Блог | Коли вже українське буде в пріоритеті?!
Всі чули про Указ Дональда Трампа "Купуй американське, наймай американців!". Переконаний: сьогодні у нашій державній політиці та економіці головним принципом діяльності має стати гасло "Купуй українське, плати українцям!". Особливо це важливо, коли мова йде про державні закупівлі. Адже, зрозуміло, що, купуючи за кордоном товари, які Україна здатна виробляти сама, ми просто даруємо іншим країнам прибуток, робочі місця, податки. А самі лишаємось звичайною сировинною базою та постачальником дешевої робочої сили.
Наш уряд повинен усвідомити, що українські інноваційні технологічні компанії, які здатні створювати високу додану вартість та забезпечувати високу зайнятість населення, повинні бути пріоритетними для держави. Одна справа - це обробка сировини, де держава і громадяни отримують, фактично, мізер, необхідний для виживання, а інша – виробництво високотехнологічної продукції, яка через високу додану вартість дозволяє платити високі зарплати працівникам, великі податки державі і при цьому – приносити прибуток її виробникам-інвесторам, що мають непогані повернення за ці інвестиції.
Наша сучасна продукція у галузі інформаційних технологій, програмування, атомної енергетики, біотехнології, фармацевтики тощо абсолютно точно може бути конкурентоспроможною з кращими зразками аналогічної продукції іноземного виробництва. Причому, це буде наповнювати державний бюджет в рази ефективніше!
Це зовсім не означає, що уряд має створювати "тепличні умови" для таких виробників, проте, в умовах непростої соціально-економічної ситуації в Україні та протистояння з Росією, він має хоча би не допускати дискримінації українських виробників поряд з іноземними. На жаль, на такі випадки вже неодноразово звертали увагу різні українські виробники медикаментів, які часто виявилися де-факто "відлученими" від конкурсів під час проведення держзакупівель, які організовували міжнародні організації. Проте, реакції урядовців на це досі немає.
Дискримінація наших виробників найчастіше полягає в тому, що аналогічні пропозиції, навіть дешевші за ціною з боку українських компаній, не виграють тендери на підставі суто формальних ознак! То різна розфасовка, то упаковка, то немає якоїсь сотої за рахунком довідки… Водночас, при проведенні державних тендерів не враховується низка об’єктивних і дуже важливих факторів – скажімо, наявність інноваційної та "місцевої" складової (використання місцевих трудових та матеріально-технічних ресурсів)… До речі, більшість країн ЄС давно вже законодавчо закріпили певну перевагу тендерним пропозиціям, що передбачають участь малих та середніх підприємств, зокрема, тих, що є місцевими постачальниками робіт, товарів та послуг, мають безпосередню територіальну та фізичну наближеність до місця реалізації предмету публічної закупівлі тощо.
При всьому цьому наша держава досі не може збалансувати свій зовнішній торгівельний баланс: Україна купує за кордоном на мільярд доларів більше, ніж продає. Тож, чи не варто нам нарешті поставити за пріоритет власну, національну економіку і лишати кошти у нашій країні, а не віддавати їх іншим державам?!
Я не сумніваюся в якості та конкурентоспроможності української продукції.
Ми хочемо і, найголовніше, МОЖЕМО виробляти якісну сертифіковану міжнародними інституціями продукцію тут, в Україні, на сучасних заводах з надсучасним обладнанням. Ми можемо давати гідну роботу українцям і наповнювати бюджет, бо ми хочемо жити в багатій та розвиненій країні! В іншому випадку Україна ризикує перетворитися на сировинну базу, яка експортуватиме кукурудзу в промислових масштабах. Для цього буде потрібно не більше 22 млн населення, ми втратимо весь потенціал, який ми так довго здобували, втратимо мрію і шанс жити краще.
