Пенсійна система як спадок Бісмарка

Українці сплачують найбільший у світі пенсійний збір, але Пенсійному фонду цього не вистачає!

27 липня Кабінет Міністрів затвердив бюджет Пенсійного фонду на 2010 рік з дефіцитом у розмірі 26,6 мільярдів гривень або 13,8% від розміру витрат. Чому утворилась така величезна «діра» у бюджеті? За рахунок яких коштів можна її закрити? Чи існує загроза невиплат або затримок виплат пенсій? Якого реформування потребує українська пенсійна система?

На ці запитання у прес-центрі «Обозревателя» відповіли: перший заступник міністра праці і соціальної політики України у 2005-2010 роках Павло Розенко, віце-президент компанії КІНТО Віталій Мельничук та директор Інституту бюджету та соціально-економічних досліджень Ірина Щербина.

Засновник пенсійної системи України – Отто фон Бісмарк

Віталій Мельничук: «Всі країни, які проводять пенсійні реформи, стикаються з проблемами. Але наша система, по суті, іще радянського типу. Там ще й кінь не валявся». «Це не видумка Леніна-Сталіна – це значно глибше. В 1886 році Бісмарк ввів у Німеччині солідарну пенсійну систему – на нашу голову. В той час вік подружжя був такий, що жінки були молодші за чоловіків на п’ять років. Для того, щоб вони разом виходили на пенсію, Бісмарк прийняв рішення про пенсійний вік. Все це залишилось і штампується, і штампується…»

«Дірка» у бюджеті Пенсійного фонду: відрахувань ніколи не вистачає

Павло Розенко: «Власні надходження Пенсійного фонду на сьогоднішній день складають 124,8 мільярди гривень, а видатки пенсійної система складають 192 мільярди гривень. Таким чином, фактично дефіцит бюджету ПФ на сьогодні складає біля 67 мільярдів гривень. Так, ми частково закрили цю проблему за рахунок російського кредиту і за рахунок коштів МВФ. А що ми будемо робити в кінці року, в наступному році і в 2012 році? Нові кредити? Чи уряд піше шляхом друку зайвих емісійних коштів? Очевидно, що ні». «У діючого уряду немає жодного ресурсу для підвищення пенсійних виплат. Сьогодні солідарна система в Україні не здатна збільшувати пенсії простим українцям».

Віталій Мельничук: «Видатки Пенсійного фонду – це особливі видатки. Їх не можна зменшувати, тому що це зобов’язання держави, вони визначені цілою низкою пенсійних законів. Піти на секвестр пенсій – це суперзахід, на який пішли лише декілька країн, і то з колосальними умовами.

Як же виконувати ці зобов’язання? Бюджет ПФ, який ми бачимо затвердженим, передбачає, що власні видатки Пенсійного фонду становитимуть 124 мільярди, а сума, яка буде покриватися з Держбюджету, становитиме 61,6 мільярдів гривень. У нас Державний бюджет і Пенсійний фонд – сполучені судини, але тільки з однієї виливається в іншу – і виливається дуже велика сума. Виникає питання: чому так має бути? Ми ж з вами платимо податки, одночасно кожен з нас і наш роботодавець сплачує збір у ПФ - 33,2% сплачує роботодавець плюс ще 2% сплачує працівник. Це одна з найбільших ставок у світі. Окрім того, коли ви розмовляєте по мобільному телефону, ви сплачуєте у Пенсійний фонд. Якщо ви купуєте нерухомість, ви знову сплачуєте у ПФ. І цього не вистачає! Що ж тоді роблять? Тоді беруть з Державного бюджету. Беруть-беруть і знов не вистачає! От така у нас арифметика.

Але це не означає, що не треба виконувати зобов’язання перед пенсіонерами. Їх треба виконувати. А виконати їх можна тільки, якщо йти шляхом пенсійної реформи».

Ірина Щербина: «Ця ситуація виникла не зараз. Я наведу одну цифру. До 2005 року Пенсійний фонд майже не використовував дотацій з Державного бюджету. В 2007-му це вже було 2,4 мільярди, в 2009-му – майже 20 мільярдів. На 2010 рік безпосередньо з Державного бюджету було виділено 38 мільярдів видатків.

Тобто проблема накопичувалась, і мені здається, що усі попередні уряди розуміли цю проблему. Питання: чому ж так важко було зробити цю реформу в 2009-му, коли стало зрозуміло, що є криза, і що 2010-й і 2011 рік будуть гіршими за 2009-й».

Павло Розенко: «Справді, до 2004 року Пенсійний фонд практично не використовував кошти держави. 2004 рік, передвиборча кампанія, прем’єр-міністр України виходить з ініціативою щодо підвищення пенсій до рівня прожиткового мінімуму шляхом надбавки. В 2005 році приходить нова команда і отримує відразу через ці ініціативи 16 мільярдів «дірку» у бюджеті ПФ. 2006 рік – розгрібаємо цю «дірку», зменшуємо її до 3 мільярдів, 2007 рік – ми фактично виходимо знову з нулем запозичень від ПФ з Державного бюджету. Починається фінансова криза – фонд оплати праці різко обвалюється. В 2009 році держава виділила на підтримку Пенсійного фонду 40 мільярдів гривень. В цьому році – 67 мільярдів гривень. Де взялися 27 мільярдів? Передвиборча кампанія 2009 року, коли Партія регіонів приймає на хвилі популізму не підкріплений жодними фінансами закон про нові соціальні стандарти. Один цей крок приніс додаткову «дірку» у бюджеті ПФ в 27 мільярдів.

Куди вони пішли? Розпорошили по всіх пенсіонерах по 70 гривень, 2 мільйони пенсіонерів взагалі не отримали ніякого підвищення пенсій. До речі, всі експерти дійшли висновку, що нинішня ситуація із Пенсійним фондом – це, перш за все, вплив політичного фактору, зокрема, передвиборчого, на фінанси Фонду».

Пенсійна реформа: солідарна система померла, час пригадати інші

Павло Розенко: «На жаль, проведення пенсійної реформи на сьогоднішній день фактично зупинено. Не зроблено жодного реального кроку. Складається враження, що урядовці не розуміють усієї глибини кризи, в якій зараз опинилася пенсійна система в державі». «Треба зрозуміти, і, перш за все, урядовцям, що альтернативи проведенню пенсійної реформи сьогодні немає».

«Солідарна пенсійна система в Україні вичерпала свій ресурс. Замість того, щоб отримувати пенсію з трьох різних джерел – солідарної, накопичувальної і недержавних пенсійних фондів, - українці отримують пенсію лише з одного джерела.

1.Держава має взяти на себе відповідальність і навести порядок в солідарній пенсійній системі. Перше – встановити максимальну межу пенсій. В солідарній пенсійній системі не може бути пенсія 10-20-30 тисяч гривень. Не тому, що це погано, а тому, що людина протягом року, працюючи на відповідній державній посаді, не сплачує стільки внесків, щоб отримувати 30 тисяч гривень. Друга частина – люди, які претендують на спеціальні пенсії, повинні сплачувати збільшені пенсійні внески. Третє – потрібно, нарешті, переходити до детінізації заробітної плати.

2.Накопичувальна система. Плани уряду щодо запровадження накопичувальної пенсійної системи є на сьогоднішній день нереальними, адже якщо й надалі нічого не буде робитися, то дефіцит бюджету ПФ в 2012 році буде складати більше 100 мільярдів гривень. Але, принаймні, правила гри для накопичувальної системи влада має сьогодні сформувати.

3.Недержавні пенсійні фонди. На сьогоднішній день вони здійснюють свою діяльність, але лише 3% (450 тисяч) наших громадян користуються нею. Це відбувається, в першу чергу, через те, що держава постійно дискредитує певні фінансові інститути: банки, страхові компанії, інвестиційні фонди. Держава має зупинитися в своєму руйнівному процесі і, навпаки, здійснювати заходи щодо рекламування недержавних пенсійних фондів».

«Питання пенсійної реформи – питання комплексне, яке не можна здійснювати точечними заходами – це і наведення порядку в системі охорони здоров’я, в системі надання соціальних послуг і т.ін.»

Віталій Мельничук: «Ми в такому пенсійному тупику, що в рамках цієї пенсійної системи питання не вирішується – треба переходити до інших систем. Іншого виходу немає».

Ірина Щербина: «На мій погляд, усе запропоноване треба робити, але є одне питання: щодо нашої ментальності. Чому у нас не сприймаються реформи? Хто сплачує на сьогодні податки до Пенсійного фонду? Внески, які сплатили особисто громадяни – близько 4,2%. Решта – 61,2% - це виплати підприємств. На сьогодні підприємства є фактично агентами нас з вами, і ми отримуємо «чисту» зарплату, без цих відрахувань.

Я погоджуюсь із тим, що навіть мало-мальськи освічена людина розуміє, що фактично вона є платником податку у ПФ, а не підприємство. Однак коли людина не бачить цього, не стикається з цим у повсякденному житті, вона не замислюється над тим, що вона заробила цю пенсію. Вона сприймає цю пенсію як чергове благо від держави. Це не є благо – це є зароблене. Всі реформи завжди непопулярні, але для того, щоб громадськість це підтримала, для того, щоб реформа пішла, потрібно змінювати свідомість всієї громадськості».

«Які ще системні заходи, окрім названих, варто вжити? Наприклад, і Голландія, і Франція, і Велика Британія зараз перейшли до політики активної зайнятості. У нас на сьогодні дуже велика кількість людей, які можуть працювати, але не працюють. Наприклад, люди з обмеженими можливостями.

Ще один приклад – в Голландії всі допомоги, які отримує людина, оподатковуються. Якщо людина бажає, вона може зробити з цього податку внесок до недержавного пенсійного фонду. Таким чином, навіть непрацююча людина має право і має інструменти для участі у погашенні дефіциту Пенсійного фонду».

Відповіді на запитання читачів дивіться тут

Читайте новини за підсумками прес-конференції:

Через 3-4 месяца могут начаться задержки пенсионных выплат

Пенсионная система Украины – наследие немецкого канцлера