Блог | Про ''зради'' режиму воєнного стану
Зараз складно говорити про щось конкретне, оскільки що саме буде запроваджено ми взнаємо лише після рішення Верховної Ради. Засідання парламенту, до речі, відбуватиметься у закритому режимі. І поки що не відомо, яке рішення прийме наш парламент. Бо "режим воєнного часу" - досить неоднозначне і політизоване для багатьох питання.
Читайте: Военное положение: кого коснется и что заденет
По-перше, події неділі 25 листопада 2018 року вперше за весь час війни офіційно зафіксували і не потребують додаткового юридичного доведення факт застосування сили російських силовиків щодо українських силовиків. "Зелені чоловічки" в Криму, російські приватні військові компанії, військовослужбовці РФ, що заблукали у 2014, перевдягнуті в форму так званих "армій Д/ЛНР" російські військовослужбовці – це лише опосередкований, а не прямий доказ агресії РФ. Щонайменше, для міжнародного права, яке сформувалось в часи, коли війни ще офіційно оголошувались і в них брали участь офіційні армії. Акт воєнної агресії біля Керчі зламав стратегію "іхтамнєт", а тому може бути використаним для мобілізації світового тиску на країну-агресора.
Читайте: Важливо про Азов та військовий стан
По-друге, ми не знаємо територію покриття режимом воєнного стану. Це може бути вся Україна, а може лише акваторія Чорного і/або Азовського морів. Узнаємо лише після прийняття рішення.
По-третє, переважна більшість заходів, які можуть застосовуватись під час воєнного стану не є директивними. Починаючи від трудової повинності і завершуючи державним "отжимом" майна – всі ці пункти є варіативними. Вони можуть, але не обов’язково будуть застосовуватись. Знову ж таки уточнення щодо їх застосування має бути відображено в рішенні про запровадження воєнного часу.
Читайте: Идет борьба ведомств за власть после Путина
І, мабуть, найголовніша "зрада", - режим воєнного стану однозначно забороняє проведення виборів Президента, Верховної Ради, місцевих органів влади. До цього пункту найбільше запитань у всіх українців. Запровадження анонсованого рішення щонайменше на місяць відтягне початок президентської виборчої кампанії. І не має ніяких запобіжників, що через два місяці не буд прийняте рішення про розтягнення "воєнного часу" ще на два-три місяці.
І це дійсно найскладніше питання. Але відповідь на неї дадуть самі українці. Бо якщо громадська думка не сприйме рішення Президента, то він "поховає" будь-які шанси бути переобраним після завершення воєнного стану. А якщо він спробує зробити "воєнний стан" вічним і перетворитись на українського Піночета, - то це навряд чи допустить громадянське суспільство. Бо будь-які заборони на проведення страйків та масових зібрань не стримають чергову революцію у країні, де завжди співіснуватимуть і бажання "сильної руки" і ненависть до тих, хто намагається цю "сильну руку" застосовувати. Тому запровадження "воєнного режиму" насамперед має бути зрозумілим громадянам. Бо в протилежному випадку незгода буде висловлена дуже різко. Історія п'ятирічної давнини це доводить.
