Як дві білявки рейтинг ВО "Свобода" на Львівщині обвалили

Українська політика, на відміну від інших пострадянських країн, за виключенням Прибалтики, характеризується присутністю яскравих, харизматичних жінок. І справді, навіть якщо не брати до уваги партію "Батьківщина", суттю і змістом діяльності якої є – Юлія Тимошенко, сучасна українська політика не була б такою як є без прекрасної половини людства. Жінка або є осердям та "двигуном" найбільших українських політичних партій та рухів, або ж неодмінно присутня десь поряд з лідером. Образно кажучи, в кожного умовного Януковича української політики є своя Ганна Герман, так само, як у кожного Ющенка – своя "баба Віра".

Жінка – це завжди чинник діяльності для політичної сили. Однак, якщо у наведених вище прикладах – це чинник позитивний, який суттєво додавав партії, то є й негативні приклади, коли жінка в партії, як на кораблі – віщує біду.

Прикладом останнього можна навести партію, яка зробила неймовірний стрибок у 2010 та 2012 роках, несподівано окупувавши місцеві ради в Галичині, і так само всупереч прогнозам, отримавши фракцію у Верховній Раді України. Принаймні, для Львівщини, після того як лідер "Свободи" Олег Тягнибок практично перемістився у Київ, як і пасує очільнику парламентської партії, націоналістів у Львові чітко асоціюють з трьома політиками. Кожен з них є яскравою особистістю з власним, неповторним іміджем. Мова йде про Ірину Фаріон, Ірину Сех та Юрія Михальчишина. Останній, після фіаско зі спробою захоплення львівського Євромайдану фактично зник з поля зору, виринаючи хіба в стінах парламенту, де молодому пасіонарію ще вряди-годи вдається розпатякувати про гуцулів і шахтарів. Проте його соратниці по партії продовжують нести важку ношу репрезентації ідей "Свободи" для самих галичан. Вдається це їм з сумнівним успіхом, зважаючи на дедалі зростаючі за чисельністю пікети під вікнами "свободівки"-голови ОДА Ірини Сех та рейтингу Олега Тягнибока на останніх виборах, який стрімко прямує до нуля, обганяючи у цьому спринті навіть рейтинги регіонала Тігіпка.

Кожна з них по своєму доклалась до демонтажу новоствореного міфу про "Свободу", як "єдину силу українців" і внесок кожної з них заслуговує на окрему оцінку.

"Орлиця" з філологічним ухилом

"Орлиці перед гієнами не сповідаються", – пафосно прокоментувала народний депутат, викладач Національного Університету "Львівська Політехніка" появу документальних свідчень про її членство в Комуністичній партії України. Хоча пафос у цій ситуації, який місцями мало не переходив в істерику, швидше, був свідченням розгубленості та неготовності адекватно коментувати ситуацію. З одного боку, в країні, яка пережила 70-річну окупацію тоталітарної системи з надпотужним апаратом спецслужб, важко знайти успішну людину старшу 40 років, яка б не мала квиток члена КПРС. Тим більше, якщо йдеться про людину з вищою освітою, викладача базового в області ВИШу. З іншого боку, йдеться про члена партії, яка з початку створення (правильніше було б казати – перейменування в 2004 році) апелювала до ідеї люстрації та усунення з влади й політичного життя країни усіх, хто мав будь-яку причетність до комуністичної партії чи ідеології. Залишаючи поза увагою питання, чи інформувала Ірина Фаріон керівництво "Свободи" при своєму вступі в цю партію (до речі, в тому ж таки 2004 році) факт приналежності в минулому до ненависної компартії, але, однозначно, від своїх виборців під час виборчої кампанії 2010 та 2012 року вона це приховала. Чи вплинула б інформація про належність кандидата від націоналістичної "Свободи" до лав Комуністичної партії – вирішувати виборцям Ірини Фаріон на наступних виборах. Більше того – після того, як інформація про "червоне" минуле Фаріон стала загальновідомою, народний депутат обрала найгіршу з усіх можливих ліній захисту – агресивне заперечення. Зрештою, схильність до сліпого заперечення очевидних фактів – поширене явище серед прихильців цієї політичної сили.

Ірина Фаріон. Фото: Маріан Стрільців

До речі, цікавий факт, про який напевно не знають усі адепти "Свободи". За рік до виходу в світ скандалу з партквитком про щось довідався і сам лідер націоналістичної сили. Він разом з іншим близьким соратником нині нардепом відкрито спитав нашу героїню, щось на кшталт: "Таке говорять, якщо таке було, то краще скажи, оберемо лінію поведінки". На що полум’яна "свободівка" відповіла у стилі, що це все вороги України наклеп зводять.

Однак, навіть, якби документи про членство Ірини Фаріон не "спливли", її політична діяльність запам’ятається львів’янам надовго через інші курйози. Досить загадати лише її візит у дитсадок з вигнанням "маш і міш" у напрямку Москви. На фоні абсолютно неефективної роботи в парламенті та фактичної відсутності на своєму окрузі, усі зусилля політика по "наверненню" українців на шлях праведний викликають зрозумілий скепсис.

Однак, усі вправляння "свободівки" у вихолощуванні культурної ідентичності українців були б просто смішними, якби вони так ідеально не лягали в концепцію розколу України, яка нещадно експлуатується з початку двотисячних і Росією, і доморощеними політтехнологами на службі Партії регіонів. Справді, як висловився один з політрадників колишнього президента Януковича, якби "Свободи" не було, її було б варто вигадати. Інакше до кого б апелювали усі ці "кісєльови" у Росії та Україні, які будують всю інформаційну політику щодо України на брехні про "львівських фашистів"? А так – навіть особливо й вигадувати нічого не потрібно – просто взяти майже будь-який виступ Ірини Дмитрівни – і без коментарів крутити на Сході України.

Відтак, внесок партії "Свобода" та особисто Ірини Фаріон у розкол України є не меншим, принаймні, рівнозначним, як і Партії регіонів. Чи свідомо філолог з вищою освітою, викладач, підігрує відвертим ворогам України? Чи могла досвідчений політик Ірина Фаріон спрогнозувати ефект від її висловлювань на Сході? Оскільки від самої Ірини Дмитрівни у таких ситуаціях лунають лише багатозначні алюзії з тваринного світу щодо "гієн та орлиць", відповідь знову ж таки доведеться давати її виборцям бюлетенями для голосування. Якщо врахувати, що "Свобода" ніколи не визнає своїх помилок та не враховує думки критиків, вельми прогнозованою є поява Фаріон і в майбутніх списках націоналістичної партії. Проте "Свободі" навряд чи варто у такому випадку очікувати від галичан такої ж відданості, як два роки тому.

"Бабуїни" Ірини Сех

Те, що здійснила політик-викладач для іміджу своєї партії в культурно-мовній сфері, змогла перевершити лише політик-педагог (принаймні, за освітою) Ірина Сех в галузі політики та державного управління. Загальновідома сцена з демонстрацією Іриною Сех сумнозвісної "шуби з бабуїнів" (http://zik.ua/tv/project/stream/news/10417) є по-суті, квінтесенцією усього тримісячного керівництва "свободівки" Львівською облдержадміністрацією.

Ірина Сех. Фото: Роман Балук / ZIK

Якщо б почати описувати весь довгий та тернистий шлях Ірини Ігорівни до цього крісла, то варто б було писати окрему статтю. Саме у ній ми б описали і неодноразові безуспішні намагання узурпувати протестні процеси на Львівському Євромайдані, і "успішну" активність у боротьбі за впливи у Львівській обласній раді, і родинний бізнес, який за "дивним" збігом межує з профілем її діяльності в парламенті.

Однак, зупинимось лише на останньому періоді діяльності головної "свободівки" Львівщини.

3 березня, львівській громаді представили нового керівника Львівської обласної державної адміністрації голову Львівської обласної організації "Свободи" Ірину Сех. Практично з перших же кроків новопризначений очільник виконавчої влади стикнулась або з прихованим спротивом, або й відвертими протестами. Як наслідок – керівний склад ЛОДА та районних державних адміністрацій на Львівщині був сформований чи не найпізніше в Україні. Частково це пояснюється впертим небажанням представників "Свободи" йти на поступки своїм партнерам з інших політичних сил в області.

Всупереч поширеній традиції, коли бодай якісь посади в області розподілялись відповідно до політичних домовленостей, зараз ВО "Свобода", руками Сех практично монополізувала всю владу у Львівській області. Схоже, що "Свобода" вирішила брати приклад з Партії регіонів, і в основу кадрової політики покласти принцип особистої або партійної відданості. Інакше дуже важко пояснити призначення на посаду першого заступника голови ЛОДА викладача університету, або ж призначення 24-річного юриста без досвіду державної служби на посаду заступника. Одна з подруг по навчанню стає начальником обласного управління освіти, інша – заступником голови райдержадміністрації, перед тим обдарована ще й мисливським господарством. Звичка віддавати посади лише своїм має свої беззаперечні переваги, але має й серйозні недоліки, в чому сповна переконались представники ще однієї сім’ї – прихильники такого ж кадрового підходу, які знаходяться зараз на території сусідньої держави.

Як і у випадку попередньої влади прямий наслідок сімейного підходу до розподілу владних посад є різке падіння професійності управлінських кадрів на низька якість рішень.

Подібний принцип застосувала "свободівка" і у тасуванні колоди голів районних державних адміністрацій. Навіть у випадку рідкісного виключення, коли посаду голови РДА займає не "свободівець", місце першого заступника дістається представнику партії Тягнибока. Розрахунок був до примітиву простий. Якщо 25 травня переможе не представник "Батьківщини", з якою у "Свободи" існує стратегічна домовленість, і відбудеться ротація голів РДА, то їх заступники продовжать працювати ще доволі довгий час. Це дає можливості для доступу до адмінресурсу на місцях у випадку призначення дострокових виборів до Верховної ради України.

Обурення громади викликало призначення головою Городоцької РДА 23-річного (!) Андрія Хамика. При відсутності досвіду роботи на державній службі за спиною новоспеченого очільника райдержадміністрації півторарічний досвід учителювання в школі та, звичайно ж, членство у "Свободі".

Відтак, нинішня перемога у кадровій площині вже у недалекому майбутньому може відобразитись провалом "Свободи" у політичному та управлінському аспектах.

Однак найбільше на горіхи "Свобода" отримала, власне, через кроки очільниці краю саме у "співпраці" з громадським сектором. Кулуарне, непогоджене з громадою, без проходження люстрації призначення Ірини Сех, видається, визначило подальший рівень стосунків між головою ОДА та громадськими організаціями Львівщини. Такої кількості пікетів, протестів та мітингів, які виникають перед будівлею на Винниченка, не було навіть за часів ставлеників ненависного Януковича. В основному це пояснюється очікуваннями людей після перемоги на Євромайдані. Адже "Свобода" одразу ж після втечі Януковича почала плодити й множити помилки попередньої влади, основна з яких – повне ігнорування інтересів та думки громадян. Можливо, питання навіть не у професійній якості нових призначень, а швидше у способі їх визначення та демонстративному ігноруванні думки інших партій, громадських організацій та громад районів області.

Парадоксально, але й лінію реагування на критику Сех, а з нею і "Свобода" скопіювала з Партії регіонів. Усі, хто не погоджується з лінією партії оголошені провокаторами та агентами ФСБ. Однак звинувачення у співпраці з російськими спецслужбами та особисто з Путіним на адресу реальних активістів Революції Гідності звучать, щонайменше, жалюгідно. Особливо з боку політичної сили, яка відверто, не виправдала сподівань виборців на Майдані – саме від "Свободи" очікували найрішучіших кроків під час акцій протесту. І чомусь саме до лідерів "Свободи" виникало найбільше претензій у відсутності під час найбільш небезпечних моментів.

Скопіювала від технологів регіоналів "Свобода" й метод "клонування" громадських активістів – на останніх мітингах проти рішень голови ЛОДА почали з’являтись громадські організації, які висловлювали, нібито, підтримку Сех. Однак, кадровий голод зачепив і цю партію. І на мітингах "за Сех" спостерігаються ті ж люди, що й на акціях, приміром, "проти Загарії" і т.д. З потугами Сех народила свій кишеньковий люстраційний комітет, про який, як і про ВО "Майдан" забули опісля бучного створення.

Очевидно, що керівництво партії, використовуючи такі методи "співпраці" з громадськістю вважають, що ще й зараз перебувають у минулому домайданному періоді.

Вперте намагання будь-що втриматись на двох стільцях, суміщаючи посаду голови ЛОДА та статус нардепа викликало різке неприйняття з боку громади. В результаті зганьблена Сех, незважаючи на власні попередні мантри "Складу мандат!", вирішила ще задовго до виборів піти з посади голови ОДА. Однак, всупереч обіцянкам піти у відставку одразу після виборів Президента, а потім – одразу після інавгурації, Львівщиною вперто блукають чутки, що Ірина Сех уже шукає можливості пролонгувати своє перебування на хлібній посаді.

Наслідки бурхливої діяльності двох білявок на Львівщині не забарилися. Де-де, а у своїй вотчині Олег Тягнибок розраховував на інші результати. Навіть у переданому у спадщину Сех Бродівському виборчому окрузі результат не перевищив 3%.

Поки що Ірині Ігорівні та Ірині Дмитрівні, як кажуть вдалося уникнути жорсткої реакції всередині політсили, зважаючи на агресію Росії та інші фактори. Однак рано чи пізно, партії доведеться робити кадрові висновки з легковажного ставлення "облич політсили" до громади Львівщини. Бо як і їх "старші брати" з Партії регіонів, "свободівці" пропустили той момент, коли українці подорослішали, і їх більше не вдасться "годувати" пафосними фразами та обіцянками.

Валерій НЕСТЕРУК, ZiK