Блог | Чужі серед своїх: чому держава мусить простягнути руку жінкам-ВПО
В жовтні Верховна Рада в рамках парламентських слухань говоритиме про множинну дискримінацію жінок з вразливих соціальних груп. Мова йтиме про такі категорії, як жінки внутрішньо переміщенні особи, жінки-роми, сільські жінки, а також жінки хворі на ВІЛ-СНІД.
Усі ці люди сьогодні зазнають численних поневірянь та принижень, багатьом з них недоступні блага цивілізації, їхні законні права порушуються, а ставлення оточуючих (в тому числі чиновників) культивує в них комплекс неповноцінності.
Заздалегідь хочу актуалізувати цю тему в середовищі ЗМІ та громадськості. Для цього розпочинаю серію дописів, кожен з яких стосуватиметься окремої дискримінованої соціальної групи.
Однією з найчисельніших з них є жінки-ВПО. Сьогодні вони складають 70% з усіх внутрішньо переміщених осіб. Люди змушені тікати із зони ведення бойових дій та з окупованих територій, адже в умовах безконтрольного насильства першими стають жертвами наруги. Але в нових громадах жінки зіштовхуються з негостинним ставленням до себе. Дискримінація проявляється в неможливості влаштуватись на пристойно оплачувану роботу, у відсутності якісного житла, тотальній бідності, ігнорування чиновниками потреб жінок-ВПО, психологічному й фізичному насильстві.
Міжнародна організація з міграції констатує, щоза останні три місяці матеріальне становище внутрішньо переміщених осіб погіршилось. В місяць один переселенець отримує середній дохід 2,2 тис. грн., тоді як в грудні минулого року він складав 2,4 тис. Вижити на ці гроші практично неможливо.
За даними гендерного аналізу результатів всеукраїнського опитування щодо дотримання прав ВПО жінки більш вразливі до соціальних негараздів, ніж чоловіки. Саме на них лежить тягар виховання дітей, вони частіше зіштовхуються з проблемами під час працевлаштування, чиновники частіше ставлять їм додаткові вимоги, в суді їм важче захистити свої права. Для більш ніж 60% жінок-ВПО щомісячна адресна допомога є основним джерелом доходу, 27,5% з них змушені заощаджувати навіть на харчуванні.
Минулого року урядом була ухвалена Стратегія інтеграції внутрішньо переміщених осіб до 2020 року. Проте, є ризик, що як і попередні нормативно-правові акти стосовно ВПО вона може лишитись гарною декларацією відірваною від життя.
Також мушу констатувати, що рекомендації Омбудсмена та CEDAWстосовно поліпшення становища жінок внутрішньо переміщених осіб системно ігноруються. Люди полишені напризволяще й можуть розраховувати лише на свої сили або на випадкових благодійників. Це принижує статус державних інституцій в очах громадян, адже вони бачать, що умови соціального контракту з одного боку не виконуються і, відповідно, не бажають їх виконувати з іншого. Так руйнується фундамент державності, що може мати катастрофічні наслідки.
Аби змінити ситуацію потрібна чітка координація дій виконавчої, законодавчої гілок влади та представників громадянського суспільства. Особливо велика відповідальність на органах місцевого самоврядування, які часто не готові допомогти переселенцям і сприймають їх як чужинців.
Сподіваюсь, під час парламентських слухань учасники напрацюють чіткий план допомоги жінкам внутрішньо переміщеним особам. Але вже зараз можна пунктирно відзначити кроки, які треба здійснити першочергово.
1. Зміцнити інституційний потенціал місцевих органів влади та їхню фінансову спроможність.
2. Підготувати кадри (як в центрі так і на місцях), які зможуть втілити в життя напрацювання нормативно-правових актів стосовно ВПО.
3. Створити мережу центрів соціально-психологічної допомоги для жінок-ВПО. Уніфікувати правозастосування Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
4. Здійснювати жорсткий контроль щодо неприпустимості висування чиновниками додаткових вимог до жінок внутрішньо переміщених осіб для отримання адресної допомоги.
5. Вдосконалити механізм придбання ВПО житла "50 на 50", зокрема, шляхом впровадження пільгового кредитування.
6. Розробити механізм отримання внутрішньо переміщеними особами соціального житла та житла з фонду комунальної власності.
7. Усунути різні підходи до оподаткування доходів ФОПів, які зареєстровані на лінії зіткнення або на непідконтрольних територій.
8. Стимулювати участь жінок-ВПО в підприємництві та створення для них робочих місць.
Кожен крок здатен допомогти жінкам-ВПО. Головне, щоб зміни були реальними, а не декларативними. Для цього потрібно налаштувати державний механізм так, щоб він працював результативно. Розраховую, що парламентські слухання, привернувши увагу посадовців, експертів, неурядових організацій, цьому суттєво посприяють.
