Травести-дива Монро: кто такая и с чем ее едят?

Вона випромінює жіночу енергію. Такого шарму варто повчитися. Травесті-діва Монро – приклад того, як можна бути жінкою в країні, де навіть жінки від народження доволі часто стають схожими на чоловіків.

Сьогодні Монро – зірка вечірок та світських раутів. Нова, яскрава особистість на фоні вже звичних українських зірок.

«Проблема в тому, що всі хочуть бути мною»

Українці скаржаться: десятиліттями на сцені одні й ті самі зірки. Цікаво, що й обличчя трансвеститів у клубах – ті самі. Роками.

Говорю відразу: на манежі – одні й ті самі! До тих, хто працював і тусувався в клубі «Клітка» десять років тому, додалося пару нових травесті, і не за останній рік, а за п’ять-шість років. А зірок яскравих практично немає. Якщо хлопець одягає на себе жіночий одяг і думає, що стає дуже цікавий журналістам і всі навколо хочуть торкнутися хоча б краєчка його плаття, – він глибоко помиляється.

Вас, до речі, вже багато хто наслідує.

Велика проблема в тому, що всі хочуть бути мною. І беруть за основу мою кар’єру. Та це дурість. У кожного свій шлях. Я сама себе «зробила», перша ввела у вжиток поняття травесті-діва. І сьогодні вже кожен другий і третій мужик вважає себе травесті-дівою, навіть не розуміючи сенсу, вкладеного мною в це поняття.

А що це за подружки у вашому колі – переодягнені чоловіки років по 45?

Та не по 45! Одній – 39, а другій – 40! Просто ці «дівчатка» не розуміють, що мають вигляд значно старших! Причому вони – не любителі, а професіоналки. Одну пані звуть Єва Бажана, ми знайомі вже понад 13 років. Вона стояла біля витоків травесті-жанру в Україні. Єва – дизайнер і кравчиня, вона створила 90% мого сценічного одягу.

У другої моєї подруги-травесті Фріди – це хобі. Фріда вкладає величезні кошти у свій гардероб, на ній «тонни» каміння «Сваровськи». Але вдень Фріда працює як В’ячеслав в агентстві нерухомості (вона, до речі, не приховує свого справжнього імені). У В’ячеслава дуже хороша кар’єра, його бізнес побудований на добовій здачі квартир у центрі Києва. Це дає величезний дохід.

Багато хто серед травесті робить операції зі зміни статі?

У Таїланді роблять. В Україні таких прикладів немає і навряд чи з’являться – надто дорого. Це я повністю фінансую себе за допомогою своєї діяльності, а у решти травесті – інші джерела доходів, доволі скромні.

Монро, коли стартувала ваша кар’єра?

11 років тому. Це був вересень 1998 року. Я вам без зайвої удаваної скромності скажу: не народиться та людина, яка поєднуватиме в собі природну красу, працездатність, талант, інтелігентність, вихованість та інші достоїнства, які є у мене. Часто люди моєї природи страшенно закомплексовані, у чомусь втратні, перебувають під тягарем стереотипів. Вони губляться і, бідолашні, забиваються в глухий кут. А я абсолютно відкрита і настільки впевнена в собі і в тому, що роблю, що мені на все інше просто начхати.

Але так було не завжди?

Колись я вела таке саме подвійне життя, як багато хто з моїх знайомих. «Шифрувалася», не відповідала на запитання, які мені ставили, а також відводила очі, якщо на мене криво дивилися. Я вам навела елементарні приклади, які супроводжують життя будь-якої людини, що відрізняється від усіх. А потім у якийсь момент я зрозуміла, що Монро – королева краси, розумниця, гідна більшого, кращого, і у неї це буде! Така переоцінка, звісно, відбулася не одного прекрасного дня – проводилась щоденна робота над собою, і у фіналі я отримала результат.

«Монро – справжнісіньке українське прізвище»

Ваші родичі вже звикли до вашої кар’єри?

Про це треба у них запитати. Ми спілкуємось, але не говоримо про мою кар’єру. У багатьох сім’ях є нюанси, які не обговорюються. Так, я не приходжу до батьків із накладними віями, бо це недоречно. Та й навіщо? Але вони завжди бажають мені всього найкращого, і якщо я прошу щось зробити – мені допомагають.

А хто ваші батьки за професією?

Інженери. Мої батьки – інтелігентні, вже немолоді люди, і вони розуміють, що у них – нестандартна дитина, яка веде свій спосіб життя. А я, у свою чергу, прагну не влаштовувати публічних скандалів і не робити штучних піар-приводів із серії «впала сукня».

У вас, до речі, яка освіта?

Вища. Я навчалася на хімічному факультеті Київського університету імені Т. Г. Шевченка. Раніше цього факту не афішувала, а зараз – що приховувати? Освіта завжди потрібна, вона допомагає хоча б думки правильно формулювати. І ось результат: із вами зустрічаюсь особисто я, а не мій прес-секретар. Я можу висловити свою точку зору з будь-якого приводу – починаючи від складання машин і закінчуючи проблемою землетрусу на Гаїті. Хоча, якщо обдзвонити наших «селебретіс», не всі в курсі, що відбувається.

Звідки з’явився псевдонім Монро?

Коли я тільки починала виступати на сцені (це було на п’ятому курсі університету), у мене вже були друзі-травесті, які працювали у шоу двійників. Приятель показував мені американські травесті-шоу, зокрема – шоу Ру Пола, найвідомішого клубного травесті у світі, він співав разом з Елтоном Джоном. Ми з приятелем мріяли створити своє шоу, він подивився на мене і сказав: «Ти схожа на Монро!». А я тоді захоплювалась тільки Мадонною. Та дарма – переглянула фільми за участі Монро, навела стрілки, зробила укладочку, губи червоні намалювала, перейняла рухи – і вперед! До речі, Монро – це справжнісіньке українське прізвище, середнього роду. З часом я почала відходити від образу цієї голлівудської блондинки – пробую різні іміджі.

А як ви стали відомою?

Проглядаючи величезну кількість програм про світське життя, я дійшла висновку, що найкоротший спосіб стати відомою – потрапити в тусовку. На вечірки і презентації журналісти злітаються, як метелики. Я розуміла, що тільки завдяки світським тусовкам стану популярною в народі, а потім уже донесу всім, що «офігенна» артистка!

Як народ реагує на травесті-діву?

Прекрасно! Народ усвідомив і прийняв Монро. Він, мабуть, чекав на таку артистку, як я. Відверту, яка називає речі своїми іменами. Артистку, якій байдужа громадська думка. До речі, моя аудиторія перш за все – це діти. Коли вони бачать мене на тусовці – одразу ж усі біжать до мене! І дитяча фраза: «Моя мама вас обожнює!» – свідчить про те, що мене всі знають.

А ви хотіли б мати своїх дітей?

Не можу взяти на себе такої відповідальності. У мене часу не буде на своїх дітей. Я до такої міри реалістична, що коли знайомі забирають до себе мою кішку, я починаю звикати до думки, що у мене кішки немає... Маю таке саме ставлення до смерті, самоти.

«Відсутність чоловіків – соціальна проблема»

На жаль, багато жінок не настільки жіночні й доглянуті, як травесті.

Не треба забувати, що насамперед – це моя робота: мати гарний вигляд! Раніше я взагалі була надто зацикленою на своїй зовнішності – хотіла, щоб усе було ідеально.

Ви буквально випромінюєте жіночу енергію, «забиту» в багатьох наших жінках.

Ну, це проблема наших жінок.

Напевно, якби навколо було більше чоловіків, здатних оцінити жіночі якості, змінилося б багато чого?

Із цього й треба починати: якість наших чоловіків – далеко не найвища. У нас чомусь доволі часто жінки залишаються красивими й бажаними до народження дитини або до весілля, а потім перетворюються на баб.

Пригадую, восени цього року я йшла повз Палац спорту – там закінчився зліт однієї відомої косметичної компанії. З будівлі вийшли дівчата і жінки, їм усім подарували парасольки однакового кольору. Мжичив дощ, жінки розкрили ці парасольки, і біля Палацу спорту утворилася така собі рожева хмара... А коли я підійшла ближче – ахнула: які доглянуті, нафарбовані дівчатка йдуть мені назустріч! Дивишся на них і розумієш: чоловіків для них просто немає.

А наші публічні свята – це ж квітник! Жінки прагнуть мати гарний вигляд, а чоловіків бракує. Це соціальна проблема. У фіналі жінки не задоволені. А їм виховувати дітей. Хоча чоловіки в захваті: у них завжди великий вибір. І «укатати» сучасну жінку легко – адже їй потрібні стосунки з чоловіками: по-перше, фізіологічно, по-друге, емоційно. Жінці потрібна кохана людина – хай хоч на цю ніч, на цей тиждень.

У вас є шанувальники, закохані у вас?

Таких немає. Ні, можливо, такі шанувальники і є, але вони бояться. Не тому, що подумають присутні, а мене. У тусовці я маю свою вагу, і всі знають: краще Монро не злити, бо буде мало місця. А взагалі, найстрашніше для людей – ігнорування. Пригадаймо: бойкот у школі був серйозною справою. Я можу просто перестати спілкуватися, відповідати на дзвінки. Та якщо зі мною подружитися – віддам останнє.

У вас залишилися друзі зі шкільних часів?

Не можу сказати, що у мене є друзі – у моєму розумінні. Якось не маю потреби. Які друзі? Комусь уночі телефонувати і плакати в слухавку? У мене був друг, його вбили. Все. Після цього я вирішила друзів не заводити. Потім з’ясувалося, що він мене дурив. Краще б нічого не говорив, не брехав...

А стріли Амура потрапляють у ваше серце?

Стріли літають, але чомусь повз мене. І чи будуть стріли саме такого Амура, як я собі уявляю? У мене дуже високі вимоги. Просто симпатичний чоловік мені не потрібен. Ми говоримо зараз не про фізіологію, а про почуття. А для когось більш серйозного, розумнішого, високоякісного, можливо, я не цікава. Таких людей у радіусі свого погляду не бачу, а на дрібниці не розмінюватимусь.

Кажуть, у жінки має бути чоловік для порядку, офіцер – для почуттів і кучер – для задоволення.

Приблизно так воно і є. Це прекрасна фраза. Цікаво, що офіцерів справді мало. Кохана людина повинна розчинитись у моїх проблемах, у моїх справах, у моєму житті. Та коли розчиниться – перестане бути для мене цікавою. Коротше кажучи, треба розслабитися і від життя просто отримувати задоволення. І при цьому не треба замислюватись, що у подружки Мані такий шикарний чоловік, а у мене немає. А може, у Мані ліве око кривить!

Можете пригадати якийсь свій відчайдушний вчинок?

Відчайдушних вчинків я не здійснювала. Також не люблю сюрпризів... Хоча ні, був у мене один такий вчинок – на початку моєї кар’єри… Я тоді не вміла стримувати емоцій і вилила бокал шампанського на голову власнику закладу, в якому працювала. Він витерся. Ніч була безнадійно зіпсована... Але цей чоловік виявився мудрішим за мене і пояснив: «Свої особисті проблеми треба вирішувати вдома».