Блог | Жаба та Гадюка vs Американська Мрія
У двобої жаби з гадюкою – двох кумів та однокашників по КІМО, - мене найбільше засмучує той величезний болт, який обидві сторони демонстративно кладуть на закони моєї країни.
Колишній президент дружньої нам країни, який у себе вдома утнув чимало прогресивних реформ, але також відзначився грубими порушеннями прав та свобод громадян, за що власне і втратив посаду на цілком вільних демократичних виборах, в один той самий час закликає нашого чинного президента дотримуватись законів, а нас з вами – вчинити цьому президентові "народний імпічмент", якщо той не виконає ультиматумів ображеного кума. Соррі, але або я щось погано розумію, або "народний імпічмент" юридичною мовою зветься "державний переворот", і це доволі тяжкий злочин згідно карного кодексу? Чи я пропустив якісь правові новації і не шарю в новому "українсько-грузинському праві"?..
Читайте: Обращаюсь публично к Михеилу Саакашвили!
Чинний президент моєї країни однією рукою дарує українське громадянство без жодних на те правових підстав, а другою так само безпідставно його забирає, так, наче громадянство моєї республіки – це підданство монархові і його приватна власність. Правоохоронці, яких я утримую своїми податками, не надто відзначились у боротьбі із російською агресією, натомість "українсько-грузинську війну 2017" у глибокому тилу вони виграли з блискучим рахунком: депортували без жодних правових підстав, без суду та без гарантованої законом можливості оскаржити їхні дії кількох "людей Міхо", включно з журналістом та з добровольцем – героєм українсько-російської війни, та навіть спроміглися для публічного виправдання цієї сваволі принагідно прихопити кількох справжніх кримінальних авторитетів (так само поза процедурою, але хто ж про таке дбає?..).
Читайте: В чем секрет неудач Саакашвили
Соррі, але я щось призабув, чи ми чотири роки тому виходили на Майдан саме за правову державу та верховенство права, на захист прав та свобод від сваволі? Зокрема за те, щоб надалі владу можна було міняти шляхом нормальних чергових виборів, а не щоразу "народним імпічментом"? І за те, щоб людей не можна було викрадати серед дня на вулиці з мішком на голові та репресувати без суду? І чи не за це саме ми пішли в "добробати", та наразі наші брати та сестри тримають східний фронт? І чи не цим зокрема ми разюче відрізняємось від Мордору за парєбріком?..
Читайте: Депортация Саакашвили: Украина больше не может медлить
Ще в день депортації "грузинів Міхо" один з моїх друзів завважив: "грузинів в Україні небагато, вони скоро закінчяться, а от звичка викрадати людей лишиться, доведеться перейти на українців". Схоже, грузини закінчились дуже швидко – принаймні викрадені за цей вікенд щонайменше троє добровольців "Донбасу" (а назвати "затриманням" весь цей цирк з мішками на головах, обшуками без понятих та адвокатів, та знаходженням зниклих аж у Маріуполі тощо я ніяк не можу) явно не "нелегальні мігранти". Погані звички дуже легко прилипають та дуже важко долаються…
Обидві сторони "конфлікту кумів – президентів" тягнуть мою країну кожний у свою сторону, але однаково далеко від закону та права.
Читайте: Саакашвили услышал реальную правду о себе
Спершу гастролер Міхо звів нанівець першу з часів Майдану спробу об’єднатись не "під лідера", а з конкретною метою просунути два дійсно революційних прогресивних закони, які давали шанс правовим шляхом перезавантажити політичну систему та здолати корупцію. Антикорупційний суд та пропорційна виборча система з відкритими списками могли стати величезним кроком вперед, до тої країни, за яку ми виходили на Майдан. Але не стали – бо в перший же день "великої акції" стало ясно, що організаторам потрібні аж ніяк не нова виборча система та антикорупційний суд, а виключно дострокові вибори, імпічмент та прихід до влади шляхом перевороту, а на таке ні я, ні більшість українців не підписувались. Організатори з подивом виявили, що ми вже бодай трохи чомусь навчились, і брехати нам не так просто, як вони мріяли – тож лишились серед Маріїнського парку у проплачених наметах з купкою маргіналів, і тепер закликають нас до "народних імпічментів" та іншої протиправної фігні, замість реально системних нових законів, заради яких могли б об’єднати зусилля дуже різні люди та рухи. Сумно за втрачену можливість.
Відповідь чинної влади на дратівливі, але нічим реально не небезпечні дії купки маргіналів виявили таку само неадекватність та таке само нехтування правом, як і у невдах-"революціонерів". От тільки у виконанні правоохоронних органів така неадекватність та правовий нігілізм у стократ небезпечніші, бо у їхньому розпорядженні принципово інший ресурс. А ще – на відміну від Міхо та інших лузерів-гастролерів вони діють від мого імені та за мій кошт. Сумно, обурливо та дуже небезпечно.
Я маю мрію – побачити на лаві підсудних обох кумів із КІМО, кожного за своє. От саме не на гілляці, за вироком суду Лінча, до якого вони обидва старанно підштовхують нашу країну, а в довгому, нудному, незалежному від влади суді. Щоб були адвокати та всі гарантії прав звинуваченого, щоб процес міг тягнутись роками поки всі сторони нададуть всі свої аргументи – але так само щоб були неупереджені присяжні для визнання провини, та головне – гарантія неухильного виконання судового вироку. Така от у мене наївна і дещо неукраїнська мрія, певно зі всілякої Гейропи-Гамерики понабирався дурного… "Май Амерікен Дрім".
І хоч жаба з гадюкою однаково не поділяють цю мою мрію, я вірю – вона здійсненна. Раніше чи пізніше, але ми це зможемо.
