Губернатор Житомирщини: При тому ж вантажопотокові ми у кілька разів збільшили митні платежі

Про Сидора Кізіна ми почули від одного з фронтових комбатів. Той зазначив, що нинішній губернатор Житомирщини неабияк допомагає українським військовим і сприяє у забезпеченні сьогоднішніх захисників незалежності та єдності України. "Обозреватель" вирішив поспілкуватися на цю тему з самим Кізіним. Однак, поки ми домовлялися про запис інтерв’ю, уряд відшукав заміну голові Житомирської ОДА:17 липня Кабмін ухвалив рішення рекомендувати президентові призначити на цю посаду нову людину – Сергія Машковського. Тож у підсумку наша розмова з Сидором Кізіним йшла не лише про війну на сході, а й про кадрові війни у мирних регіонах України.

Сидоре Васильовичу, чи стало рішення Кабміну від 17 липня про нового претендента на роль очільника Житомирської області для Вас несподіванкою чи Ви були готові до такого повороту подій?

Несподіванкою це стало не лише для мене, а й для громади Житомирщини. Про те, що щось подібне може відбутися, не знали ЗМІ, це жодним чином не анонсувалося. Тому у людей виникли питання, в чому причина такої таємничості та квапливості.

Ми ж ні про що навіть не підозрювали, а от під будівлею уряду вже стояли 7 осіб з плакатом "Житомирщина проти Кізіна". Тобто ці люди заздалегідь знали, що це питання виникне. Ось така заготовка.

Водночас під будівлею Житомирської ОДА теж відбувся стихійний мітинг – після того, як громада дізналася про пропозицію уряду. Люди приходили з питаннями, які їх непокоїли, під будівлю облдержадміністрації. Питали, що за людина цей Сергій Машковський, бо ніхто в області не знає навіть, яку політичну силу він представляє, яку освіту і досвід роботи має. Питали, хто цю людину рекомендував.

Хто рекомендував Машковського?

В кулуарах називають прізвище Геннадія Зубка. Це перший заступник голови Адміністрації Президента, депутат Верховної Ради, який був обраний по нашому 62 округу як єдиний кандидат від опозиції.

А хто ті люди, що мітингували під Кабміном?

Це активісти житомирських громадських організацій. Знаю про це, бо вони і раніше проводили акції, спрямовані проти мене. Акції ці проводились з різних причин, і їх дуже оперативно висвітлювали деякі житомирські ЗМІ, котрі контролюються кількома місцевими політиками.

Якщо Машковський - це креатура Зубка, очевидно, що він хоче бачити на цій посаді свою людину.

Прикро, бо я завжди розглядав Зубка як нашого політичного партнера. На виборах до Верховної Ради 2012 року ми його підтримували як єдиного кандидата від "Батьківщини" і "Свободи". Більше того, я як очільник Житомирської обласної організації ВО "Свобода" особисто агітував за нього. Тому я завжди вважав його не просто політичним партнером, а й другом. І усіляко підтримував його. До останнього вважав, що ми - єдина команда.

Коли почалися ці акції, про які я згадував, я зустрічався з Зубком, поцікавився, чи є зауваження до моєї роботи на посаді голови Житомирської ОДА чи, можливо, у наших політичних партнерів є інше бачення і вони хотіли би поміняти владу в області. Бо наша "свободівська" команда готова відступити і дати можливість команді Зубка взяти політичну відповідальність за область. На що він мені сказав, що в них такого бажання немає і що вони повністю задоволені, що все гаразд і ніхто нічого змінювати не хоче.

Чим команда "Свободи" почала займатися на Житомирщині найперше?

Ми прийшли 3 березня - всі пам’ятають, яка тоді була ситуація. Було дуже неспокійно. Навколо будівлі ОДА - барикади, а в середині кілька поверхів зайняті активістами. Власне, в таких умовах я і приступив до виконання обов’язків.

Першим ділом я зустрівся з громадськими активістами, окремо зустрічалися з підприємцями, представниками малого та середнього бізнесу, з аграріями, селянами, представниками всіх нацменшин регіону та релігійних конфесій… І на кожній зустрічі для себе з’ясував існуючі проблеми.

Проблемою номер один в усіх сферах виявилася корупція. Я побачив, що втрачено довіру до влади. Що всі органи влади - і правоохоронні, і контролюючі, - повністю дискредитовані. Також з’ясував для себе найодіозніші прізвища, які заважають розвиватися кожній з цих фокус-груп.

Для повернення довіри людей почали позбулися заплямованих чиновників: і в обласній прокуратурі, і в податковій, і в міліції, в усіх контролюючих органах і інспекціях. Це було непросто – більшість з них дуже інтенсивно опиралися, втікали на довгі лікарняні… Однак зрештою на рівні області ми вичистили всі ці структури, повністю поламавши налагоджені корупційні ланцюжки. Те саме - на рівні райдержадміністрацій, де ми змінили всіх керівників. Роботу й досі не завершили, бо на рівні районів ще дуже багато треба робити.

Паралельно ми шукали і запрошували нових людей на місця звільнених чиновників. Підходи до вибору були два. Перший – доброчесність і довіра громади, відсутність претензій до кандидата у людей. Другий – професійність, свіже бачення і можливість виконувати покладені обов’язки. Це мали бути люди, що прийшли би на посади не для того, щоб зазирати у кишеню бізнесу і використовувати старі чи будувати нові корупційні схеми, а які б мали бачення для розвитку. Таких людей вдалося відшукати.

Які корупційні схеми вдалося виявити і зруйнувати?Зокрема, в митній і податковій сферах, які традиційно вважаються найбільш корумпованими? Як кадрові зміни відобразились на бюджетних надходженнях?

Що стосується податкової - не дивлячись на загальний спад економічний, попри те, що в країні йде війна, наші податківці збільшили надходження до бюджету за деякими напрямками у рази. Всього ж за рахунок перекриття "конвертів" вдалося досягти зростання надходжень до бюджету на 20%.

Я запитував у керівника обласної податкової служби Сергія Бобровського, як їм це вдалося. Він відповів, що це насправді просто. Достатньо було просто припинити брати з підприємців хабарі. Адже раніше з підприємцями податківці вибудовували "роботу" так: в бюджет можете не доплачувати - замість того давайте готівкою. То зараз просто такого немає.

По митниці взагалі ситуація вражаюча. У нас при тому самому вантажному потоку (а то й трохи меншому) у кілька разів збільшилися надходження митних платежів. Коли ми зламали існуючі схеми, по рівню надходжень від митниці ми наздогнали Дніпропетровську область, тобто увійшли в п’ятірку областей, що збирають найбільше митних платежів. Раніше ж серед інших регіонів у цьому напрямку ми пасли задніх.

Можете навести приклади викритих і припинених корупційних схем? Як раніше в Житомирській області, скажімо, ухилялися від сплати податків?

Звісно, можу. Візьмемо, для прикладу, Житомирський лікеро-горілчаний завод. Там досі, між іншим, сидить старе керівництво. Коли я прийшов на посаду, було створено робочу групу, що розбиралася з тим, як працювали і платили податки на ЖЛГЗ. В результаті її роботи надходження по акцизному збору тільки по одному цьому заводові збільшили на 6 млн грн - до 12 млн на місяць. А це, на секундочку, 5% бюджету області!

Крім того, ми викрили схеми, по яких той самий завод експортував до Арабських Еміратів шкури і олію на мало не 100 млн. грн. В результаті отримавши до відшкодування ПДВ, що дало керівництву заводу змогу не сплачувати ПДВ з основної діяльності. Податківці називають такі операції "нетиповим експортом", адже бізнес-модель самого заводу - це до спирту додати воду і розлити у пляшки, грубо кажучи. При цьому, якщо показувати об’єктивно весь оборот, то виникає величезний ПДВ, який має йти в бюджет. Тому в компаніях, які ухиляються від сплати податку, практикують отакі різноманітні експортні операції, щоб отримати ПДВ до відшкодування.

За даним фактом порушено кримінальну справу, зараз триває слідство. Не виключаю, що це одне з питань, по якому не співпали точки зору щодо моєї роботи як губернатора.

Ви згадували про те, що в умовах війни інвестиційний клімат України виглядає малопривабливим. Щось робилося для приваблення інвесторів у область?

Коли я поспілкувався з підприємцями, то зрозумів, що існувала просто глобальна система по віджиманню коштів у бізнесу. Всі працювали разом: податкова інспекція, податкова міліція, прокуратура, інші контролюючі органи. Всі вони працювали у зв’язці. В результаті у Житомирській області виник один з найсуворіших і недружніх до бізнесу режимів. Це призвело до того, що дуже багато виробників, компаній просто пішли з області. Наприклад, у нашій видобувній галузі дуже багато компаній, які володіють кар’єрами, а зареєстровані в Печерському, Шевченківському районах міста Києва. Це було зроблено, щоб житомирські контролюючі органи не могли несподівано прийти в офіс і влаштувати якісь обшуки чи виїмки. Це било по бюджету, по доходах і, як наслідок, по громаді.

У нашому Новоград-Волинському районі добувають титанові руди, з яких виготовляють деталі для автотранспорту, працюють щебеневі кар’єри, гранітні кар’єри, добувають масу корисних копалин. А в районі - розбиті дороги, до цього часу в районному центрі відсутній газ був… І це при тому, що з цього району викачується на мільйони гривень корисних копалин. Нічого в області не залишалось

Ми провели з підприємцями, які працюють в області, роботу. Сказали їм наступне: ми знімаємо всіх цих одіозних людей з контролюючих органів, створюємо максимально комфортний сприятливий режим роботи для бізнесу – тільки, будь-ласка, повертайтесь, реєструйтесь у нас і платіть податки в нас.

Подіяло?

Так. Наприклад, у нас є надія, що скоро запрацює житомирський аеропорт. Навесні до мене прийшов власник компанії "Ян Ейр" і розповів, що хоче відновити роботу нашого аеропорту, і купує літаки. І знаєте, перше, що мені спало на думку - що це якась афера, типу Нью-Васюків Ільфа та Петрова. Адже я знав, що житомирський аеропорт знаходиться в "сфері тяжіння" двох київських аеропортів. Однак я побачив, що інвестор хоче вкласти кошти і налаштований серйозно.

У нього раніше була проблема. Наша житомирська податкова міліція нетипово підходила до оподаткування. Вони нарахували йому кілька мільйонів ПДВ на літаки, які цей інвестор ввіз на умовах лізингу. Літак коштує сотні мільйонів, тому в Україні всі авіакомпанії ввозять літаки саме по лізингу – сплатити повну вартість літака дуже складно. Але ніхто не нараховує їм ПДВ, як це зробила житомирська податкова – навіть в супереч позиції свого ж вищого начальства. Більше того, була порушена кримінальна справа і, власне, у інвестора почалися неабиякі проблеми.

Після зустрічі з ним я двічі проводив наради, куди запрошував податкову, запрошував прокуратуру. І нам вдалося дати зрозуміти контролюючим органам, що якщо ми хочемо, щоб бюджет наповнювався, треба створити комфортні умови для інвесторів. Треба дати можливість людям почати працювати.

Зараз наша земельна комісія вже дала їм погодження на розробку документації, на обслуговування злітної смуги і на її продовження, щоб наш аеропорт міг приймати літаки більшої вантажопідйомності. Інвестор вже відремонтував приміщення. А коли він ввіз два літаки – лише за реєстрацію транспортних засобів місто Житомир отримало понад 500 тис. грн. Крім того, аеропорт – це нові робочі місця. І загалом чимала перевага для області.

Наш аеропорт за рахунок нижчих видатків зможе продавати квитки на пасажирські перевезення значно дешевше, ніж вони коштують в київських аеропортах. І мешканці сусідніх областей зможуть користуватися ним. Плюс вантажні перевезення. А це відповідні вантажні термінали, відповідна логістика, транспортні перевезення. І знову ж таки додаткові робочі місця, додаткові кошти, що лишатимуться в області і покращення інвестиційної привабливості нашого регіону.

Нині Житомирщина - дотаційний регіон?

Так, Житомирщина дійсно не належить до тих регіонів, що більше приносять в бюджет, ніж беруть з нього.

А чи є потенціал, щоби стати самодостатніми в цьому плані?

Я переконаний, що в України загалом є потенціал вивести все з тіні. Для цього треба зробити багато чого для легкості ведення бізнесу. У сьогоднішньому глобальному світі бізнес обирає країни для відкриття нових підприємств, виходячи з того, наскільки високо та чи інша країна стоїть у рейтингу легкості ведення бізнесу. Ми зараз повинні боротися. Боротися так, як зараз наша Житомирська область бореться за інвестора – заманюючи, затягуючи, зацікавлюючи. Так само і Україна має робити.

Ми проводили з підприємцями тематичні зустрічі. Наприклад, на тему "Легкість підключення до електроенергії" - це один з критеріїв легкості ведення бізнесу. Виявилося, що настільки зарегульована ця ситуація, що інколи підприємець, що відкриває виробництво, може роками підключатись до електроенергії. А це в нинішніх умовах просто неприпустимо. Так само з підключенням до комунікацій, до каналізації… Я вже не кажу про тисячі різних ліцензій, дозволів і так далі.

Власне, від обладміністрації ми подали близько 60 пропозицій по скасуванню або спрощенню різних дозвільних процедур. Ще в квітні ми зробили такий аналіз разом з підприємцями. І слід зазначити, що Кабмін, в якому дійсно працюють реформатори, близько 20 таких поправок використав і було прийнято законодавство, яке спростило багато моментів. Це важливо. Ми пояснюємо нашим підприємцям або тим, хто потенційно хоче зайти в область, що у них будуть комфортні умови, на них ніхто не буде тиснути, ніхто не буде заважати працювати, вимагати хабарів. Ви просто працюйте і платіть нам податки. І дуже багато підприємців зізнаються, що для них стало відкриттям, що так можна спілкуватись з владою.

Зараз у країні триває війна. І Житомирська область скерувала дуже багато своїх хлопців захищати цілісність держави на сході України. Скільки зараз там вояків з Житомирщини перебуває? Які втрати понесла область?

Житомирщина - колиска воїнів. Саме у нас народився гетьман Іван Виговський, під проводом якого було на голову розбите московське військо під Коростенем. Усупереч поширеній думці, перша УПА була створена не в 1943 році на Волині, а влітку 1941 року тут, у нас. Тому для мене не дивно, що зараз, коли постав виклик нашій державі, житомирські військові поїхали на схід у перших рядах. Наші бойові підрозділи - найбоєздатніші у ЗСУ. Тому не дивно, що і втрати серед наших хлопців великі. Наша 95 аеромобільна бригада, яка дислокувалась у Слов’янську на горі Карачун – зазнала перших втрат. Першими загинули наші десантники. Нині кількість загиблих бійців вже сягнула 25 осіб.

Багато і поранених. Я нещодавно їздив до київського військового госпіталю. Заходив в палати і бачив там біля ліжок прапори наших хлопців-житомирян. Дуже часто можна зустріти прапори житомирської аеромобільної бригади. Власне, хлопців дуже багато, і в важкому стані. Наприклад, Сергій Бабський, з яким я зустрічався в столичному госпіталі. Він дуже обгорів, потребує лікування за кордоном.

Однак у хлопців дуже високий моральний дух. Поряд з палатою Сергія лежить ще один житомирянин, Антон Магльований. У нього дуже важке кульове поранення стегна, там потрібне дуже серйозне лікування. Коли я до нього заходив, у палаті був батько Антона. І він розповів мені, що у нього на сході воюють всі три сини. Двоє – на сході, а третій – прикордонник на кордоні з Кримом.

Ми до помаємо настільки, наскільки можемо. Крім коштів, які виділяє держава, ми виділяємо кожній родині загиблих героїв по 30 тисяч з обласного бюджету. Крім того, кожна районна і міська рада виділяють допомогу зі своїх бюджетів сім’ям і пораненим.

Також ми спільно з Державним земельним агентством України на Житомирщині перші почали безкоштовно виділяти земельні ділянки для родин військовослужбовців. Виділено масиви землі біля населених пунктів. Таке рішення було прийняте, оскільки ми не можемо виділити житло - будівництво зараз практично не ведеться, а у квартирних чергах стоїть величезна черга людей. Тому хоча б таким чином ми вирішили допомогти родинам загиблих, щоб вони могли або згодом побудуватися, чи хоча б приватизувати землю і продати її, використавши кошти на свій розсуд.

Крім матеріальної допомоги ми також намагаємося родичам загиблих вояків допомогти з працевлаштуванням. Дітей, які вже навчаються у ВУЗах, перевели на безкоштовне навчання. Тобто, чим можемо – допомагаємо.

Як область допомагає фронтовикам?

У нас громада дуже організована в цьому плані. Ми створили кілька благодійних фондів, разом з облрадою збирали підприємців, організували збір коштів і особисто возили туди на схід і бронежилети, і тепловізори, і прилади нічного бачення, і, звичайно, продукти харчування. Словом, все, чого потребували наші хлопці. У нас регулярно, ледь не щодня, туди, на схід, відправляється фура з усім необхідним. Наші військові, напевно, за рахунок громади були забезпечені чи не найкраще з усіх бійців.

Ми налагодили випуск бронежилетів в області. І, оскільки виготовляють їх місцеві швейні підприємства, то вони достатньо бюджетні.

Скільки коштує бронежилет? І чи впевнені Ви, що ті бронежилети такі ж надійні, як дешеві?

Один бронежилет коштує 1200 грн. Це ціна дуже прийнятна – особливо враховуючи, що всі розгрузки в них виготовлені за натівськими стандартами. Швейні підприємства шиють розгрузку, а туди вставляємо пластини, які виготовляють інші підприємства. Ми знайшли кілька підприємств, випробували ці пластини і вибрали з них одне, яке найбільш якісно це робить. Щодо надійності: ми перевіряємо кожну партію. Я особисто їздив не раз і брав участь у випробуванні цих пластин. Вони відповідають 4 класу захисту і навіть вище.

А як ви дізнаєтесь, чого потребують вояки саме зараз?

Ми постійно підтримуємо контакт з матерями, дружинами хлопців. Власне кажучи, хлопці там перебували довгий час – понад 100 днів без відпусток. Тому ми спільно з міністерством і Генштабом домоглися того, щоб хлопців почали відпускати в короткочасні відпустки. Щоб вони побачили дім, поспілкувалися з рідними. Це трошки зняло напругу. І зараз ми теж, з допомогою наших перевізників, вирішили питання з їх ротацією. Зокрема, знайшли комфортабельний автобус, який возитиме хлопців в зону АТО і додому. Щоб відпочити змогли всі.

А туди до них не було бажання поїхати?

Я їздив. Одразу після звільнення Слов’янська наша область до речі зібрала 31 тонну гуманітарного вантажу, бо ми знали, що в місті була важка ситуація з продуктами харчування. Відправили вантаж туди на двох фурах. Разом з вантажем до щойно звільненого міста поїхав і я - щоб побачити, що ще потрібно людям, які там зазнали цього жаху.

Я спілкувався з мешканцями на центральній площі міста. Зустрів там свого колегу Сергія Таруту. І мені було дуже приємно, що люди дуже тепло зустрічали наших військових. Пропаганда твердила нам, що там люди масово підтримують сепаратистів. Насправді це неправда. Люди там українці - такі ж, як і ми. Багато хто з них зі мною спілкувався українською мовою. Причому прекрасною літературною мовою люди говорять. Передавали вітання житомирянам.

Ми віддали частину продуктів на мерію, частину завезли в лікарні, частину - в віддалені райони, де було гірше з гуманітарною допомогою. І, звичайно, зустрілися з військовими з нашої області, які, власне, і звільнили Слов’янськ. Можу сказати, що бойовий дух хлопців зашкалює.

Плануєте продовжувати допомогу постраждалим районам сходу?

Безумовно. У нас, крім області, ще й кожен район збирає гуманітарні вантажі для людей зі звільнених населених пунктів Донбасу. Кожні два дні вантаж від одного з районів від нас вирушає у Донецьк, Краматорськ, Дружківку… Супроводжують вантажі голови райдержадміністрацій.

Крім того, під час поїздки до Слов’янська, про яку я розповідав, ми побували і у Семенівці, я побачив на власні очі ці руїни. Зруйновані школи, лікарні, дитсадки, де терористи влаштовували свої вогневі позиції. Їх треба відновлювати. Тому ми виступили з такою ініціативою. Оскільки житомиряни наші, фактично, звільнили місто, житомиряни допомагають мешканцям Слов’янська – чому би житомирянам і у відбудові звільнених населених пунктів не допомогти? Ми запропонували допомогти у відбудові зруйнованих будинків, шкіл, лікарень. Проаналізували наші можливості і, враховуючи, що в нас дуже багато будівельників, потужностей будівельних – ми можемо це зробити. У нас також є підприємства, які виготовляють будматеріали, тому в нас є можливість зробити це дешевше, ніж будь хто. І дуже якісно. Тому ми звернулися до Донецької ОДА, до уряду з тим, що Житомирщина готова долучитися до відбудови звільнених від терористів районів.