Більшість VS меншість: розлучення по-українськи?

4 квітня обіцяло бути нудним "блокувальним" днем. Опозиція не залишає облогу трибуни, більшість не йде їй на поступки. Спійманий за рукав Арсеній Яценюк перед початком засідань повідав журналістам, що по жодному пункту опозиціонерам та їхнім колегам з більшості домовитись не вдалось. Зокрема, й по ключовому питанню – по київським виборам.

Ніхто вже, власне, не наполягає саме на даті 2 червня, сказав Яценюк. Дав би бог хоч про якийсь інший день домовитись. Але більшість на співпрацю не йде. Й підігріває її при цьому Банкова. "Вчора регіонали мали у Януковича блідий вигляд, - просторікував Яценюк. – Янукович ганяв їх і в хвіст, і в гриву – за те, що вони не контролюють парламент".

У підсумку, за словами лідера "Батьківщини", фракція ПР отримала карт-бланш від президента: робити що завгодно, аби розблокувати трибуну. Журналісти, які слухали Яценюка, під "що завгодно" зрозуміли традиційний мордобій і приготувались записувати на відео депутатькі потасовки. Але все виявилось набагато цікавішим.

Зібравшись, провладні фракції рушили на спільне засідання. Опозиціонери лишились у напів-порожньому парламенті. З часів 2000 року, так званої "оксамитової революції в Українському домі", подібних речей не траплялось. Тоді прокучмівська більшість, незадоволена поведінкою спікера Олександра Ткаченка і різким "полівінням" парламенту (Ткаченко, дорвавшись до влади, розставляв на керівні посади парламенту здебільшого комуністів), зібралась окремо від меншості і переобрала керівництво ВР.

У 2000-му мова про розпуск Ради не йшла. Тепер такий варіант не виключається. Спікер Володимир Рибак заявив пресі, що питання "самоліквідації" - одне з тих, задля яких більшість збирається на засідання. Мовляв, далі заблокованим та непрацюючим парламент лишатися не може. Та й опозиція не лишає іншого вибору. Втім, рішення, звісно, за президентом. Це до нього апелюватимуть "більшовики", якщо дійдуть згоди у питанні самороспуску.

Ще одна відмінність ситуації 2000-го і 2013-го року: після знаменитого "оксамитового перевороту" Конституційний Суд прийняв постанову, котрою заборонив ухвалювати будь-які рішення поза межами парламенту. Тож, що б не робили "більшовики" на своїх зборах, їхні дії будуть незаконними апріорі, підкреслюють опозиціонери.

Хай навіть так, відповідають у заочній дискусії з ними "більшовики". Проте відлік 30 днів для непрацюючого парламенту пішов, і через місяць президент може розпустити Раду. Тим паче, що й провладна частина її проти цього не заперечує. Щодо всього іншого – опозиціонери самі винні, що завели ситуацію в глухий кут, кажуть представники більшості. Ось пряма мова голови регламентного комітету Володимира Макеєнка, якого записав "Обозреватель":

- Київ для опозиції був лише приводом. Якщо ви ставите питання Києва, навіщо ви тут таки ставите питання Голодомору? Болюче і таке, що тільки роз`єднує Раду? Їх що, не можна розглянути по окремості? По діях наших колег видно, що далеко не все так просто.

Наші колеги самі доводять ситуацію до абсурду, і ось, на жаль, абсурд настав. На питання: "що ви хочете?", опозиція відповідає: "хочемо відмінити пенсійну реформу". Гаразд, ставимо на голосування. Набираємо 220 голосів, 30 з яких дали ми. Це наше право – підтримувати або ні. А дочавлювати ситуацію тут не треба. Це право кожного – голосувати так, як він вважає за потрібне.

І нічого іншого ми тут не бачимо. Крім того, що самі опозиціонери свідомо ведуть ситуацію до саморозпуску.

- Гаразд, але чому ПР підримала постанову за проведення виборів у Києві у першому читанні, але не підтримала в другому? Де логіка?

- А де єдиний кандидат від опозиції? Нема його, чи не так? У нас все чітко й ясно – Попов. А у них з десяток кандидатів, й один одного не хоче. Так само, як і на попередніх київських виборах: був Черновецький, подобається він чи ні, то таке діло… Опозиція це все замутила, а кого висунула? Був Кличко, Катеринчук, Турчинов… Витратили бюджетні кошти, результату не добилися, Черновецького переобрали. Так само і зараз.

- Це проблема опозиції. Більшість же підтримала у першому читанні законопроект Кличка про призначення виборів 2 червня. Якби ви були послідовними, зараз би не дійшло до такої ситуації…

- А хто сказав, що вибори мають бути саме другого червня? Ті, позачергові, вибори зламали ситуацію. Хай Конституційний Суд скаже, яка має бути дата. Хоча б з формальної точки зору. Бо відбудуться вибори, а опозиція скаже: вони незаконні…

Втім, питання виборів у Києві помалу відходить на другий план. Опозиція більше цікавиться тим, що відбувається без неї на Банковій – там, де засідає більшість. Ось що з цього приводу сказав "Обозревателю" Сергій Міщенко :

- Якщо там зараз триває голосування, то влада йде на повну узурпацію. Ігнорується повністю Конституція, рішення Конституційного Суду тощо. Вони просто показують: наша сила, наша влада, а ви тут сидіть і не "вякайте"… Зрозуміло, що в таких обставинах опозиції слід приймати рішення, як діяти далі. Але спочатку слід розібратися, чи це просто збори, чи це вже відкриття сесії і голосування по певних питаннях, зокрема, й по розпуску парламенту.

- Які фракції більшою мірою відповідальні за те, що відбувається?

- Я думаю, що зараз влада все робить для того, аби завершити незаконний процес по перетворенню парламентсько-президентської республіки у президентсько-парламентську. Зараз просто відбувається переворот – через референдум, який дозволить повністю узурпувати владу. Запровадити так званий двопалатний парламент, скоротити депутатський корпус, запровадити суто мажоритарну систему.

Я теж за скорочення чисельності парламенту, за повну мажоритарку і за зняття депутатської недоторканності, але розумієте, можна взяти питання, які знаходять у людях відгук, і перемішати їх з тими, які дозволять узурпувати владу. Все залежить від способу, яким це робиться. Якщо парламент буде двопалатним, то ймовірно, там опиняться люди, яких туди просто призначать.

- Тобто ви вважаєте, що ця Рада приречена?

- Я вважаю, що президентська гонка вже почалася. Одні думають про те, як не віддати владу, інші про те, як її змінити. Просто так владу ніхто не віддасть. Боротьба за неї йтиме різними шляхами: зборами, референдумами абощо. Аби тільки ця влада у "регіоналів" залишилася…

І поки "Обоз" збирав перші реакції нардепів, до табору влади зробили спроб втекти іще чотири "тушки" - усі птахи бютівського гнізда. Чотири представники "Батьківщини" - Олег Канівець, Віталій Немислостивий, Роман Стаднійчук та Ігор Скосар – подали заяву про вихід з фракції. Троє з них відтак, щоправда, передумали. Вмовити повернутися "Батьківщині" не вдалося лише Канівця.

Довкола нього та інших новоприбулих "тушок" розгорілися неабиякі пристрасті. З числа тих, котрі, як правило, не афішуються. В кулуарах депутати вимагали від Анатолія Гриценка як мінімум скласти депутатський мандат, адже Канівець – це його креатура.

Ще більше дісталося Арсенію Яценюку як некоронованому главі опозиції. Вельму емоційну заяву проголосив у сесійній залі самовисуванець Олесь Доній. Оскільки опозиціонерів від`єднали від прямої трансляції, Донія було погано чути з ложі преси. Та в кулуарах депутат повторив для "Обозревателя" те, що говорив в залі:

- Не годиться так працювати. Два місяці тому ми зібрали підписи за відставку Пшонки та Рибака, тепер збираємо підписи за відставку Азарова, але де, питається, поділися підписи за Пшонку та Рибака? Чому Рибак проводить зараз збори? Хіба не зрозуміло було, що до цього дійде?

Так само повинна бути відповідальніть тих, хто проводив по списках "тушок". Сьогодні озвучені чотири прізвища перебіжчиків, троє з них нібито знов переписали заяви, але… Хтось за це має відповідати? Гриценко, Яценюк…

- Яценюк повинен здати мандат?

- Яценюк повинен нести відповідальність. Якщо він провів до Ради цих "тушок"… Він взяв на місце Каті Лук`янової – креатури Давида Жванії, яку виключили зі списку за півгодини до з`їзду через демарш Гримчака – іншу таку саме "тушку". Хтось мусить нести за це відповідальність?.. Я взагалі цих людей, які фігурують як "тушки", не знаю, а я в політиці – 25 років, і навіть їхніх імен не знаю. Хто їх делегував до Верховної Ради?..

- Що слід робити з київськими виборами?

- Ілюзії боротьби замало. Слід утворити штаб з представників трьох опозиційних фракцій плюс підключити громадських активістів. Виключно партійними засобами ситуацію не вирішити. Політика зараз робиться на вулиці. Потрібна політична надбудова на кшталт Народного Руху України або польської "Солідарності". Треба створювати подібну структуру, але цього або не чують, або не хочуть чути.

Треба провести роботу над помилками, а далі навязувати свою стратегію Партії регіонів, а не слідувати їхній. Ми збираємось, говоримо, бо в нас накипіло, але ні про що не домовляємось. Як на мене, все це виглядає несистемно. Протест повинен бути, але для того, щоб він був дієвим, мусять бути структури, які його скеровуватимуть. В цих структурах мають бути перевірені, надійні люди. Вони наразі не створені. У нас створений хоча б штаб по тих самих київських виборах? Ні, такого штабу немає…

Поки Доній озвучував рекомендації соратникам по боротьбі, Арсеній Яценюк сипав метафорами, а Тягнибок розповідав відомий анекдот, який закінчується невтішним висновком: яка, мовляв, країна, такі в неї і теракти. Лідер же "Батьківщини" порівняв все, що відбувається, з московським путчем 1991 року. Проте нинішня парламентська більшість – це в кращому разі пародія на ГКЧП, зазначив Яценюк. І порадив "більшовикам" наступного разу зібратись у Межигір`ї.

А ось яка розмова вийшла у "Обозревателя" з представником УДАРу Валерієм Карпунцовим:

- В чому полягає алгоритм ваших подальших дій? Ви вирішили, що будете робити завтра, післязавтра?

- Всі плани дій у нас узгоджені на рівні керівництва фракцій. Найголовніше було озвучено з трибуни. Тактичні кроки напрацьовуватимуться зараз.

- Ви плануєте звертатися до Генпрокуратури?

- Публічне звернення вже було. Президент як гарант Конституції сам повинен звернутись до Генеральної прокуратури з вимогою розглянути ситуацію, що склалася.

- Пане Валерію, ви серйозно?

- Так, а чому ні?

- Ваші колеги намагались зайти на засідання до більшості… Які вісті з Банкової?

- І не просто колеги, а члени лічильної комісії, які повинні там бути. Але їх не пустили.

Побесідувавши з малослівним Карпунцовим, "Обоз" рушив далі – з надією почути таки бодай кілька конкретних слів щодо планів на найближче майбутнє.

- Я сподіваюсь, що здоровий глузд таки не остаточно покинув наших колег, а також керманичів держави, - сказав нашому виданню депутат від "Батьківщини" Сергій Сас. – Треба просто сідати й домовлятися, бо силовий варіант не пройде. А домовлятися слід довкола процедури, Конституції та регламенту, інших можливостей я не бачу.

- А якщо представники більшості, які ведуть відлік тридцяти днів, поки Рада офіційно не працює, звернуться за місяць до президента з вимогою розпустити парламент – як вам такий варіант?

- В минулому скликанні головним аргументом була фізична сила. Зараз це вже не працює. Тому більшість апелює до норми про роспуск. Та чи виграє від цього держава? Тут треба сідати та з холодною головою прораховувати, що робити далі…

- Хто з ким має сідати? Ваші колеги пішли й навряд чи повернуться…

- Мене не покидає надія, що ще повернуться… Бачите, без опозиції це все виглядає зовсім неприродно. Якщо вони вважають, що зараз проводять засідання Верховної Ради, то як на таке засідання можна не пустити інших народних депутатів? Це не привілей наш, а право – контролювати, як відбувається процес голосування…

А тим часом – поки Доній прагне створити штаб з керівництва вуличною боротьбою, Карпунцов делегує право розрулити ситуацію президенту, а Сас розраховує на "холодні голови" та стіл переговорів – лідер ВО "Свободи" Олег Тягнибок оголосив, що спротив переноситься на… неділю. Саме тоді опозиція розраховує вийти на манфестацію і нанести ніщивний удар по "злочинній владі".

Міні-брифінгом Тягнибока завершився бурхливий ранок на Грушевського,5. Вже о першій годині дня Рада спорожніла – лишились тільки журналісти, що передавали останні новини та писали репортажі.

Отож, черговий виток боротьби чекає на нас на вихідних. Опозиційні лідери вкотре скликають народ в ім`я… Власне, про цілі та завдання такої боротьби уявлення у кожного, здається, своє. Як і про методи досягнення цих цілей…