Незалежні наглядові ради замість міністрів: чи покращилось управління державними компаніями?

Незалежні наглядові ради замість міністрів: чи покращилось управління державними компаніями?

Історія питання

З метою припинення корупції та неефективного управління у державному секторі економіки одразу після дострокових парламентських виборів 2014 року було започатковано реформу корпоративного управління держкомпаніями.

Її суть полягала у відстороненні політиків і чиновників від реалізації функцій власника об’єктів державної власності. За законом 1405, що набув чинності у червні 2016 року, право призначати та звільняти керівників (членів виконавчого органу) державних компаній, дозволяти майнові правочини на суму 10-25% статутного капіталу, обирати аудитора та оцінювача, погоджувати стратегії розвитку та фінансові плани, затверджувати організаційну структуру, скасовувати рішення виконавчого органу передали від урядовців до незалежних наглядових рад. При цьому, наглядова рада не має права втручатись у операційну діяльність підприємства.

Охопити реформою планували фактично усі стратегічні та великі підприємства держсектору. Обов’язковість утворення незалежних наглядових рад встановлено для суб’єктів з вартістю активів (або статутним капіталом) понад 2 млрд грн або розміром чистого доходу від 1,5 млрд грн за рік. Ці критерії передбачені не лише для господарських товариств із часткою держави 50+%, а і для такого пережитку радянської економіки як унітарних держпідприємств. Така організаційно правова форма майже не використовується у цивілізованому світу, натомість процес корпоратизації не був пріоритетом реформаторів – за усі роки реформи питома вага корпоратизованих підприємств не змінилась і залишається на рівні 7 %.

Водночас, вже понад 3 роки пряма вимога законодавця ігнорується: незалежні наглядові ради діють лише на 9 підприємствах (про результати їх роботи нижче) з понад 40, де вони мали б бути утворені, та у 4 державних банках. Тобто на практиці передача управлінських повноважень від чиновників до незалежних менеджерів відбувається вибірково, практично у ручному режимі.

Як обираються наглядові ради

Процес відбору незалежних членів наглядових рад організовано так, що пошук кандидатів здійснюють кадрові агентства, які оцінюють претендентів за власними критеріями або моделями, які не відомі широкому загалу. Вимоги до цих агентств виписані так, що ними можуть бути виключно філії міжнародних хедхантінгових компаній (Odgers Berndtson, Boyden, WE Partners, Amrop, Ward howell, Pedersen).

Склад Комітету з призначень, який схвалює пропозиції міжнародних HR-агентств, становить нині 6 постійних членів, з яких громадян України лише двоє – міністри економіки та фінансів. Якщо підприємство перебуває у сфері управління іншого держоргану, керівник цього органу теж бере участь у роботі Комітету. Інші 2/3 його складу сформували громадяни США, Швеції, Італії та Польщі, які представляють Міжнародну фінансову корпорацію, МВФ, ЄБРР, та бізнес-омбудсмен України.

За таким розкладом у незалежних наглядових радах українці перебувають у меншості. У 9 держкомпаніях нині із 50 діючих членів 27 осіб (або майже 54%) є іноземними громадянами.

Маючи величезний вплив на розвиток цілих галузей економіки (Нафтогаз, Укрзалізниця) члени наглядових рад – іноземці чомусь звільнені від електронного декларування доходів, витрат і майнового стану. І це справді парадокс, адже не вирішуючи нічого вагомого спеціаліст райдержадмінстрації або главбух невеличкого КП із зарплатою 5000 грн чомусь підлягає Е-декларуванню, а голова наглядової ради того ж Нафтогазу, вартість активів якого більше 50% всього держбюджету, - ні.

Фактично конкурси до наглядових рад мали формальний характер, відбір претендентів здійснювався закритою групою авторів-ініціаторів реформи, які подекуди не соромилися просувати на високооплачувані посади самих себе або своїх протеже.

Так, показовим є приклад громадянина Туреччини Шевкі Аджунера, який перебуваючи у складі Комітету з призначень зумів пролобіювати себе до складу (а потім обравшись головою) аж трьох наглядових рад: Укрзалізниці, Укренерго, а також Ощадбанку. Після неналежного виконання обов'язків голови наглядової ради Ощадбанку, наявність процедурних порушень та прямий конфлікт інтересів через важелі впливу на процеси прийняття рішень у клієнтів цього ж банку (Укрзалізниці та Укренерго), Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України обґрунтовано відмовив у продовженні перебування Аджунера на посаді голови та у складі наглядової ради Ощадбанку. Натомість цей пан оскаржив рішення Нацбанку і лише суд довів законність відхилення його кандидатури.

Перебуваючи до цього часу на посаді голови наглядової ради Укрзалізниці, Аджунер має конфлікт інтересів, адже до призначення тривалий час працював у ЄБРР – банку, що має суттєвий кредитний портфель та фінансові відносини із Укрзалізницею, та в Ощадбанку, в якому Укрзалізниця має рахунки.

Найпривабливіші посади в країні, а може і у всьому світі

Причини такої боротьби пана Аджунера за посади у наглядових радах державного сектору України цілком зрозумілі. Адже кращих умов для суттєвого поліпшення свого матеріально-фінансового стану знайти просто ніде. В Україні, до цього часу все ще однієї із найбідніших країн Європи, показники оплати праці членів наглядових рад вітчизняних компаній подекуди перевищують аналоги у Німеччині та Франції. Зате відповідальності – жодної.

Це ключова вада реформи, адже імплементація рекомендацій Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) відбулась лише фрагментарно. Надавши незалежність і повноваження наглядовим радам, автори реформи "забули" про відповідальність членів цих наглядових рад.

Більше того, на жодному підприємстві перед призначенням незалежних наглядових рад не було затверджено цілі діяльності та критерії оцінювання роботи наглядових рад. Натомість ОЕСР рекомендує розробити механізми оцінювання та підтримки результативності роботи й незалежності Наглядових рад.

Зокрема, розмір річної винагороди у 2018-2019 роках відповідно до умов цивільно-правового договорів із незалежним членом наглядової ради Нафтогазу та Укрзалізниці складав 6,328 млн грн, а із представником держави (крім осіб, які перебувають на держслужбі) – 4,746 млн грн. Розмір такої винагороди у кожного незалежного менеджера ПАТ "Магістральні газопроводи України" становив 5,062 млн грн, ПрАТ "Укргідроенерго" - 1,37 млн грн., Поліграфкомбінату "Україна" - 512 (у 2018-му) та 730 тис грн (у 2019-му роках). На підприємствах Міністерства інфраструктури (Укрпошта, Адміністрація морських портів та Міжнародний аеропорт "Бориспіль") річна винагорода члена наглядових рад становила 1,37 млн грн. У лютому 2020 року після скандалу із захмарними зарплатами у держсекторі, Уряд обмежив максимальну базову винагороду для членів наглядових рад 22 середніми зарплатами по економіці.

За виконання функцій голови наглядової ради передбачено отримання додаткової винагороди у розмірі 20%, а за участь у роботі комітету наглядової ради – плюс 10%. При цьому, майже у всіх договорах є положення, що така суттєва винагорода виплачується за те, що член наглядової ради витрачатиме на виконання своїх повноважень всього 20% загального робочого часу. Тобто в Україні члени наглядових рад працюють умовно всього 1 день на тиждень. У цей час входять і час подорожей, і телефонних розмов, і затишних бесід у ресторанах.

Відшкодування різноманітних витрат, пов’язаних із виконанням наглядових функцій (проїзд, проживання, візи, конвертації винагород у євро/долар, страхування відповідальності, медичне страхування під час подорожей тощо) становить, як правило, ще близько 1/5 витрат на винагороду членам наглядових рад.

Про пріоритетну турботу авторів реформи про власні інтереси свідчить також те, що наприклад, середні виплати у голови наглядової ради Укрзалізниці (23 тис євро на місяць) у 3,7 рази (!) перевищували виплати у колег Шевки Аджунера із аналогічних компаній - операторів залізниць Німеччини (інформація про винагороду Дойче Бану Мішеля Оденволда - 75 тис євро за 2019 рік у звіті на с. 50) та Франції (інформація про винагороду голови ради директорів Есенсіеф - 75 тис євро за 2019 рік у звіті на с. 58). При цьому на сайті Укрзалізниці відсутні навіть звіти про роботу наглядової ради та поточна фінзвітність.

А для приховування конфлікту інтересів Крістіана Куна – незалежного члена наглядової ради Укрзалізниці на сайті компанії зазначено, що він є членом ради директорів Казахстанської залізниці, хоча насправді від очолює раду директорів оператора магістральної залізничної мережі Казахстану - прямого конкурента Укрзалізниці.

Крім цього, спостерігається намагання приховати від суспільства інформацію або оприлюднити напівправду щодо роботи наглядових рад. Умови цивільно-правових договорів, що укладаються з членами наглядових рад, затверджуються Урядом без грифу "таємно" або "для службового користування", проте вони відсутні у вільному доступі. Більше того, в Уряді ігнорують навіть депутатські запити з вимогою надати копії цих договорів і не повідомляють про отримувану членами наглядових рад винагороду найбільших компаній навіть парламентарів.

А тепер порівняйте українські реалії із цитатою із Керівних принципів корпоративного врядування на підприємствах державної форми власності ОЕСР: "Важливо, щоб держпідприємства забезпечували високий рівень прозорості стосовно винагороди праці членів Наглядової ради й керівників ДП. Не надання відповідної інформації громаді може мати наслідком негативне сприйняття й стимулювати ризики небажаного реагування на діяльність організації-власника та окремих ДП.".

Перехресний контроль наглядової ради та виконавчого органу або "рука руку миє"

Закон " Про акціонерні товариства" (ст.51) встановлює, що порядок роботи членів наглядової ради та виплати їм винагороди може визначатися, зокрема, цивільно-правовим чи трудовим договором (контрактом), що укладається з членом наглядової ради. Такий документ від імені товариства може підписуватися як головою виконавчого органу так і іншою уповноваженою загальними зборами особою.

У вітчизняній моделі корпоративного управління виключно керівник виконавчого органу держкомпанії уповноважується на укладання цивільно-правового договору із членами наглядових рад цієї ж держкомпанії. Це суттєво підвищує ймовірність узгодження дій виконавчого органу разом із наглядовою радою не в інтересах основного акціонера державної власності – українського народу.

Адже, наглядові ради контролюють фактично всю діяльність виконавчого органу, а також встановлюють премії його членам. А виконавчий орган підприємства у свою чергу приймає роботу членів наглядових рад, підписує (або не підписує) акти приймання-передачі наданих послуг, відшкодовує інші витрати членів наглядових рад, які пов’язані з виконанням наглядових функцій, звертається (або не звертається) до акціонера щодо припинення повноважень члена наглядової ради на підставі невичерпного переліку причин, серед яких конфлікт інтересів, пропуск засідань наглядової ради, зловживання довірою або дії, що на думку Компанії можуть завдати шкоду її репутації.

Більше того, спайка правління з наглядовою радою призводить до того, що робочі функції наглядової ради передають на аутсорс. За величезні гроші, які сплачує компанія, а не члени наглядової ради. Так, у найбільшій держкомпанії – Нафтогазі організовують закупівлю юридичних послуг по наданню правової допомоги в діяльності наглядової ради. У 2017 році - на суму 6 млн грн, у 2018 році - на 12,6 млн грн. Як же так виходить, що члени наглядової ради, які отримують одну із найбільших у світі винагороду, не можуть власними талантами та професійністю закрити усі робочі питання?..

ОЕСР застерігає, що незалежні члени Наглядової ради ДП повинні бути вільними від будь-яких матеріальних інтересів чи відносин з підприємством, його керівниками, іншими великими акціонерами та з організацією-власником, щоб не ставити під загрозу своє незалежне судження.

В умовах відсутності не лише відповідальності членів наглядових рад українських держкомпаній, а і затверджених цілей діяльності та критеріїв оцінки їх виконання неймовірно зростають ризики корупції та використання флагманів української економіки у приватних цілях.

Відповідальність лише репутаційними втратами без належного відображення матеріальної зацікавленості членів наглядових рад у позитивному результаті не є запорукою ефективного корпоративного управління. Особливо в українських реаліях монетизації довіри виборців вищими посадовими особами державної ієрархії.

Які результати отримали держкомпанії із незалежними наглядовими радами?

4 роки – досить тривалий строк для оцінки підсумків реформи. До цього часу так і не було усунуто її очевидні недоліки та не враховано конструктивні пропозиції, про які повідомлялось у ЗМІ, в т.ч. на ЕП .

Було проаналізовано як фінансово-економічні показники держкомпаній із незалежними наглядовими радами, так і результати їх виробничої та соціальної діяльності.

На жаль, в цілому зафіксувати поліпшення ефективності управлінських рішень та позитивної динаміки розвитку підстав немає.

Так, "Нафтогаз України", незалежна наглядова рада якого була утворена ще навіть до прийняття відповідного Закону, у 2019-2020 роках зменшив чистий дохід та погіршив рівень розрахунків, суттєво збільшивши як дебіторську так і кредиторську заборгованість. Суттєве збільшення (у 3,7 рази) чистого прибутку у 2019 році завдяки перемозі у Стокгольмському арбітражі не призвело до високої рентабельності активів (менше 10%). А вже у І кварталі ц.р. усі фінансові показники суттєво погіршились.

Незалежні наглядові ради замість міністрів: чи покращилось управління державними компаніями?

* - динаміка чистого доходу та чистого фінансового результату Нафтогазу, Укрзалізниці, Укренерго, Аеропорту Бориспіль, АМПУ у І кварталі 2020 року порахована до ¼ відповідного річного показника 2019 року

Провальними також є результати виконання стратегічного плану по забезпеченню газового суверенітету України. Так, у 2019 році загальний обсяг валового видобутку газу в Україні зменшився на 0,2 млрд куб м по відношенню до показника минулого року. Держава видобуває загалом близько 78% усього газу власного видобутку. Отже, прикро, що основний вклад у негативний результат зробило саме видобувне підприємство Групи Нафтогаз - компанія Укргазвидобування, яка зменшила видобуток майже на 4%. Приватні компанії, що здійснюють видобуток газу на території України, демонстрували протилежний тренд і у 2019 році наростили обсяги видобутку порівняно з 2018 роком на 5%.

Станом на початок ц.р. Укргазвидобування недовиконало ключовий для енергонезалежності згідно Концепції розвитку газовидобувної галузі України показник – видобуток газу – на 25%. Збільшується розрив між прогнозом та фактом видобутку газу і у 2020 році.

Ще гіршою, а насправді катастрофічною є ситуація у другій за розміром активів, але першою за чисельністю трудового колективу, держкомпанією країни – Укрзалізниці. І про це не написано в офіційному звіті компанії.

Величезний чистий прибуток у розмірі 2,9 млрд грн Укрзалізниця отримала насправді лише віртуально, адже 89% прибутку до оподаткування – це прибуток від курсових різниць (4,3 млрд грн). Зобов’язання державного монополіста залізничних перевезень в іноземній валюті просто перерахували за значно зміцненим курсом гривні (23,69 грн/долар на кінець 2019 р. проти 27,69 на кінець 2018 р.) і намалювали у презентаціях грандіозну "перемогу". Лише у І кварталі ц.р. – вже майже 7 млрд грн збитку і "карета знову перетворилась у гарбуз".

Незалежні наглядові ради замість міністрів: чи покращилось управління державними компаніями?

З наявними темпами падіння обсягів вантажних перевезень протягом останніх 5 років українська залізниця скоро може втратити 4-те місце за цим показником на Євразійському континенті. Так, у 2019 році залізничним транспортом перевезено 312 млн тон вантажів, що на 10 млн тон менше ніж у минулому році.

Продовжується погіршення технічного стану інфраструктури та рухомого складу підприємства, хронічно збільшується кількість та довжина ділянок з обмеженням швидкості руху поїздів через зношеність та дефектність елементів колії та споруд.

В результаті керівник Укрзалізниці заявляє, що компанія потребує 50 млрд грн державної допомоги щорічно. І це, на жаль, відповідає дійсності і є результатом неякісного менеджменту.

Не поліпшила створена незалежна наглядова рада і результати Укргідроенерго - найбільшої гідрогенеруючої компанії України: у 2019-2020 роках продовжилась тенденція зменшення прибутковості та погіршення розрахунків, а виробництво електроенергії у 2019 році знизилось на 37% до 7,2 млрд КвТ/год.

Незалежні наглядові ради замість міністрів: чи покращилось управління державними компаніями?

** - динаміка чистого доходу та чистого фінансового результату Укргідроенерго, Укрпошти, Поліграфкомбінату Україна у І півріччі 2020 року порахована до 1/2 відповідного річного показника 2019 року

Збільшення чистого доходу Укренерго у 2019 році супроводжувалось погіршенням розрахунків, стрімким збільшенням заборгованості перед компанією та зменшенням прибутковості. Натомість за І півріччя 2020 року у зв’язку із необхідністю компенсувати необґрунтовані "зелені" тарифи збиток сягнув 18 млрд грн або більше 70% чистого доходу компанії, що свідчить про вкрай негативний фінансовий стан.

Незалежні наглядові ради замість міністрів: чи покращилось управління державними компаніями?

Відсутність суттєвого прогресу від незалежної наглядової ради спостерігаємо і у підсумках роботи головних повітряних воріт країни - аеропорту "Бориспіль": у 2019 р. прибуток зменшився на 18%, а заборгованість як підприємства так і перед підприємством – збільшилась. У поточному 2020 р. показники роботи аеропорту "летять" у прірву через коронавірус та кризу на ринку авіаперельотів.

Незалежні наглядові ради замість міністрів: чи покращилось управління державними компаніями?

Без проривних підсумків роботи у 2019 р. залишається і головний поштовий оператор України - Укрпошта. Вперше за останні роки було отримано прибуток, проте на фоні закриття майже 250 відділень та скорочення на 5,5 тис (або 8%) кількості працівників загрозливо збільшилась (до 4,3 млрд грн або 55% річного чистого доходу) кредиторська заборгованість.

Незалежні наглядові ради замість міністрів: чи покращилось управління державними компаніями?

Після початку роботи незалежної наглядової ради зміни фінансових показників Адміністрації морських портів України мали різні тенденції. В цілому підприємство має стабільний фінансовий стан. Водночас, майже двократне зменшення рентабельності у 2019 р. змінилось на прямо протилежний тренд у першому кварталі 2020 р., а суттєве зменшення кредиторської заборгованості у 2019 році навпаки – змінилось в сторону погіршення показника (у 1,5 рази) на початку ц.р.

Незалежні наглядові ради замість міністрів: чи покращилось управління державними компаніями?

Аналогічна ситуація спостерігається і на поліграфкомбінаті "Україна": поліпшення розрахунків у 2019-2020 рр. відбувалось на фоні значного зменшення дохідності та прибутковості підприємства.

Незалежні наглядові ради замість міністрів: чи покращилось управління державними компаніями?

В це важко повірити, але річна винагорода одного незалежного члена "Магістральних газопроводів України" перевищує вартість активів товариства. Анбандлінг, який був здійснений шляхом передачі (продажу) газотранспортної системи в управління іншої компанії – ТОВ "Оператор ГТС", завершення якого затягнулось до початку 2020 року, звісно є корисним процесом. Проте, справедливість та обґрунтованість винагороди незалежних менеджерів теж мають бути присутніми у державній політиці. Ми ж навпаки створюємо ситуації, які можуть потрапити в підручники у якості негативних прикладів на кшталт історій про махінації Остапа Бендера. Адже, за 9 місяців 2019 р. на оплату праці – винагороду членам наглядової ради компанії (а фактично з держбюджету-2019, в якому на підтримку компанії було передбачено 70 млн грн) було витрачено 26 млн грн – суму, яка у 5,3 рази перевищує усі наявні активи компанії.

Незалежні наглядові ради замість міністрів: чи покращилось управління державними компаніями?

Що робити для поліпшення корпоративного управління у державному секторі?

Поточну систему корпоративного управління держкомпаніями важко назвати ефективною та такою, яка захищає права акціонерів – народу України. Вона абсолютно не надає суспільству оперативну і достовірну інформацію про принципи управління і стан справ у компаніях, не мінімізує, а навпаки поглиблює потенційні ризики порушення інтересів і прав власника – держави в особі громадян України.

Фактично в Україні було утворено закриту групу бенефіціаріїв реформи, яка за рахунок держави та державної власності має величезні бонуси без жодної прив’язки до результату. Хоча насправді не можна знецінювати позитивну роль окремих членів наглядових рад, які намагались чесно працювати в інтересах компаній та держави.

Для ефективного корпоративного управління на стратегічно важливих державних підприємствах нагальним є впровадження оновленої моделі управління, яка базуватиметься на адаптованих до українських реалій найкращих світових практиках корпоративного управління, заснованих на Керівних принципах ОЕСР.

Розмежування політики управління власністю та політики регулювання ринку можна реалізувати утворивши окрему державну установу (або національну холдингову компанію) та передавши в її управління усі стратегічні державні підприємства. Або на відкритих конкурсах можна залучати компанії з професійного управління активами - пакетами акцій, на основі затверджених органом управління планових KPI, обсягів відповідальності/винагороди управителя, а також усіх умов передачі та контролю.

В будь-якому випадку необхідно терміново встановити конкретні цілі діяльності для кожного суб’єкта державного сектору економіки, де діють незалежні наглядові ради, а також затвердити критерії оцінки досягнення наглядовою радою загалом та кожним її членом вищезазначених цілей.

Призначення (обрання) складу наглядових рад має відбуватись не до, а після затвердження відповідних цілей та критеріїв їх оцінки.

До відбору кандидатів (як незалежних, так і представників держави) треба залучити професійні асоціації корпоративного управління із підвищенням кваліфікаційних та репутаційних вимог до майбутніх членів наглядових рад.

Виконання повноважень членами наглядових рад має регулюватись типовим договором (контрактом) із встановленням відповідальності за невиконання встановлених цілей діяльності державної компанії. Такий документ має укладатись не з компанією, а з державним органом управління, або бути трьохстороннім, підписантами якого будуть член наглядової ради, компанія та організація-акціонер. Контроль за виконанням функцій члена наглядової ради має виконує організація-акціонер, а не виконавчий орган компанії. Рівень винагороди членів наглядових має бути адекватним, краще із додатковим критерієм – прив’язкою до динаміки середньої зарплати на відповідному підприємстві.

Має жорстко перевірятись наявність потенційного та реального конфлікту інтересів членів наглядової ради, особливо в ситуаціях, коли одна і та сама особа займає або претендує на посади в декількох підприємствах.

Незалежність наглядових рад має бути збережена, проте ми маємо дати чітку відповідь на питання: що означає в українських реаліях незалежність наглядових рад. Це не може бути незалежність від інтересів власника – держави в особі громадян України.

Тому норма про обов’язкову більшість незалежних менеджерів у наглядових радах має бути скасована. І це не означає, що незалежні мають обов’язково бути в меншості. Для держкомпаній має діяти аналогічна вимога, яка діє для публічних акціонерних товариств: незалежних членів має бути не менше третини і не менше 2 осіб. Як варіант можна передбачити обов’язковість залучення до складу наглядової ради представника трудового колективу держкомпанії. Ми не можемо звісно повернути "ручне" керування підприємствами напряму із міністерства, але відчуження держави від державної власності теж недопустимо.

Разом із забороною втручання органу управління у діяльність наглядових рад слід передбачити виняткове коло питань, за яким Урядом як колегіальним органом може бути видано директиви на голосування представникам держави. Або по цим питанням може бути затвердження Урядом відповідних рішень наглядової ради постфактум.

І слід пам’ятати, що максимізацію прибутку компанії як правило краще забезпечує приватний власник, а не держава. Отже, якщо державне підприємство не має загальнодержавного значення, не є стратегічним або не виконує спеціальні завдання держави, воно має бути приватизоване. Усі державні унітарні комерційні підприємства давно мали бути як мінімум корпоратизовані, тобто перетворені у акціонерні товариства.

На жаль з 2014 року не вистачає політичної волі на скорочення необґрунтованого розміру державного сектору. Регулярна демагогія про початок "чесної, прозорої" великої приватизації так і не втілюється у реальні дії - за останні майже 7 років так і не було приватизовано жодного (!) великого, стратегічного чи монопольного підприємства.

Без зміни цього тренду про ефективність у державному секторі можна забути.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Украина