Чи почує влада опозицію?

На останньому пленарному тижні представники опозиції зажадали зустрічі з президентом України Віктором Януковичем, задля, як вони висловились, «чоловічої розмови». Найцікавіше, що Янукович буцімто й не відмовився, але зробив хитрий хід: заявив (вустами своєї прес-служби), що така зустріч вже запланована. Щоправда, з невеличкою поправкою: керівник держави говоритиме з представниками усіх фракцій, в тому числі і опозиційних.

Оце «в тому числі» категорично не сподобалось опозиціонерам. Подібний формат нікому не потрібний, сказали вони. Як не потрібні і посередники між президентом та його антагоністами. У спільній заяві БЮТу та НУНСу йдеться про таке: «Президентська адміністрація вирішила змінити формат і "заговорити", нівелювати гострі та неприємні для Януковича питання… Якщо президент має волю до відвертої і відкритої розмови з опозицією, якщо він не буде ховатися за спини своїх союзників, тоді ми підтверджуємо свою готовність до негайної зустрічі», – акцентують в опозиційному таборі.

Відтак не зрозуміло, відбудеться зустріч Януковича з опозицією чи ні. І чи транслюватимуть цю вікопомну подію (як на цьому наполягає Арсеній Яценюк) у прямому ефірі. Є велика підозра, що рандеву «зірветься». Або таки відбудеться, але прийде до Януковича, приміром, лише «регіонал» Чечетов й, можливо, хтось з литвинівців та комуністів. Опозиція ж «широкий» круглий стіл проігнорує, чим, звісно, дасть привід дорікнути собі непослідовністю. Мовляв, президентські «верхи» хотіли конструктивної критики, але депутатські низи не змогли її забезпечити. І все у цій країні потече так, як і раніше.

Варто згадати: свого часу Леоніду Кучмі – у розпал його категоричного неприйняття як країною в цілому, так і певною частиною депутатського корпусу – довелось таки зустрітись з опозицією. До речі, якраз перед парламентськими виборами ми відзначаємо своєрідний ювілей – 10 років акції «Повстань, Україно!» і знаменитого протистояння на Банковій.

Масові протистояння 9 березня 2001 року (в рамках акції "Україна без Кучми") через півтора роки продовжились рухом "Повстань, Україно!"

16 вересня 2002 акція розпочалася величезним мітингом на Європейській площі, який потім переформатувався в облогу вулиці Банкової. На підступах до президентської адміністрації маніфестанти розбили наметове містечко, де на ніч лишились народні депутати.

Ясна річ, що намети знесли вже за кілька годин: як це було прийнято за часів Кучми, спецзагін міліції прибув для «зачистки» на світанні – близько четвертої ранку. Авторка цих рядків працювала тоді у газеті «Україна молода» і знайшла в анналах «УМ» коментар Юлії Тимошенко.

Представники тодішньої опозиції. 2002 рік.

«Тільки з нашого штабу вночі було заарештовано 126 осіб, є важко поранені. Я знайшла людину, яка керувала всім цим, - це один із начальників київської міліції Савченко. Хороша все-таки штука – депутатська недоторканність: я підійшла до нього і, як зуміла, дала йому по морді», – говорила тоді Тимошенко.

24 вересня 2002-го акція продовжилась: тоді 47 народних депутатів від опозиції повернулись на Банкову і вирішили не залишати її доти, доки не відбудеться їхня зустріч з президентом України. Тоді всі ЗМІ обійшло фото, на якому Юлія Тимошенко перелазить через паркан на Банковій. «Хороша все таки штука – депутатська недоторканість»: затримати ЮВТ не затримали, проте й по-людськи пройти на Банкову не дали: довелося долати перешкоди самотужки.

Тимошенко на Банковій. Акція "Повстань, Україно!"

Разом з Тимошенко до президентської адміністрації пройшли й інші парламентарі. В АП на них чекали карколомні пригоди: нардепів заблокували між третім та четвертим поверхами будівлі. Автоматники, що охороняли підступи до кабінету Кучми, тримали їх під прицілом. Скористатися мобільними нардепи не могли: на тому п’ятачку, де вони вимушено застрягли, не було сигналу. Розважалися тим, що сиділи й співали пісні.

Щоправда, четверо з «гостей» Кучми – сама Тимошенко, Олександр Мороз, Петро Симоненко та покійний нині депутат від «Нашої України» Юрій Оробець – таки вдостоїлися честі бути прийнятими Леонідом Даниловичем. Йому опозиціонери передали вимогу про відставку.

"Кучма нам заявив, що в нас є рішення тільки наших зборів, а більшість населення України голосувала за нього, і «що вам ще треба?»… На це ми відповіли, що представляємо чотири фракції, які на виборах набрали майже 75 відсотків голосів... Кучма сказав, що у відставку йти не збирається, але був скутий, афективний і заляканий, дуже болісно реагував на будь–яке зауваження. Загалом президент продемонстрував, що на діалог він не здатний», - розповідав тоді Оробець.

«Обозреватель» вирішив поцікавитися в учасника тодішніх подій на Банковій і нинішнього опозиціонера Андрія Шкіля, на який діалог з Януковичем очікують його однодумці зараз.

- Андрію, які меседжи до президента?

- Як і було сказано: чоловіча розмова, серйозна розмова… З приводу того, у який спосіб він збирається виконувати резолюцію ПАРЄ, у який спосіб він збирається гарантувати дотримання конституційних прав громадян, зокрема, Тимошенко і Луценка, які утримуються у в’язниці безпідставно.

- Персоналії «делегатів» вже обговорювались?

- Ще ні.

- Віриш, що така зустріч відбудеться?

- Швидше за все, ні. А якщо і відбудеться, то носитиме формальний характер. Інформацію опозиція донесе, інше питання: чи буде виконуватись все те, про що піде мова?..

- З Кучмою розмовляти було легше? Його здатність чути є кращою?

- Жоден диктатор не почує людей ніколи, таке навіть не ставиться за мету. Тоталітарний режим був тоді, тоталітарний режим встановився тепер встановився, тож говорити про те, що хтось нас почує… Розрахунок на це навіть і не робиться. Ціль – добитися того, аби ми змогли продемонструвати свою позицію і подивитись в очі опоненту…