Володимир Парасюк: Жодна з вимог Майдану не була до кінця виконана. Початок був, але кінця не видно

Знаменитий сотник Майдану, командир роти батальону "Дніпро" Володимир Парасюк вирішив іти на парламентські вибори. Він іде сам, по мажоритарці, хоча отримав пропозиції майже від усіх партій, що братимуть участь у виборах.

Про те, що спонукало його до такого кроку, про нову Раду та її цілі герой розповів в інтерв’ю "Обозревателю".

-Володимире, ви прийняли рішення йти до Верховної Ради. Якою була ваша головна мотивація?

-Я хочу щось змінити в країні. Це головна моя мотивація. Я довго аналізував, радився з людьми, дивився реакцію людей, думав, чи потрібно, чи не потрібно. Подивився, хто іде до парламенту по мажоритарних округах, чи зможе у новій Раді сформуватися команда, яка зможе щось змінити в країні. А далі вже будемо контролювати те, що буде відбуватися.

Я переконаний, що парламент призначений для того, щоб служити народу, простим людям.

-Ви вивчали склад кандидатів, тих, хто має намір потрапити до Верховної Ради…

-Перед тим, як прийняти рішення, я прочитав інформацію про усіх – хто чия людина, хто на якій посаді був, хто йде з Майдану і так далі.

-Який висновок ви для себе зробили?

-Я зробив висновок, що потрібно туди іти.

-Отже, вас влаштовує прогнозований склад нового парламенту?

-Він мене не влаштовує. Але треба робити хоч якісь кроки для того, щоб щось змінилось. В мене є ідеї, ідеї Майдану, за які я борюся. Навіть якщо я там буду один-єдиний, все одно треба щось робити. Легко сидіти вдома і кричати, що нічого не змінилося. Змінилося.

-Ви вирішили висуватися самостійно, а не у складі партії. Вас не влаштовує жодна партія, що йде на вибори?

-Там є хороші люди, я з ними говорив, але я не хочу іти з партією. До речі, мені пропонували увійти до свого списку всі партії – звичайно, окрім Регіонів. Але я вирішив інакше. Я вже вибрав для себе 122-й округ - Львівська область, Жовківський та Яворівський райони.

Я переконаний, що владу треба переформатовувати. Але головне, щоб на наступних парламентських виборах пройшло більше молодих людей. Я говорив з багатьма людьми, з якими я стояв на Майдані, з якими воював в зоні АТО, пропонував їм іти на вибори. Їм треба іти у Верховну Раду, треба прокладати міст для молодих.

Не факт, що я виграю ці вибори. Виграю – так виграю, не виграю – так не виграю. Якби я хотів стати народним депутатом, я би міг піти у будь-яку партію, сісти вдома і чекати, поки мене виберуть нардепом.

Але я думаю, головне сьогодні змінити відношення влади до народу і відношення народу до влади. Щоб змінилась свідомість як тих людей, що йдуть до Верховної Ради, так і тих, що їх обирають. Це моя ціль.

Якщо я пройду, я також буду намагатися робити все, щоб Україна була сильною, щоб внутрішня безпека держави була ефективна.

-Які з невиконаних цілей Майдану може виконати нова Верховна Рада?

-В першу чергу, треба покарати усіх винних. Багато винних ще не покарані. Покарані поодинокі виконавці, але замовники ще не понесли покарання. Це була одна з вимог Майдану. Цей парламент має це зробити.

Загалом, жодна з вимог Майдану не була до кінця виконана. Початок був, але кінця не видно.

Здобутком Майдану було те, що з парламенту вилучили Комуністичну партію і дуже сильно вдарили по Партії регіонів. Звичайно, ми не викорінили її повністю – регіонали просто порозбігались по інших партіях. Але будемо працювати далі.

-Робота народного депутата передбачає законотворчість. Ви не боїтеся не впоратися із цим незвичним для себе завданням?

-Знаєте, є така приказка: "Вік живи – вік учись". Звичайно, потрібно буде щось вчити. На вибори іде багато людей, які не дуже це знають. Але, повірте, це набагато кращий варіант народного депутата, ніж досвідченого депутата, але корупціонера. Головне, щоб у парламенті було багато людей, які можуть стати на захист національних інтересів, це теж потрібно.

-Скоріш за все, парламентські вибори у зоні АТО не відбудуться. В такому разі чи можна буде вважати ці вибори дійсно легітимними?

-Будуть легітимними. У нас Україна не зупинилася на Донецькій і Луганській областях, на зоні АТО. До речі, зона АТО – це дуже малесенький шматочок держави. Тому не треба робити з того якусь трагедію і концентрувати на цьому увагу.