УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

"Жовте світло довго не горітиме"

'Жовте світло довго не горітиме'

Слова, винесені в заголовок, належать політологу Вадиму Карасьову. Вони найкраще характеризують ситуацію, що нині склалася в Україні: все зависло. Але так триватиме не завжди. Протягом найближчого місяця ми дізнаємося, "что же будет с родиной и с нами", як співав колись Юрій Шевчук.

Власне, те, що буде з Батьківщиною (без лапок!), впирається у те, що буде з Юлією Тимошенко. Перший варіант – парламент голосує за лікування ЮВТ за кордоном, та з легкістю погоджується, відбуває до Німеччини, а Україна натомість підписує угоду про Асоціацію з ЕС – назвемо оптимістичним. Дуже-дуже оптимістичним. Розшифровування і довгого коментування такий варіант не потребує. Все зрозуміло і так. От тільки минулого пленарного тижня Верховна Рада так і не ухвалила жодного (з трьох наявних!) законопроектів, що стосувались можливого лікування українських ув’язнених за кордоном.

А часу, між тим, лишається все менше і менше. 12 листопада місія Кокса-Квасьнєвського підведе підсумки своєї роботи. Її висновки будуть вирішальними. 18 листопада, спираючись на ці висновки, Євросоюз вирішить долю Асоціації. Відтак пленарний тиждень, котрий стартує 5 листопада, буде останнім перед підписанням чи не підписанням цього документа. Відомо, що на наступний вівторок запланований розгляд принаймні двох законопроектів – від Сергія Міщенка та Анжеліки Лабунської.

Вони дуже подібні. Тільки в законі Лабунської йдеться про звільнення від покарання, а в проекті Міщенка – про відстрочку виконання вироку. Обидва документи експерти називають такими, що влаштовують владу (особливо варіант Міщенка). На відміну від третього закону, написаного Арсенієм Яценюком (якби Рада ухвалила саме його, що в принципі неможливо, то Юлія Тимошенко отримала би і свободу, і реабілітацію).

Сама Юлія Тимошенко демонструє цікаву еволюцію в питанні її ставлення до варіантів звільнення. Спочатку вона не погоджувалась на жодну подачку від "злочинної влади", пізніше "дала добро" на помилування, тепер буцімто не проти й виїзду за кордон – за умови, що той шлях, яким її буде спроваджено в "Шаріте", знайде схвалення європейців та наблизить Україну до ЕС. Що схвалять європейці, а що ні – на сьогодні невідомо. А тут ще й часу лишається все менше й менше. Отож, у зв’язку із сказаним вимальовується

Другий варіант: Тимошенко не встигають звільнити, але Асоціацію таки підписують

"Ситуацію з Тимошенко варто розв’язати, бо ситуація ця дійсно гальмує процес євроінтеграції. Треба шукати компроміс, і голосування за закон Міщенка може бути таким компромісом. Бо тут йдеться про те, що держава повинна створити певні умови, а чи скористається ними Тимошенко – то інша річ. І навіть якщо закон не спрацює, але буде ухвалений, це вже може вважатися створеними умовами, адже рано чи пізно закон запрацює. Головне, аби Тимошенко була надана можливість лікування, а коли вона нею скористається – її справа. Не йдеться про те, аби до Вільнюського саміту Тимошенко була доставлена у клініку Шаріте", - говорить в інтерв’ю "Обозревателю Кость Бондаренко, керівник Інституту української політики.

Логіка Бондаренка зрозуміла: головне зараз – це засвідчити добру політичну волю, а певні затримки із від’їздом Тимошенко (або взагалі її небажання скористатися прийнятим законом) – річ другорядна. Приблизно цю саму думку у розмові з нашим виданням розвиває і Сергій Таран, голова правління центру соціологічних та політологічних досліджень "Соціовимір", який акцентує на тому, що Євросоюз передусім мусить бути переконаним, що Україна стала на шлях "виправлення":

"Якщо буде політична воля, парламент встигне розглянути закон і в першому, і в другому читанні. Затягування процесу може початися потім, бо, згідно закону, необхідним є рішення суду – а це займе чимало часу. Первісний варіант законопроекту від Міщенка містив простішу процедуру: рішення про відправлення ув’язненого за кордон приймала медична комісія. Словом, європейці будуть відштовхуватися від конкретних просувань у справі Тимошенко. Вони можуть підписати угоду, але відкласти її ратифікацію. Але тільки в тому разі, якщо ними будуть отримані чіткі політичні меседжі: прийняття закону, підписання його президентом. Теоретично можливим є варіант підписання Асоціації з відтермінуванням її ратифікації – до моменту виїзду Тимошенко за кордон".

Як бачимо, Сергій Таран накидав такий собі підваріант, за яким Асоціацію з ЕС підписують, але не ратифікують. Колега Тарана Віктор Небоженко (директор соціологічної служби "Український барометр") запропонував своє бачення ситуації. Згідно Небоженка, не виключеним є

Третій варіант: Тимошенко продовжує сидіти, а Європа пропонує Україні "половинчастий" формат співпраці

Де-факто це означає, що ніякої Асоціації з ЕС на Вільнюському саміті підписано не буде. І це при тому, що багато хто з представників депутатського корпусу усвідомлює, яким важливим є закон, котрий дозволяє ув’язненим лікуватись за кордоном. "Закон про лікування ув’язнених за кордоном відповідає інтересам більшості депутатів. Всі вони ризикують потрапити до тюрми. Це дуже хитрий закон, який дозволить будь-якому бандиту чи народному депутату виїхати за кордон", – говорить Небоженко.

"Але Захід хвилює політична складова, а не лікування Тимошенко. Тут же мова не про те, щоб Євросоюз перетворився на Мінздрав. Тому прийняття закону по великому рахунку не задовольнить нікого – ані Тимошенко, ані Януковича, ані Захід. Але, думаю, в останній момент президент таки знайде якусь форму "депортації" (хай навіть абсолютно неймовірну) Тимошенко за кордон. Тим паче, що Росія поводить себе зараз абсолютно некоректно, а Янукович розраховує на допомогу МВФ. Європа може підписати з нами Асоціацію, але з певними винятками. Приміром, обумовити, що договір вступить в силу тоді, коли Янукович відпустить Тимошенко.

У такий спосіб МВФ уклав угоду з Бірмою: за умови, що жінка-політв’язень, котра 15 років провела під арештом (Небоженко має на увазі Аун Сан Су Чжи – Ред.), вийде на свободу. В кінцевому підсумку Бірма саме так і вчинила. Є ще один варіант – вірменський. Вірменія не має власної Тимошенко, але вона відмовилась підписувати договір з ЄС, натомість підписала декларацію про співпрацю. Декларація сама по собі мало що значить, але це теж документ "веселий". Не виключаю, що у Вільнюсі буде підписана саме така декларація про намір", – підводить підсумок Небоженко.

Втім, не виключено, що певне підґрунтя мають і доводи тих, хто вважає: Асоціація буде, не дивлячись ні на що. Навіть на Тимошенко, котра перебуває за гратами. Так, європейське лобі Юлії Володимирівни не раз заявляло про те, що без її звільнення просування України в Євросоюз неможливе, але говорити можна одне, думати інше, а діяти – у цілком відмінний від заяв та думок спосіб. Словом, аби обійтися без довгих прелюдій, представимо

Четвертий варіант: Тимошенко не звільняють (ба навіть і не збираються), але Асоціацію підписують. Хоч ймовірність цього й мала

Про такий сценарій "Обозу" розповідає Тарас Березовець, засновник компанії персонального та стратегічного консалтингу Berta Communications: "Янукович буде керуватися прагматичними інтересами. До сьогоднішнього дня він не ухвалив рішення щодо зовнішньополітичного курсу, і тут можливі сюрпризи. П’ятигодинні переговори в Сочі (з президентом РФ Путіним. – Ред.) можуть означати що завгодно. Росія, як ви знаєте, пропонувала й знижки на газ, й інші преференції – Путін навіть сказав, що Росія не наполягатиме на тому, аби Україна вступала до Митного союзу, головне, аби вона не йшла до Євросоюзу.

Прогнозую, що до останнього моменту так і не буде зрозуміло, підпишуть Асоціацію чи ні. Тим паче, що існує мала ймовірність того, що навіть якщо Тимошенко не буде звільнено, Європейський союз все одно підпише Асоціацію. У Євросоюзу є свої моменти зацікавлення, приміром, створення Зони вільної торгівлі хвилює їх набагато більше, аніж решта речей. Не виключаю й того, що угода буде укладена в тій частині, що торкатиметься Зони вільної торгівлі, тобто політична складова Асоціації вступить в дію після наступних президентських виборів, а економічно-торговельна складова – негайно", – зазначив Березовець в коментарях "Обозревателю", підтвердивши, що наші європейські друзі таки трохи лукавлять, коли обіцяють боротися за Тимошенко і за демократію в Україні до переможного кінця. Все-таки у них є свій власний інтерес, котрий може переважити як першу, так і другу.

А тепер, нарешті, перейдемо до

П’ятого варіанту. А він полягає в наступному: безвідносно до того, сидітиме Тимошенко в тюрмі чи лікуватиметься в "Шаріте", Асоціацію з ЕС ніхто не підписуватиме. Принаймні, не в листопаді 2013-го

2013-й – це не наш зірковий час. Битва за Україну розгорнеться акурат через півтора роки, ділиться з "Обозом" Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій. І водночас підкреслює: але це аж ніяк не означає, що Україна піде натомість в обійми Росії. Все не так просто, як здається на перший погляд.

"Ми ніколи не підемо до Митного союзу. Це абсолютно виключено. В протилежному випадку Україна буде змушена переорієнтувати усі торговельні потоки на Росію, Білорусь та Казахстан. А цей ринок незначний. І не найбільш потужний. МС нам апріорі непотрібен. З другого боку, є й питання стосовно підписання Асоціації щодо Зони вільної торгівлі. Отож, влада вагається. А тут ще й проблема Тимошенко стає на заваді… Вся ця боротьба на тлі економічних проблем, на тлі президентських виборів, які вже почалися, говорить про те, що підписання угоди про Асоціацію може бути відкладено. Як мінімум – до 2015 року.

А от коли президентські вибори пройдуть, Тимошенко вже не буде створювати таку загрозу, і це по-перше. По-друге, 2015 рік – рік створення Євразійського союзу. Тож боротьб за Україну може бути перенесена на 2015 рік. Тоді Європа повернеться до перемовин – або з більш легітимним Януковичем (якщо його буде переобрано на другий термін), або з новим президентом. Що стосується Тимошенко, то закон про "лікувальні канікули" спрацює, якщо він буде погоджений з європейцями. От якщо місія Кокса-Квасьнєвського погодиться на такий варіант, і цей компроміс влаштує і Тимошенко, і Януковича, і європейців, то тоді закон може буде ухвалено та підписано – як і угоду про Асоціацію. Поки що для України запалене жовте світло, а воно не може горіти довго", – резюмує наш експерт.