Наливайченко спростовує міфи про російського шпигуна

Прочитавши матеріал: "Валентин Наливайченко – український патріот чи російський шпигун?" Дмитра Хмельницького і вважаючи, що згадана публікація містить дані, які не відповідають дійсності, Валентин Наливайченко звернувся до "Обозревателя" з проханням: надати можливість відповісти на сторінках видання.

"Обозреватель" є ЗМІ №1 в Україні і є відкритою площадкою, тому публікує відповіді та коментарі пана Наливайченка на деякі тези.

Теза: Сьогодні український інформаційний простір сколихнула без перебільшення сенсація. Служба безпеки України оприлюднила прес-реліз, з якого стає зрозумілим шокуючий факт: у 2014 році, за сприяння Віктора Медведчука, тодішній голова СБУ Валентин Наливайченко без погодження з керівництвом держави здійснив кілька візитів до Москви, де зустрічався з керівником ФСБ Олександром Бортніковим.

Валентин Наливайченко: За останні дні з’явилося багато публікацій в ЗМІ про нібито мої поїздки до Російської Федерації, пішла потужна інформаційна атака на мене і мою родину. Це неправда. Ні до Російської Федерації, ні з Медведчуком жодних поїздок у мене не було. Члени моєї родини також жодних візитів до Москви не здійснювали. Відповідно, я ні з ким не зустрічався. Ще раз нагадаю, що у грудні 2014 року проти мене Слідчим комітетом РФ відкрито кримінальну справу за чотирма статтями. Ця справа проти мене передбачає невідкладний арешт та ув’язнення на території РФ за будь-яких обставин. Наголошую, що ці кримінальні справи проти мене не закриті.

Теза: 05.01.1992р. президентом РФ Борисом Єльциним було введено в дію закон "Про зовнішню розвідку", згідно з яким співробітником СЗР РФ може бути тільки громадянин РФ.

Валентин Наливайченко: Я ніколи не був співробітником СЗР РФ, ніколи не був співробітником жодних інших спецслужб та правоохоронних органів ні РФ, ні інших іноземних країн. Я мав і маю лише громадянство України. Ніколи не мав і не маю громадянств інших держав, окрім України.

На навчання до інституту розвідки я був направлений у 1991 році від України, про це свідчать усі розсекречені мною документи. Це сталося ще до проголошення незалежності України. Я в інституті був слухачем: не студентом, не співробітником, не інтерном. На грошовому утриманні України, як відкомандирований з України слухач.

Теза: Логічно, що Валентин Олександрович мав вибір - або як справжній патріот припинити навчання та повернутися на Україну, або продовжити навчання, прийняти військову присягу на вірність РФ та отримати російське громадянство. Він обрав друге.

Валентин Наливайченко: Не на Україну, а в Україну. Я повернувся в Україну, написавши заяву про припинення навчання за власним бажанням. Відповідно - був відрахований і направлений назад, до України, без диплома.

Я ніколи не складав присягу на вірність РФ і не отримував громадянства РФ.

Теза: У своїх спогадах Наливайченко пише, що був відрахований з інституту, оскільки "завалив" два іспити під час випускних екзаменів.

Валентин Наливайченко: Це ще одна неправда. Я за власним рішенням, свідомо, за півроку до закінчення терміну навчання, на яке мене направила і весь час утримувала Україна, написав заяву, що хочу повернутись в Україну.

Теза: У квітні 1994 року Наливайченко нібито пише рапорт на ім'я керівника СБУ Євгена Марчука про звільнення його за власним бажанням. Підписує він його "старший лейтенант Наливайченко В.А.", при цьому будь-якого документа, що свідчив би про присвоєння такого звання в Україні, просто немає.

Валентин Наливайченко: Рапорт був написаний мною 14 лютого 1994 року, а не в квітні. Щодо звань. Лейтенантом запасу став після закінчення військової кафедри Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

Теза: Тоді виникає запитання: як особа без вищої спеціальної освіти була зарахована до СБУ, і хто присвоїв їй звання "лейтенант" та "старший лейтенант"?

Валентин Наливайченко: На той час (червень 1990 р.) я вже закінчив з відзнакою та отримав диплом Київського національного університету ім.Тараса Шевченка. З українською вищою освітою, у званні лейтенанта, був відправлений на той час від Української РСР до інституту розвідки. Підготовка, складання іспитів, проходження медичних комісій - все це було у Києві. Якби в Україні на той час готували розвідників – я б проходив навчання у Києві.

Теза: У подальшому, під час працевлаштування в МЗС України, у 1994 році у своїй автобіографії Валентин Наливайченко вказав, що з 1992 по 1994 роки працював на ПП "Якість" (м. Запоріжжя).

Навіщо було приховувати факт навчання в інституті Служби зовнішньої розвідки РФ, і чи є це фактом підробки документів та надання неправдивої інформації при працевлаштуванні? І, виходячи з цього, чи є дійсними його статуси та ранги?

Валентин Наливайченко: Я нічого не приховував і не підробляв жодних документів. Хочу пояснити: коли я написав у лютому 1994 році заяву на звільнення з СБУ, був попереджений про нерозголошення таємниці, що стосувалось і навчання від України в інституті розвідки. Водночас, вперше очоливши СБУ в липні 2008 року, я розсекретив не лише захищену українською СБУ "легенду" про роботу на ПП "Якість" м.Запоріжжя, а й всю свою біографію. А вже в 2014 році, як тільки з’явився Закон України "Про очищення влади", я ще й опублікував свою особову справу, щоб не було ні цієї, ні жодних інших "легенд".

Хочу окремо наголосити, що я ніколи не був ні членом компартії, ні кандидатом в комуністи, що є і було теж принциповим для мене. Крім того, у 1990 році, ще коли проходив відбір в Україні перед направленням в інститут розвідки, я чітко письмово і принципово зазначив, що я проти політичного розшуку (политического сыска), переслідування дисидентів. Це було моєю принциповою умовою перед відбором і направленням на навчання.

Теза: Чи приймав він присягу на вірність Україні, і що зробив з російським громадянством?

Валентин Наливайченко: Я склав присягу на вірність Україні, вступаючи на державну службу, ставши обраним народним депутатом України і ніколи не порушував присягу Українському народу.

Теза: Навіщо він стільки років приховував своє навчання в інституті ім. Ю.В. Андропова Служби зовнішньої розвідки РФ? Хто посприяв молодій людині, яку виключили з російського спецзакладу в найкоротший термін працевлаштуватися до найбільш елітного міністерства України.

Валентин Наливайченко: Ще раз наголошую: я є законослухняним громадянином України і ніколи не приховував фактів зі своєї біографії. На роботу до МЗС я потрапив на загальних підставах, після співбесід і складання іспитів з англійської та фінської мов.

Теза: Тобто, потрібно розпочати паралельне журналістське розслідування та домагатися, щоб розслідування СБУ велося максимально прозоро та гласно. Сподіваємося, що скоро ми дізнаємося не лише подробиці зустрічей колишнього голови СБУ з Медведчуком і Бортніковим, а й імена тих, хто мав би перевірити минуле Наливайченка при його призначенні і не допустити російського шпигуна до однієї з найважливіших і найвідповідальніший посад у воюючій з Росією Україні.

Валентин Наливайченко: З самого початку роботи в СБУ (з 2006 року) я робив все можливе і неможливе для розсекречення архівів КДБ й розкриття злочинів проти українського народу. І тут, і в моїх попередніх публічних заявах я завжди керувався принципами повної відкритості. Я готовий сприяти будь-якому неупередженому і чесному журналістському розслідуванню. Мені нема чого приховувати. І мені ніхто не може дорікнути. Я робив все можливе і неможливе для протидії російським спецслужбам і завжди відстоював інтереси України та стояв на захисті її безпеки і незалежності.