Мы ошибались. Мы думали – они люди
Мы ошибались. Мы думали – они люди.
Я надеялась, что они поймут, что поступают ужасно. Я искала в них совесть и стыд. У них этого не может быть. Это как искать под землей небо и пытаться услышать пение птиц.
Далее текст на языке оригинала.
Я зрозуміла, що вони інші. В них відсутньо все, що має бути в людей: співчуття, совість, емпатія. Вони озвіріли і прийшли нас вбивати.
Але все одно ми дотримувались звичаїв війни. З диким звіром воювали за людськими законами.
"Ми не вони". Так колись казав хірург Вовчанської лікарні. Він оперував поранених українців, у яких шалені орки стріляли впритул.
I цих, найшаленіших орків, теж оперував. Бо "ми ж цивілізований світ і дотримуємось Женевської конвенції. А вони поранені".
Але виявилося, що вони лише зовні, як люди. Насправді, вони на лікарів наставляли зброю. Приносили до операційної гранати. Боялися, що їх "заріжуть". Судили по собі.
Кiлька рокiв тому я робила сюжет про цього лікаря – хірурга та людей, які пережили російську окупацію у Вовчанську. Люди розповідали, як страшно було жити, доки не прийшли наші та не звільнили місто від російських солдатів.
І цей лікар теж чесно розповідав свою історію. І про постійний страх, і про спроби поговорити з окупантами і дізнатися: чому вони нас вбивають? І про те, як витягував із того світу поранених російських убивць.
А наприкінці сказав, що тепер, ці, врятовані їм орки, обстрілюють лікарню. Вони встигли втекти та продовжують свою найулюбленішу справу – вбивати.
Їх снаряди летять чітко в операційну, бо вони добре знають, де вона знаходиться. Це їхня "подяка" людям, які їх врятували від пекла, куда вони ще обов'язково потрапят після смерті.
А потім росіяни повністю стерли Вовчанськ з лиця землі, ніби він був намальований на ватмані простим олівцем.
Вони знищили місто вщент, до обвуглених будинків, попелястого грунту, понівечених загиблих дерев. На місці Вовчанська залишилася мертва планета.
І я не знаю, кому з людей з мого минулого сюжету вдалося вижити.
***
Цунамі на iм'я росiя йде світом і змітає все на своєму шляху, а люди все ще сидять на березі і п'ють коктейлі.
Важно: мнение редакции может отличаться от мнения автора. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Подробнее о редакционной политике OBOZ.UA – по ссылке...






