Країни"), Дар'я Ковтун ("Х-Фактор") та Євген Хмара ("Україна має талант"). Факт заслуговує на три знаки оклику, оскільки є дуже правильним і сучасним з точки логіки розвитку всього українського шоу-бізнесу: місця, кращого ніж мюзикл, де продовжувати кар’єру після талант-шоу, годі й шукати.

Шкода лишень, що очевидний прорахунок менеджменту і продюсера призначити прем'єру мюзикла на 12 грудня (в день прем'єри мюзиклу "Звуки Музики" в Опереті) не дозволяє оцінити мюзикл "Олігарх" більш докладно. Втім, думається, що загальна зацікавленість українського суспільства до мюзиклів спонукає продюсерів показати його наступного року в Києві хоча б кілька днів поспіль.

4. "МЭРИЛИН МОНРО: ОБРАЗ, ЗАТМИВШИЙ ЖИЗНЬ" (НАЦІОНАЛЬНА ОПЕРЕТА + ПК КПІ + МЦКМ "Жовтневий")

Визнаний столичний метр і мюзикловий авторитет Києва Олександр Злотник пішов з цього мюзиклу, здається, після другої пісні: його професійний музичний смак пригнічувала якість виконання - що вимагається від будь-якого мюзиклу, навіть шкільного. Віддавши належне продюсерській ідеї перенести задум культового бродвейського серіалу "SMASH", варто відверто зізнатися: вийшло приблизно так само, якби "Мерседес" перетворили на "Ладу". Але - не на "Запорожець" (віддаємо належне головній героїні Галині Шкоді).

З іншого боку – цей мюзикл про суперзірку Мерилін Монро мав абсолютний аншлаг: не особливо вимогливий, проте голодний до всього нового та прогресивного український глядач (навіть не дивлячись два сезони цього культового бродвейського серіалу SMASH і не знаючи, хто така Megan Hilty) прийняв вкрай прихильно досить сміливий експеримент ідейного натхненника театру мюзиклів "Комільфо" Станіслави Лясоти та продюсера Дмитра Забавського. Квіти та овації були. І навіть - невеликий всеукраїнський тур, після чого солістці Галині Шкоді і деяким учасникам трупи запропонували солідні контракт в Азії.

5. "ОСКАР" І РОЖЕВА ПАНІ (НАЦІОНАЛЬНА ОПЕРЕТА)

Ця благодійна постановка, продюсером и натхненником якої виступила відома Ірма Вітовська, цілком могла б показуватися і в офф-бродвейському театральному кварталі завдяки чудовій грі, актуальному сюжету та неповторній музиці "Океану Ельзи". Той, хто захоче порівнювати Ірму з Алісой Фрейндліх у Санкт-Петербурзькій постановці, маюти визнати, що українська постановка виглядає цікавіше з багатьох причин. І хоча з точки зору мюзикловості тут пісень НЕ Було, але все решта, включаючи пісні Слави Вакарчука - було блискучим. Знов-таки, шкода, що Київ поки що не перейшов на бродвейські стандарти показувати шоу хоча б тиждень-два поспіль.

ТОП-12 персон і подій

1) ПОДІЯ РОКУ ЗІ ЗНАКОМ "ПЛЮС" - фінансова допомога "Епіцентру" для створення мюзиклу "Звуки музики" (Галина Герега)

2) ПОДІЯ РОКУ зі знаком "мінус" - затягнута "Рошеном" оголошена Діаною Поповою реконструкція Театру мюзиклів на Подолі.

3) ПРОДЮСЕР РОКУ - Богдан Струтинський (мюзикли "Звуки музики", "SUGAR або В джазі Тільки дівчата")

4) МЮЗИКЛ РОКУ - "Звуки Музики" (Богдан Струтинський)

5) ФЕСТИВАЛЬ РОКУ - "Мюзикл-Авеню" (Оксана Ковальова)

6) ЗВУКОВА ДОРІЖКА РОКУ - "Оскар и рожева пані" ("Океан Ельзи")

7) МЮЗИКЛОВИЙ ТЕАТР-СТУДІЯ РОКУ - "Мюзикл Хол" (Олена Войцеховська)

8) ДИТЯЧИЙ МЮЗИКЛ РОКУ - "Аnnie" ("Бродвей Кідз").

9) ОБЛОМ РОКУ - провал театральної реформи в українському парламенті

10) БЛАГОДІЙНІСТЬ РОКУ - "Оскар и рожева пані" (Ірма Вітовська)

11) ПРОСВІТНИЦТВО РОКУ – Вечори світового мюзиклу в Національній Оперетті (Богдан Струтинський)

12) КОРИСНІСТЬ РОКУ - Перелік новорічних вистав у муніціпальніх театрах Києва на Офіційному сайті Департаменту культури КМДА (Діана Попова)

Нагадаємо, раніше "Обозреватель" писав, як закладається тотальне знищення музичної освіти співаючої української нації.

Присоединяйтесь к группе "Обозреватель LifeStyle" на Facebook, читайте свежие новости!

Наши блоги