Менше градус

Депутат від ВО "Свобода" Михайло Головко, як виявилося, є не лише фігурантом кримінальної справи (народному обранцеві закидають перешкоджання діям податкової міліції), а й затятим борцем із "зеленим змієм". 30-річний "свободівець" зареєстрував законопроект, котрим пропонується звузити сферу реалізації та споживання спиртних напоїв.

Що ж, подібну ініціативу співвітчизники Головка випробували на собі, причому вже не раз. У пояснювальній записці, що додається до законопроекту, автор якраз і апелює до досвіду останньої найбільшої антиалкогольної кампанії на теренах СРСР, розпочатої Андроповим у 1984-му, коли майбутній "свободівець" іще лежав у пелюшках.

У період 1985-1987 рр., якщо вірити тодішній статистиці, радикальні методи по боротьбі з пияцтвом дійсно мали відчутні результати. По-перше, народжуваність у масштабах СРСР сягнула 5,5 мільйонів дітей на рік, що було вище на 0,5 мільйона, ніж у попередні роки. По-друге, збільшилась тривалість життя чоловіків. По-третє, знизилась кількість злочинів, скоєних в стані алкогольного сп’яніння.

Але на кожен великий "плюс" традиційно припадає чимало "мінусів", котрі вперто тягнуть шальки терезів у інший бік. Знає про це пан Головко чи ні – історії невідомо. Зате їй відомо, що нестачу легального алкоголю в Радянському Союзі успішно нейтралізували самогоном і іже з ним. Спекуляції на міцних напоях та виробництво їх у "домашніх умовах" досягнуло на одній шостій частині суші небаченого розмаху.

Але й це ще не кінець історії. Коли радянські громадяни перейшли на самообслуговування, виготовляючи горілку за допомогою нехитрого підпільного устаткування, з полиць магазинів зникло буквально все, що мало бодай якийсь стосунок до алкогольної кустарщини. Мова передусім про цукор, а також про дешеві цукерки, томатну пасту тощо. До спекуляції додався одвічний бич радянської дійсності – дефіцит.

Про кількість знищених на теренах СРСР виноградників годі й говорити. У пізніших інтерв’ю "батько перебудови", перший та останній президент СРСР Михайло Горбачов говорив, що він особисто ніколи не давав наказу знищувати елітні сорти винограду і що це була провокація, спрямована особисто проти нього, проте все це, мабуть, вже й не важливо… Важливий наслідок: по виноградарству та виноробству у середині 1980-х було населено великого удару.

А ще більшого удару зазнав бюджет СРСР, коли у 1986-му харчова промисловість принесла дохід у 38 мільярдів карбованців замість колишніх 60 (у 1987-му ця цифра скоротилась іще на 3 мільярди і дорівнювала вже 35 млрд.). Можна довго сперечатися відносно того, що стало останнім цвяхом в домовину СРСР, проти держбюджет цієї країни добило виймання з товарообігу алкогольних напоїв.

Підсумовуючи сказане і роблячи огляд найбільших антиалкогольних кампаній, починаючи з 1917-го, "Обозреватель" склав наступну табличку:

Те, що нині пропонує Михайло Головко, нагадує мікс кампаній 1958 року та 1985-1987 років. В законопроекті "свободівця" передбачено таке:

Обмеження видачі кількості ліцензій на торгівлю алкоголем, а саме одна ліцензія на двадцять тисяч населення в населеному пункті;

заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних та слабоалкогольних напоїв у нічну частину доби з 22:00 до 8:00;

підвищення віку, з якого дозволяється продаж особі пива, алкогольних та слабоалкогольних напоїв – до 21 року. Законопроект також передбачає віднесення пива до алкогольних напоїв.

Законопроект Головка розширює перелік місць, в яких забороняється продаж пива, алкогольних та слабоалкогольних напоїв і вводить до нього, зокрема, зони в радіусі менше ніж 300 метрів від загальноосвітніх навчальних закладів; у дрібнороздрібній торговельній мережі; на території автозаправних станцій; в межах населеного пункту.

Законопроект забороняє продаж пива, алкогольних та слабоалкогольних напоїв особам, які не досягли 21 року; особам, які перебувають у нетверезому стані; у борг чи під заставу; а також жінкам з видимими ознаками вагітності.

Це – табу, що стосуються продажу міцних напоїв. Обмежень зазнає і споживання високоградусних трунків. Пити не можна у закладах торгівлі (крім спеціально відведених місць); на вулицях, у парках, скверах; у під’їздах, у підвалах, на дахах жилих будинків;на будівельних майданчиках, у місцях, де ведеться будівництво.

Крім того, законопроект передбачає посилення адміністративної відповідальності (збільшення розміру штрафів) за правопорушення, пов’язані із продажем алкогольних напоїв та їх споживанням – зокрема, й за виготовлення, зберігання самогону та апаратів для його вироблення; виготовлення, придбання, зберігання або реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв, а також за доведення неповнолітнього до стану сп’яніння.

Останній пункт є новацією, а от заборона самогоноваріння радше представляє собою "добре забуте старе".

Вперше автор пропонує ввести кримінальну відповідальність за трикратне порушення певних норм закону. Особливо жорстке покарання передбачене для реалізаторів, що відпускають алкоголь неповнолітнім.

Ну і нарешті автор законопроекту хоче заборонити виступати в якості спонсорів культурних чи спортивних заходів виробникам алкогольних напоїв.

Бажаючи вмотивувати запропоновані новації, Головко посилається на закордонний досвід, на досвід СРСР (при цьому з останнього беруться лише позитивні моменти) та на… складну демографічну ситуацію в Україні, падіння народжуваності й високу смертність – чинники, котрі депутат трактує як наслідки надуживання алкоголем.

Подібний – вельми спрощений підхід (зокрема, до проблем демографії) начисто виключає аналіз можливих негативних наслідків. "Обозреватель" підсумував те, що пропонує Михайло Головко, і те, що може постати внаслідок прийняття парламентом запропонованого ним документу. У нас вийшла така табличка:

Ми також звернулись до думки експертів і дізнались від них про наступне:

Марія Колесник, голова аналітичного департаменту консалтингової групи "ААА":

"Такий законопроект неодмінно вдарить по виробнику. Як і кожне обмеження, це також вдарить по обсягах продажу. Останнім часом постійно підвищувалися акцизи на алкоголь, відповідно, зростала і вартість цієї продукції, а ринок – все більше стискався.

Тепер же частина ринку просто піде в тінь, а це означатиме, що українці вживатимуть менш якісну продукцію, що призведе до більшої кількості отруєнь – це з приводу турботи авторів закону про здоров’я нації. Ті, хто пив досі, питимуть і надалі, навряд чи вони керуватимуться такою логікою: за випивкою йти далеко, тож краще я цю залежність покину. Тож тіньовий ринок неодмінно виникне. Це з одного боку.

З іншого – матимемо справу з фальсифікатом, який вироблятиметься десь на приватних квартирах. Яка вірогідність прийняття такого закону? Все залежить від того, хто за ним стоїть. Сьогодні те, за що голосує Верховна Рада, залежить не від того, наскільки це є економічно доцільним, раціональним тощо. Визначальним чинником тут виступає те, яка політична сила зацікавлена у прийнятті чи неприйнятті закону".

В’ячеслав Сокерчак, експерт ринку алкоголя:

"Чим більше обмежень, тим гірше для легального виробника. Будь-яке виробництво потребує обґрунтованих кроків – а що стосується алкоголю, то обмеження в цій сфері траплятись, і не один раз. І зауважте, що одна річ, коли всі виконують закон, а інша – коли шукають шляхи та можливості його обійти.

Згадайте, як ще за Союзу на "легковушках" возили "домашній" алкоголь, який коштував втричі дорожче за легальний, але придбати його можна було у будь-який час. Хто вживав алкоголь, вживатиме й надалі, а от надходжень до бюджету буде явно менше. Наскільки це натомість вбереже здоров’я людей – зараз сказати тяжко, покаже час… Але при "законослухняності" наших громадян можна радше спрогнозувати зворотній ефект.

Наслідком такого закону може бути не тільки виникнення тіньового ринку алкоголю, а й додатковий стимул для спекуляції. хтось вдень закупить алкогольних виробів по одній ціні, а ввечері реалізувати їх по іншій – вищій ціні… Суспільство не звикло до контролю за виконанням законів, тим паче, що багато з них суспільству й не до вподоби.

Візьміть, приміром, закон про заборону тютюнопаління. Він діє? Ні, всі палять як і палили. Або не можна розпивати пиво на вулицях. Це діє? Ні. Як пили його, так і п’ють. Кажуть, що в Росії суворість законів нівелюється необов’язковістю їх виконання. У нас відбувається те саме".

…Підводячи підсумок, складно не погодитись із Марією Колесник, котра зауважує, що ймовірність прийняття або відхилення подібного законопроекту напряму пов’язана з тим лобі, яка знайде така ініціатива у стінах парламенту. І лише в другу (якщо не в десяту) чергу – із його економічною доцільністю.

Піар-наступ "Свободи" по всіх фронтах – від захисту мови до оберігання здоров’я нації – можна зрозуміти. Проте зацікавленість інших парламентарів у боротьбі з пияцтвом визначатиме наявність або відсутність їхніх власних бізнес-інтересів у алкогольній царині.