Татари відстоюватимуть свій Крим

59Читать новость на украинском

Ціна питання – площа одного посереднього колгоспу

Минулого тижня глава Меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемільов нагадав громадськості про застарілу проблему Криму, яка сьогодні може вилитися у справжнє протистояння на півострові. Йшлося про кричущу несправедливість у земельному питанні щодо корінного населення Криму.

Як розповів пан Джемільов, кримські татари майже позбавлені можливості отримати земельні ділянки у правовий спосіб. Тому вони вимушені вдаватися до протиправних дій – самозахвату землі. Порушено безліч кримінальних справ, попереду – відйом ділянок, руйнування забудівель…

Про те, з яких причин Україна опинилася на порозі громадянської війни, у прес-центрі «Обозревателя» розповіли автори тематичного дослідження – президент і директорЦентру близькосхідних досліджень Олександр Богомолов та Ігор Семиволос.

Ігор Семиволос: Впродовж тривалого часу, від моменту, коли перші самозахоплення були узаконені, і до 2006 року жодна кримськотатарська заявка в цій місцевості не розглядалася. На момент виступів кримських татар у січні 2006 року в органи місцевої влади було подано всього 52 заявки від російськомовного населення. Спочатку місцева влада пішла назустріч – були знайдені місця, що знаходились в межах відповідної ради, але місцева рада зрештою відмовилася від своїх попередніх зобов’язань. Після місцевих виборів кримські татари створили поляни протесту, навколо яких тривав процес переговорів. З одного боку, місцева влада обіцяла сприяти виділенню земель, у відповідь кримські татари мали залишити землі, на яких вони організували поляни протесту. Кримські татари залишили ці землі, але місцева влада одразу забула про свої обіцянки і через два місяці, в серпні 2006 року, відбулось самозахоплення.

На цей момент виникає ажіотажний попит на землю, в тому числі серед російськомовного населення. Більше того – місцева влада сама намагається ініціювати подання заявок з боку російськомовного населення. Таким чином вона намагається вивести себе з-під удару і мобілізувати це населення, щоб вивести дискусію на протистояння за етнічною ознакою.

Олександр Богомолов: Ситуація дійсно є досить загрозливою. У Криму переплутані інтереси дуже великої групи населення і дуже великої групи, яка заангажована по-іншому. З іншого боку, там присутні потужні економічні інтереси людей, які насправді є розпорядниками землі, хоча офіційно не завжди такими виглядають. Місця, наближені до центру регіону, є привабливими для забудовників. На перетині цих інтересів і виникають проблеми, які ми дуже часто називаємо самозахопленнями.

Якщо почитати ЗМІ, виникає враження, що йдеться про міжетнічний конфлікт. Насправді, аналіз показує, що це не зовсім так. Протилежною стороною є бізнес-інтерес. Тобто насправді немає міжетнічного зіткнення у класичному розумінні. Якби йшлося тільки про пересічних громадян, то видається, що вони мають великі шанси знайти спільну мову.

«Обозреватель»: Чи існує певний принцип у так званому «самоповерненні» земель? Кримські татари захоплюють землі, з яких їх колись депортували?

Олександр Богомолов: Звичайно, це трошки ідеалістична картина. Ми всі маємо історичну батьківщину, але люди мігрують переважно за іншими принципами – за принципами власної кишені. Через те Сімферополь стає привабливим для всіх у Криму, бо там більше шансів отримати роботу.

Є такі регіони в Криму, де опинилося багато кримських татар під час масового повернення. На півночі є фактично депресивний регіон – майже всі, хто там прописаний, працюють деінде. Тобто фактично відбувається трудова міграція всередині Криму. Тому багато із тих людей, які захотіли отримати землю навколо Сімферополя, опинилися там, в першу чергу, через те, що вони там працюють.

Як правило, кримські татари пам’ятають про свою конкретну історичну батьківщину, дехто насправді там опинився, але це хіба що випадково.

Ігор Семиволос: Переважна більшість воліє жити в регіоні, звідки вони походять, але не обов’язково саме в тому чи іншому селі. Скоріш, вони орієнтуються на регіон.

«Обозреватель»: Кримська земля є привабливою з економічної точки зору. Чи можливо, що дії кримськотатарської громади певним чином скеровані і цим чинником?

Олександр Богомолов: Вони взаємодіють у дуже складний спосіб, дуже часто опосередковано. Умовно можна назвати два потужних інтереси у земельному питанні. Перший – це бізнес-інтерес, який забирає більше всього і який засвоює найбільшу площу землі у Криму. Він працює через місцеву владу. Інший – набагато менш потужний, але привабливий для медіа – кримськотатарський чинник.

Ігор Семиволос: Один з економічних моментів, який впливає на конфліктогенність навколо самозахоплень – їхній пік припадає на період неймовірного зростання вартості землі у 2007-му, на початку 2008 року. Тоді будівельні фірми намагалися мобілізувати групи, які були спрямовані на силове зіткнення з людьми, які перебували на полянах протесту.

Як тільки вартість землі буде зростати, я думаю, слід очікувати якихось конкретних дій з боку будівельних компаній. Не забувайте, що пан Константінов є власником найпотужнішої будівельної компанії і має інтереси щодо земель, які розташовані навколо кримської столиці.

«Обозреватель»: Кримськотатарське населення завжди відрізнялося толерантністю. Що або хто може примусити їх змінити свою поведінку?

Олександр Богомолов: Зміна контексту. Як правило, люди тримаються на певному рівні співпраці до певної межі, коли виникає насильство. А потім важко розібратися, хто перший почав.

Сьогодні держава має монополію на насильство. Доки держава зберігає цю монополію, ситуація є більш-менш безпечною. Але держава, застосовуючи надмірне насильство, може спровокувати зворотнє насильство, і тоді насильство перестає бути монополією виключно держави, бо існують організовані групи, які вважають, що вони захищають свої кровні інтереси. В такому разі ситуація може вийти з-під контролю.

Ігор Семиволос: На сьогоднішній день ми маємо лише заяву Меджлісу кримськотатарського народу про зустріч Рифата Чубарова з Василем Джарти і запевнення з боку влади, що силові методи у вирішенні цього питання не будуть застосовуватися. Я думаю, влада все-таки усвідомлює наслідки надмірного застосування сили.

Олександр Богомолов: На даному етапі Меджліс доволі добре контролює процес, але, якщо Рифат Чубаров не зробить те, чого від нього очікує громада, можуть з’явитися більш радикальні голоси з кримськотатарського боку. Так само з точки зору держави. На сьогодні в Криму влада консолідована. Теоретично структурні умови для домовленостей існують. Можновладці, урядовці мають мислити стратегічно – погане рішення цього питання зараз може створити відкладену ще більшу проблему на майбутнє.

«Обозреватель»: По яких іще питаннях, окрім земельних, утискаються права кримськотатарського населення?

Ігор Семиволос: Земельне питання найбільш складне і актуалізоване, але існують проблеми з кримськотатарською мовою. Кількість шкіл недостатня, в значній мірі це лише умовно кримськотатарські школи, оскільки викладання ведеться переважно російською мовою. Також є великою проблемою так званий публічний простір. Значна кількість населених пунктів після депортації кримських татар була перейменована абсолютно безглуздо. І останнє – будівництво релігійних будівель, зокрема, соборної мечеті. Я думаю, владі давно треба було вирішити це питання в Сімферополі.

Запитання із залу: Кількість кримськотатарського населення зростає. Якщо кожен буде подавати заявку на свої сотки, то землі не вистачить. Можливо, варто зацікавлювати їх селитися у так званій депресивній частині Криму?

Олександр Богомолов: Коли питання не вирішується, претендентів стає більше. З точки зору демографії – у кримськотатарського населення ситуація трішки краща, ніж у слов’янських сусідів. Це не є суттєвим чинником. Вони трішки менше піддані чиннику внутрішньоукраїнської міграції, хоча вже дедалі більше кримських татар працюють за межами Криму.

Читай сайту «Обозреватель» Іван: Надо провести полную ревизию земли в Крыму, так как большая часть земли захвачена чиновниками и оформлена на подставные лица. Для остальных жителей Крыма земли нет, несмотря на закон о выделении земельных участков под индивидуальное строительство. Выделять нужно всем жителям Крыма, а не только избирательно - татарам.

Ігор Семиволос: Я згоден з тим, що, дійсно, треба провести повну ревізію земель і зробити земельний кадастр. Наскільки ми знаємо, на початку 1990-х років ця робота велася. Земельний кадастр практично був створений, але потім все було зруйновано. Сьогодні залишись люди, які цим займалися, які готові це зробити. Тому все це можна зробити впродовж року. Але це абсолютно не потрібно кримській владі, бо тоді виявиться, що величезна купа земель перебуває у «сірій» власності.

Найпотаємніший документ місцевої влади – це мапа земель. Вона зроблена в одному примірнику і лежить у сейфі.

Олександр Богомолов: Той, хто має більше інформації, той виграє. Через це відкриття цієї інформації у вигляді кадастру гальмується.

В принципі ціна питання не є надмірно високою. Все це вкладається в межах земель одного посереднього колгоспу.

«Обозреватель»: Можливо, компенсація не обов’язково має бути за рахунок земельних ресурсів?

Олександр Богомолов: Земельний варіант залишається найбільш дешевим. При тому, що у нас дуже багато неврегульованих законодавчих питань, тим не менше, вирішити цю проблему шляхом надання землі, аніж плати, набагато простіше – в першу чергу, через те, що це є конкретна річ, яка має конкретну вартість, в тому числі моральну. А оскільки у нас немає розвиненого земельного ринку, не можна визначити, скільки коштуватиме у грошовому вимірі певна компенсація.

Читай сайту «Обозреватель» Олександр: Сегодня каждый гражданин Украины имеет ИНН (налоговый номер), по которому легко можно проследить, кто из депортированных крымских татар получил землю, а кто нет. Земли в Крыму достаточно, и по одному участку единоразово выдать неполучившим землю труда также не составит. Вот только выдавать крымским татарам землю, чтобы они ее тут же перепродавали, смысла нет. Вопрос: что мешает Меджлису составить такой реестр и прозрачно решить этот вопрос?

Олександр Богомолов: Наскільки нам відомо, Меджліс багато разів це пропонував. Це абсолютно слушний підхід.

Стосовно того, продати чи ні – якщо за тобою зареєстрована земельна ділянка, ти маєш право робити з нею що завгодно. Я переконаний в тому, що переважна більшість кримських татар не буде їх продавати. Але якщо хтось продасть, це не означає, що він знову може отримати.

Згідно із нашими дослідженнями, більшість кримських татар тяжіє до землі і воліє мати свою ділянку і свій будинок. Так склалося історично, вони до цього звикли.

Читайте новости по итогам пресс-конференции:

Самозахват в Крыму набирает обороты

Ситуация в Крыму может выйти из-под контроля

Читайте по теме:

Джемилев: в Крыму назревает кровопролитие

Смотрите видеосюжеты:

Крымским татарам угрожают застройщики

Государство – монополист насилия

В Крыму создаётся институт само захвата

Крымскую землю пора описать

Присоединяйтесь к группе "УкрОбоз" на Facebook, читайте свежие новости!

Наши блоги