Україна і євреї, 11 декабря 2009

21

Тема ролі євреїв в українській політиці останніми місяцями несподівано стала однією із наріжних у президентській виборчій кампанії.

Спочатку завдяки політтехнологам уся країна уважно аналізувала, яка кров у мами Арсенія Яценюка.

Потім МЗС Ізраїлю виступило з гнівною заявою, засудивши реєстрацію кандидатом у президенти мера Ужгорода Сергія Ратушняка.

Пізніше з'явився доволі расистський жарт, що у цій виборчій кампанії усі кандидати – євреї, окрім Тігіпка, але й той – молдаванин.

Згодом соціологи розшифрували таку любов політтехнологів до особливостей «єврейського питання» дуже просто: варто будь-якого успішного кандидата втягнути в обговорення його буцімто єврейського родоводу, і його рейтинг має шанс упасти майже на десять пунктів. Ну, мовляв, не люблять українці євреїв.

Ось і пояснення, чому опоненти сьогодні з таким дитячим захопленням звинувачують один одного у належності до єврейського народу. Як це у підсумку вплине на виборчу кампанію? Чи варта така гра свічок?

Ми запросили до розмови на цю тему кандидатів у президенти – міського голову Ужгорода Сергія Ратушняка та відомого політичного і громадського діяча, лідера Партії вільних демократів Михайла Бродського.

Друзі чи недруги?

– Дехто називає Україну державою, що схильна до антисемітизму більше за інших? Чи погоджуєтеся з думкою, що українці не люблять євреїв дужче за інших і чи є підстави для такого твердження?

С.Ратушняк:

- На мою думку, сіонізм у нас переміг. І титульна нація українців на своїй землі – уже раби. Вони не володіють засобами масової інформації, засобами виробництва, фінансово-кредитною системою. Це все – в руках євреїв. Влаштовує це українську спільноту – будь ласка, я поважаю її думку. Але сам із цим не погоджуся. Тому я й пішов на вибори президента. Бо як інакше змінити ситуацію? Тут усе вкрадено Кравчуками-Кучмами, Ющенком і де-юре вже закріплено і вирішено, що у нас – друга Палестина.

М.Бродський:

– Знаєте, за результатами двох тисяч років я не берусь назвати когось більшим антисемітом, аніж фашистський режим Німеччини (до речі, так думають євреї по всьому світу). За тисячу років євреї в Україні знайшли свій дім, коли їх виганяли з Франції, Німеччини й щоразу – без майна. За ці роки традиції наших народів переплелись. Приміром, таке просте українське слово, як ковбаса, складається з двох івритських слів – «ков» – усе, а «басар» – м'ясо. Тобто, оселившись в Україні, євреї навчили українців їсти ковбасу.

Більше того, багато євреїв в Україні асимілювались. І нині уже незрозуміло, у кого бабця, у кого дідусь, у кого прапрадід єврей, а в кого – українець. У моїй сім'ї, приміром, просто так не розберешся.

Повірте, етнічне походження не має фактично ніякого стосунку до місця народження.

Етнічне походження – це тільки звичай і не більше Але це не колір крові, не любов до батьківщини. Проблема є, але історія доводить, що їі створили штучно поляки, потім Російська імперія для того, щоб роз'єднати євреїв і українців.

А що стосується того, що каже Ратушняк… У цивілізованій країні він би не мав права за гроші платників податків так агітувати. Тому, що серед цих платників податків є, до речі, ті ж таки євреї.

Покидьки серед євреїв, звісно, є, як і в будь-якій нації. Та невже через Чикатила і Лазаренка я маю вважати всіх українців злочинцями?

Знаєте, колись після війни один антисеміт сказав єврейському священику: "Що ви від нас хочете, коли кричите «антисеміти, антисеміти!»? Може, досить?". А ребе каже: «Я вам розкажу одну історію. Колись у польському гето мати з двома дітьми-хлопчиками намагалась втекти, але їх зупинив німецький патруль. Вони спробували сховатись. Та німці впіймали спочатку одного хлопчика, а потім другого. Маленький хлопчик почав кликати маму, а старший каже: «Не клич маму, бо її німці знайдуть» (до речі, мати потім сама здалась). Я хочу, щоби мої онуки могли кликати маму». Отаке пояснення активності євреїв у боротьбі з антисемітизмом.

Тому кожен раз, коли хтось дозволяє собі казати, що ми жиди і гірші від когось, ми відчуваємо небезпеку для своїх дітей, відчуваємо, що наших дітей можуть убивати за те, що вони євреї. Ми хочемо, щоб наші діти могли кликати маму.

– Чи можете згадати приклади з історії про дружбу між українцями і євреями, яка приносила значно більше користі для обидвох народів, ніж ворожнеча?

С. Ратушняк:

– Я з багатьма євреями співпрацював, мав бізнесові справи з Женею Червоненком, Мішею Бродським. Вони дуже порядні у бізнесі, у нас один до одного немає ніяких претензій. А що стосується міждержавних українсько-ізраїльських відносин, то ВСІ вони, на жаль, на користь Ізраїлю.

М.Бродський:

– Король Казимир активно впускав на свою територію євреїв, щоби підняти виробництво, торгівлю, активність населення. Це був великий підйом. У народів була дружба. А ворожнечу створювали імперії, щоб розділити народи.

Приміром, у тому ж Ужгороді половину населення становили євреї, на Волині їх багато жило. Більш того, українці часто рятували євреїв під час Другої світової, хоча за це німці вбивали.

– Як пояснити, що у трійці найбагатших людей України – двоє євреїв, один татарин і жодного українця. Проблема у цих людях чи в титульній нації?

С.Ратушняк:

– Проблема у титульній нації. Це боягузи. Все життя українці боялися, їх били та вони не навчились бути розумними і об'єднаними.

М.Бродський:

– Ми всі – український народ, і я не можу казати про те, що там два євреї, один татарин і скількись там українців. Ми тут тисячу років живемо, ви нас прихистили, тож дякуємо вам за це. Ми почуваємося українським народом. Не заважайте нам бути саме такими.

– В українському політикумі та великому бізнесі татар і осетинів більше, ніж євреїв, але широко дискутується саме єврейське питання. Чому, на вашу думку?

М.Бродський:

– Цю тему покидьки порушують. Адже навіть у найтеплішому серці знайдеться холодне місце для єврея. То, може, євреї винні, що з усіх Нобелівських лауреатів 66 відсотків євреї?!

С. Ратушняк:

– Слов'яни з мусульманами тисячі років пліч-о-пліч жили й знаходили спільну мову. Ми, власне, євразійська держава. Наївно відкидати слов'янський, радянський, монголо-татарський період. Ми споріднені між собою і схильні до порозуміння А у євреїв – ідея світового владарювання.

Та час їхнього Бога вже закінчується, починається епоха Водолія. Вони втратять свій Ізраїль. І тому вони на двох півкулях знайшли собі територію для переселення – там Канаду, а тут Україну. Тому тут активні люди не потрібні, а потрібні раби й обслуга, щоб мити унітази, підмітати вулиці, обробляти поля і працювати на шкідливих виробництвах І це влаштовує суспільство чомусь!

До речі, що стосується мусульман, то це ідеологічні вороги євреїв, тому в цьому чорному списку, в який юдеї вписали і мене, першим стоїть прізвище Ахметова.

А рейтингу – все одно

– Нині доволі активно – публічно й неофіційно – поширюється інформація про єврейські корені багатьох провідних політиків, а також олігархів (притім лише деякі з «обвинувачуваних» підтверджують своє єврейське походження). Яка мета таких дій? Чи є якісь підтвердження, що єврейська тема як метод політичної боротьби результативна і справді погіршує ставлення людей до політика?

М.Бродський:

– Таким чином і український народ намагаються принизити. Бо хочуть сказати: «Якщо людина єврей, в Україні у неї немає суспільного і політичного майбутнього». Це не так. Ми ж усі любимо євреїв Михайла Жванецького, Ігоря Крутого, Ларису Доліну, Аркадія Райкіна. А вчених скільки!

В українському політикумі звинувачують Яценюка у єврейських коренях, на минулих виборах писали, що Юлія Тимошенко єврейка. Чи погіршують такі чутки рейтинг кандидата? Я думаю, що коли людина починає брехати, певною мірою до неї може виникнути недовіра. Хоча рейтингу Тимошенко такі чутки у 2006 році аж ніяк не погіршили.

С.Ратушняк:

– Спочатку українці один одного здають. Бо за вказівкою Рабиновича порушують кримінальні справи, віддають євреям за хабарі заводи-фабрики, а потім розпускають синьо-жовті шмарклі, що «вай-вай-вай» євреї обікрали. Та не треба було продаватися. От і все.

М. Бродський:

– Моя порада: треба працювати – це раз, ризикувати – це два. І третє. Я своїм дітям кажу, що свого часу євреї намагались займатися бізнесом і заробляти гроші для того, щоб коли прийдуть антисеміти їх убивати, можна було відкупитись. Можливо, це історичне прагнення до виживання. Хоча в новому столітті від цього треба вже відходити.

Проте я б не казав, що абсолютно всі євреї успішні. Приміром, я знаю випадок, коли в Америці єврей-мільярдер збанкрутував і застрелився. Він виявився неуспішним.

Вони – хороші футболісти на нашому полі

– Чи є насправді євреї в політиці й бізнесі проблемою для нашої країни, чи справа лише у заздрості титульних націй держав (і української зокрема) до успіхів євреїв? Чи може єврей у нинішніх умовах в Україні стати президентом?

С.Ратушняк:

– Річ у тому, що якщо вони на нашому полі футболісти, то грають настільки добре, наскільки ми з вами граємо погано. Виходить, що ця спільнота тут працює добре, а ми погано. Що стосується рівних можливостей, то євреї, маючи менше одного відсотка населення в Україні, контролюють 90 відсотків влади і 85 відсотків капіталів та засобів виробництва. При цюму вони нічого не створили своїми руками.

Якщо вони такі геніальні, то назвіть мені, хто з цих мільярдерів придумав клей, кнопку чи скрепку-ноу-хау, а потім як єврей продав всьому світу і став мільярдером. Вони просто змінили прізвище власника винаходу. І ми це проковтнули. Тепер за ці гроші вони ведуть до влади «він», «вона», «воно».

І ми знову голосуємо за них, бо вони рейтингові. Звідки в них мільярди на виборчу кампанію? У результаті українському кандидату дається хвилина на телебаченні, а кандидату від клану – тисяча хвилин. Хоч у Конституції це називається «рівні можливості».

М. Бродський:

– У Росії царями були німці багато років, зокрема цариця Катерина. Нинішній президент Франції Ніколя Саркозі – наполовину єврей. Євреїв достатньо серед міністрів і депутатів багатьох країн. Тому неважливо, якої національності буде в країні президент, головне, щоб працював на її благо.

Щодо нездатності євреїв винаходити щось нове, то згадаймо бодай Біла Гейтса, творців Google, Леві Штрауса і на тім закінчимо. Хто захоче знати тисячі інших прикладів, легко знайде їх у довідковій літературі.

Успішним людям завжди набагато легше заздрити, аніж конкурувати з ними. Колись Черчилль сказав: «Ми не вважаємо себе дурнішими за євреїв, тому в Англії антисемітизму немає». І я впевнений, що так само вважає весь український народ.

Коментарі для «Експресу»

«Як до нас, так і до них»

Левко Лук'яненко, громадський діяч, екс-дисидент:

– Я думаю, що українці ставляться до євреїв відповідно до ставлення євреїв до українців. Не вважаю, що відношення нашого народу до євреїв залежить від етнічності. Якщо десь зустрінеться негативне ставлення до єврея, то, очевидно, той єврей негативно ставиться до українця.

Проте слід проводити чітку різницю між взаєминами на персональному рівні і на міждержавному. Приміром, я як людина маю дружні стосунки з багатьма євреями, росіянами, вірменами.

Тому коли євреї в Україні виступають за русифікацію українців, що робить Дмитро Табачник, наприклад, українці бачать у цьому несправедливість щодо себе. Тому прагнення до справедливості формує деякі вимоги, наприклад, щоб представницькі органи влади України формувалися за національною ознакою пропорційно до кількості тих національних фуп, які живуть в Україні. Тим самим українці хочуть зменшити реальну несправедливість стосовно себе і аж ніяк не образити представників інших національностей.

«А чому, якщо єврей, то погана людина?»

Семен Глузман, екс-дисидент, виконавчий директор Асоціації психіатрів України:

– У нашій країні є побутовий антисемітизм. Однак він існує і у Франції, Англії, Сполучених Штатах. Це варіант норми. Адже у психіатрії ніхто не каже, що є ідеальне психічне здоров'я. Так і тут. Ми вимушені вважати, що нормальним є підозріле ставлення людей один до одного. А підозріле ставлення може виявитись через те, що в людини не та релігія, вона не так одягнута, не тієї, перепрошую, сексуальної орієнтації. Одна із проблем ставлення один до одного – етнічна. Коли я був на засланні в Сибіру, то там був я єврей і ще один заступник голови колгоспу, виходець з України. Та антисемітизму там не було. Проте українці, росіяни, татари чомусь разом ненавиділи чувашів. Тож не було б євреїв, когось іншого недолюблювали б.

Стосовно ж єврейської теми в українському політикумі, то те, що сказав Ратушняк на адресу Яценюка, – просто огидно. Знаю, що розпускають слухи, ніби в Юлії Тимошенко, Петра Порошенка єврейські корені. Але те, що відповів Яценюк, не краще. Я не знаю, чи є в Яценюка єврейські корені, хоча кажуть, що є. Але як можна на таке відповідати «Я добра людина, у мене нема єврейських коренів?» А якщо у тебе є єврейські корені, ти що, погана людина?

Газета «Експрес»

Присоединяйтесь к группе "УкрОбоз" на Facebook, читайте свежие новости!

Наши блоги

Последние новости