Исторически хрупкая, словно гжельский фарфор - чуть-чуть ударить правдой, совсем чуть-чуть - и сразу разобьется к е*еням...

***

Наприкінці 80-х і початку 90-х мої батьки (як і всі нормальні люди того часу) займались спекуляцією дефіцитних товарів. Мама Oксана їздила у традиційну і близьку Польщу, беручи в лікарні на роботі відгул/відпустку/вихідний. Тато Сергій натомість їздив не у такі рідні западенцям Польщу/Словаччину/Угорщину, а навіщось - у Китай. Чому саме у Піднебесну - пояснити толком не міг (очевидно, схильність до авантюр у мене в крові), але менше з тим.

Не весь китайський товар ішов додому. Щось лишалось вдома. У мене в 1994 році була панда на батарейках, яка ходила. Це було неймовірно круто. Дякую, Тато ::)

Затим Оксана Василівна віджала мою панду в своє відділення "педіатрія нумер два" (у кого вдома є дитячий лікар - знають, що алкаші, наркомани та ігрозалежні - і то менше з хати виносять). Натомість вдома з'явився дивної краси китайський сервіз. Білий з синім. З дитинства люблю це поєднання кольорів. Справжній каоліновий фарфор. Всякі мисочки/чашечки і навіть китайські палички для їжі (ясно, що ними ніхто ніколи не їв: по-перше, ніхто тоді не вмів; по-друге, вони поважно стояли в серванті і зверхньо дивились на гостей). Мисочки/чашечки інколи - у випадку особливих подій - використовувались (Тамара приїхала з Гамерики, привезла усім нові футболки; пані Оксана приймає лікарів з Італії; дід Володя забухав).

І яке ж було моє здивування, коли під час навчання у художній школі, я побачив приблизно те, чим гордились вдома... однак, називалося воно "гжельський фарфор".

***

Гжельський фарфор, итит вашу мать налево, московиты, "народ-богоносец" начали изготовлять в 1663 году, во время царствования Алексея Михайловича.

Китайская фарфоровая традиция росписи белых каолиновых глин с использованием исключительно белого и синего цветов появилась во время династии Хань в третьем веке до нашей эры. 1800 лет (!) разницы, ни*уя не мало, правда?

***

Про те, як московити історично вкрали у нас художню спадщину Іллі Рєпіна, нахабно присвоївши собі цього українського генія, я вже писав.

Дякую пані Юлії Сокол за те, що нагадала, і за скріни, звичайно.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Присоединяйтесь к группе "Обозреватель Блоги" на Facebook, следите за обновлениями!

Наши блоги

Последние новости

Загрузка...