Блог | Тихий саботаж українських питань
Перед президентськими виборами я писав у блогах про "Три загрози Зеленського". Зокрема загрозою я вважав і вважаю зняття з порядку денного усіх питань підтримки української ідентичності, таких як мова, декомунізація, національна пам`ять, помісна церква тощо.
На жаль, саме такий підхід нова влада і взяла на озброєння. Ні-ні, вони не відмовляються від "українських" питань, як це зробили би якісь регіонали. Вони реалізують політику тихого саботажу, наприклад, через конкурси.
Читайте: Грошей на соціалку від грального бізнесу не буде
На посаду керівника Держслужби етнополітики та свободи совісті у останній момент за результатами співбесіди(!) раптом не пройшов Андрій Юраш, гранично компетентний кандидат та людина, яка, безумовно, не буде штучно гальмувати процес становлення єдиної помісної православної церкви - ПЦУ.
Уповноваженим з питань мовної політики стала людина взагалі ніколи не помічена у справі захисту і підтримки української мови, хоча громадськість обґрунтовано закликала владу підтримати іншого - досвідченого і активного - кандидата.
Серйозну стурбованість уже викликає хід конкурсу на посаду керівника Інституту національної пам`яті, а скасовані результати щодо визначення очільника Держкіно взагалі вже стали "притчею во язицех".
Читайте: 10 головних справ, які вдалося зробити
Безумовно, вимкнути політику української ідентичності для "зеленої" влади вигідно з електоральної точки зору. Та й з ідейної точки зору вона далека від цих питань. Однак не розуміти, що підтримка української ідентичності в умовах російської агресії є складовою національної безпеки, значить прирікати країну на додаткові довгострокові загрози.
Хоча про що це я: на тлі підготовки до відновлення прямих поставок газу з Росії та можливих наслідків "нормандської" зустрічі, запитання про ставлення влади до питань мови, національної пам`яті, декомунізації, помісної церкви стає риторичним. Відповідь і так зрозуміла.
