Подорож в Тиву. Чи можливий розпад РФ?

Продовження. Початок подорожі «Обозу» до Тиви читайте тут: Подорож у Тиву: Росія, в якій ріжуть «русских»

Кореспондент «Обозу» в попередній частині обіцяв відповісти на запитання, чому в Тиві не люблять «русских».

Їх там справді не дуже люблять. Хоча в сусідній Хакасії в міжетнічних стосунках все гаразд. Очевидно, відповідь проста. Кому, як не українцям, її зрозуміти. Хакасія в складі Російської імперії 300 років, а Тива потрапила в Радянський Союз – цю могутню м’ясорубку етносів та народів - лише в 1944 році.

Саме в цьому році Тивинська народна Республіка ввійшла до складу Російської Федерації. До цього її історія дещо нагадувала українську: деякий час Тива мала свою державність – Тивинську народну Республіку. Хочі й обмежена російським протекторатом, це була усе ж незалежність. Згодом державні діячі Тиви були розстріляні, радянська влада репресувала інтелігенцією, шаманів й ламів, а всіх інших перетворила на «чурок». У Союзі Тива була відстійником для криміналу, що відкинувся з зони. Ті ставили місцеве населення на ножі і вчили ксенофобії. Отож, не дивно, що на початку 90-х тивинці згадали, хто тут передовий загін Чінгісхана, і самі взяли ножі в руки.

За пам’ятником знаходиться музей репресій. Однак він зачинений. Може, не відповідає нинішньому політичному курсу Тиви?

Як тивинці консультувалися з чеченцями

На початку 90-х у Тиві на повний голос лунали заклики до відділення від Росії. Зокрема, виразником таких ідей стала політична сила «Хостуг Тива» ("Вільна Тива"). Тоді по всій країні спалахнули стихійну погроми росіян – десятки тисяч "русских" втекли з Тиви за Саяни. На той час навіть існувала партія з екзотичною назвою «Союз бездомних». Вона займалася тим, що заселяла етнічних тивінців у звільнені росіянами квартири.

Зараз погромів немає. Але етнічний росіянин дядько Едік розповів «Обозу», що все одно почувається як на пороховій бочці: «Та нічого, купив квартиру в Абакані. Вона маленька, поганенька, але якщо щось, маю куди тікати».

Герб і прапор Тиви на даху Великого Хуралу

Тива на початку 90-х зі складу Росії не вийшла. Хоча прийняла екзотичну Конституцію, в якій республіка стала матрьошкою – тобто було оголошено, що Тива - суверенна держава всередині РФ з правом виходу. Про тивінську кухню сепаратизму тих часів «Обоз» дізнався від Ігоря Бадри, тодішнього міністра зовнішньоекономічних і міжнародних зв’язків. Він, зокрема, розповів, які плани виходу з Росії на той час мав голова республіки Шеріг-оол Ооржак: «Ооржак мені казав: «Наше головне завдання - вихід з Росії. Але на цьому шляху ми повинні бути хитрими та підступними, як наші предки за часів окупації Тиви китайцями. Ми введемо в «російськомовні» населенні пункти некерованих молодчиків. "Русские" зразу побіжать з Тиви. А я буду робити вигляд перед Москвою, що ледь стримую своїх тивинців. Там повірять і навіть дадуть більше грошей». (До речі, така позиція влади актуальна для Тиви й досі).

Ігорь Бадра особисто за розпорядженням Ооржака налагоджував контакти з зацікавленими в тувинському питанні посадовцями з Китаю, потім США, Німеччини, Турції. «Ооржак якось дав мені чергову задачу – законтачити з ...діячами Татарстану і Чечні. З чеченцями все було просто. В Тиві тоді жив близький родич Дудаєва Усман Вельхієв. Коли той виїхав до Москви, то приймав тивинське керівництво в своєму конфіденційному офісі», - розповідає Бадра.

(Цікаво, що чеченці до сих пір проживають в Кизилі. «Де добувається золото й росте конопля, там буде і чеченець», - жартують місцеві).

Буддистський Субурган. Місцеві кажуть, коли в Тиві побудують 100 таких «пірамід», Будда зверне увагу на цей богом забутий край.

У середині 90-х сепаратизм почав згасати. Однак ідеї вільної Тиви та партія "Хостуг Тива" час від часу реанімувалися, коли це було вигідно з точки зору політичної доцільності республіканській еліті. Останні повідомлення про "Хостуг Тиву" можна знайти зовсім недавно, в 2005 році. Тоді на основі цієї партії було створено потужний провладний блок. "Навіщо я буду голосувати за партії, які націлені на Москву. Навіщо нам у Великому Хуралі люди, які служать чужому дядьку?"- йшлося у програмових матеріалах цього блоку.

Зараз, щоправда, політична доцільність інша. В Тиві можна знайти лише одну партію – "Єдина Росія". В її лавах вчорашні члени «Хостуг Тиви» і комуністи, представники клану влади й опозиції. «Всі павуки в одній банці. Всі звинувачують один одного в націоналізмі. І всі намагаються сподобатися Путіну», - жартує Ігор Бадра.

«Обоз» намагався зустрітися з вчорашнім націоналістом, керівником «Хостуг Тиви», нинішнім членом «Єдиної Росії» губернатором Тесхемського району Володимиром Орус-оолом, але не зміг, бо той поїхав у відрядження до …Москви.

Хоча навряд чи від Орус-ооли журналіст отримав би відповідь на запитання, які перспективи виходу Тиви з РФ. Представники влади нині дуже обережні в питаннях тивінсько-російських стосунків, різкого слова не скажуть. Хоча інколи їх прориває…

Центр Кизилу

Ось показовий приклад: у Тиві нині є проблема - з Красноярського краю до республіки почали тягти першу в історії Тиви залізницю. Здавалось би, треба радіти – але це виявляється проблема. Їду в маршрутці – поряд мама з немовлям. Розговорилися. Кажу, як добре, у вас скоро буде залізниця. Жінка спалахує: «Не потрібна нам ця дорога. Понаїдуть до нас з Росії, це погано. Ми, тивинці, можемо розчинитися».

Після такого коментаря цікавлюся цим питанням у представника влади голови Самагалтаю (першої столиці Тиви) Доспана Саліма. Той коментує дуже обережно: «Так, справді, частина тивинців, в тому числі і деякі політики, проти залізниці, вони аргументують, що тоді загине наша дика природа, зникнуть тивинські традиції, а російські олігархи вигребуть корисні копалини», - каже Доспан. «А хто ті політики, що так думають», - перепитав журналіст. «Є такі політики», - знову обережно відповів Доспан.

Незабаром «Обоз» з одним таким спілкувався. Регіональний чиновник (не будемо палити його імя), що проводив екскурсію «Обозу» по стоянках скотарів і досить довго тримав язик за зубами, в якийсь момент не витримав. Нахилившись до вуха журналіста, щоб не чули господарі юрти, він прошепотів: «Від’єднатися від Росії? Ми постійно про це думаємо. Нинішнє будівництво залізної дороги робить нас придатком Росії. Нам ця дорога не потрібна. Краще взяти кредит в Китаю та розвивати своє господарство самим. А природні ресурси, до яких російські олігархи будують залізницю, нехай краще полежать – дорожче будуть коштувати».

Отже, у РФ існують проблеми внутрішньої єдності. Поки що вони гостро не стоять, але що буде далі?

Кизильські трійнята

«Моя твоя не понимает»

До речі, в тій частині Російської Федерації, що називається Тивою, є проблема з мовою... російською. Деякі тивинці по селах просто не знають «великий та могутній». Навіть етнічні росіяни асимілюються аж до втрати рідної мови. Наприклад, взяли з Самагалтаю хлопця в армію. Він русявий і курносий, як і годиться справжньому Івану, але, от біда, з російською «моя твоя не понимает». Командири його на пальцях питають: «Ти хто?». Він їм: «Тивинець». «А прізвище твоє яке?» - «Захаров». Правда, весело? Нам в Україні таке навіть не сниться.

Цю кумедну історію місцеві тивинці розповідали мені з неприхованим задоволенням. Мовляв, ось які ми хлопці-молодці: «русского» в тивинця перекували.

До речі, останнім часом тивинці масово опановують монгольську й китайську мови. Більшість жителів республіки працюють «човниками» - возять дешеві китайські лахи в усі куточки Російської Федерації. Своїх дітей посилають вчитися в Улан-Батор. І дешевше, і комфортніше.

Ось такі цікаві речі відбуваються в далеких куточках Російської Федерації, яку в Україні вважають монолітною і міцною державою. Хоча справедливості заради варто зауважити, що сепаратизму в Тиві немає. Поки що немає. Поки Кремль не втручається у внутрішню ситуацію Тиви, не захищає російськомовних, поки владна еліта Тиви себе вільно почуває і отримує дотації з Москви, якими набиває власні кишені і трохи пускає на соціалку – сепаратизм в Тиві тихенько спить.

А що буде, коли рівень фінансової дотації Тиви впаде, як впали ціни на нафту – страшно навіть подумати.

Хоча є ще одна мотузка, що прив’язує Тиву до РФ, – конопляна.

У коника модна зачіска і збруя

Наркозалежність від РФ

Місцева конопля «тивинка», що росте скрізь, як бур’ян, це той аргумент проти сепаратизму, який залізно тримає Тиву біля Російської Федерації. Бо якщо по Саянах пройде державний кордон – об’єми збуту істотно зменшаться.

Велика частина мандрівників приїжджають до Тиви саме за чудо-зіллям. Один місцевий розповів «Обозу», як підібрав на дорозі «туриста» з Молдавії. «Той дав золотий перстень, кругленьку суму грошима і натякнув, що йому потрібно. «Я завіз його в одне село. Селяни три дні для нього «травку» збирали. Аж триста коробок напакували. Він все це загрузив у рюкзак і пішов», - розповідає тивинець.

Ця історія трапилася ще на початку 90-х. Зараз таким «мандрівникам»-одинакам набагато важче – на них полюють правоохоронні органи.

Але об’єми наркотрафіку від цього не зменшуються. Більше того - вони вражають. В офіційних повідомленнях МВС Красноярського краю можна знайти, що якось за один осінній місяць в ході операції - "Блокпост - Саяны" вдалося вилучити - 450 тонн коноплі.

Така кількість свідчить про те, що наркота перетинала кордон Тиви організованими автомобільними колонами.

Легкий наркотик з Тиви через Росію мандрує далі, на Захід. Ігор Бадра стверджує, що в Нідерландах навіть діє неофіційне представництво Тиви, яке опікується забороненим експортом. До речі, це опосередковано кілька років назад підтвердила тодішній депутат Ради Федерації від Тиви Людмила Нарусова : «З коноплею не треба боротися, тому що люди в Тиві збирають її, бо їм треба годувати дітей. Потрібно узаконити її збір та постачати в країни, де вона дозволена. Наприклад, в Голландію. Тива в результаті отримає серйозне джерело прибутку».

Далеко в горах, де випасаються отари, росте славнозвісна «тивинка»

Внизу піраміди конопляного бізнесу – в основному діти скотарів. Це вони збирають шишечки та пилок, бо малих не посадишь. Про це в Тиві говорять відкрито. А ось хто на наступних ярусах піраміди – секрет.

Маштаби наркотрафіку через Саяни такі, що цілком очевидно цей бізнес не може існувати без політичного даху. Хоча саджають за конопляні гріхи, зрозуміло, лише представників опозиції. Наприклад, два роки тому був засуджений рідний брат нинішнього керівника республіки Шолбана Кара-оола. Коли його спіймали в Хакасії з портфелем, повним маріхуани, його нині впливовий брат тільки змагався за вищу посаду керівника уряду, перебуваючи в опозиції. Або інший приклад: в той час, коли кореспондент «Обозу» перебував у Тиві, по республіці ходили чутки, що нинішній опозиціонер, противник Кара-оола, спікер Великого Хуралу Оюн кудись втік, щоб його не посадили як наркобарона.

Люди, з якими журналіст спілкувався в Тиві, натякали, що «кришує» наркотрафік не лише місцева еліта. Мовляв, рильце в анаші й у … федеральної. Хоча говорити на цю тему в Тиві бояться куди більше ніж обговорювати національне питання. Навіть Ігорь Бадра, який відверто звинувачував владу Тиви в сепаратизмі, тут закликав до обережності:

«Наркоту з Тиви в Росію транспортують великими партіями під озброєною охороною. Не думайте цікавитися цією темою, а то вас навіть в Україні дістануть». «Хто кришує наркобізнес?» - питаю. « Держава!» - емоційно заявляє. Бадра. «Яка держава!» - питаю я. «А я не знаю, яка у нас в Тиві держава. Біс його знає!» – іронізує Бадра, причому останню половину фрази він вимовляє чистою українською мовою. Слизьку тему він намагається швидше згорнути. Починає нам співати українські пісні і розповідати власні вірші про журавлів над Дніпром. Хоча мій співрозмовник ніколи не був в Україні, у нього такий пунктик – він затятий українофіл. Особливо вразила тивинця помаранчева революція. «Та вона всіх у Тиві вразила! Коли у вас був Майдан, мене знайомі усе питали: - «Ну, що, українці ще стоять? Я кажу гордо: «Стоять!». «Молодці твої українці! - кажуть мені. - Ми, тувинці, вже перерізали б один одного».

До речі, як розповів Бадра, етнічних українців в Тиві годі шукати. Стали «русскими», або виїхали під час погромів тивинцями слов’ян. Хоча, треба сказати, українці внесли свою частку в культуру Тиви. Тут існує традиція білити будинки й паркани, яскраво фарбувати віконниці. Отож, деякі будівлі виглядають, як типові шевченківські хати. Хіба що давно не білені.

Хатка в Самагалтаї. Таких повно і в Україні.

Зате справжні українські села є на кордоні з Тивою у Краноярському краї. По дорозі з Абакану в Кизил на трасі стоїть табличка –"Новополтавка 12 км".

Питаю: «Певно, там живуть українці?»

Таксист підтверджує. «Минулого року завозив туди клієнта на весілля. Приїжджаю – а там таке…Наречена у вінку зі стрічками, на одязі скрізь квіти яскраві вишиті, наречений у національному вбранні. Запросили до столу. Налили мені горілки, шматок мяса відрізали з цілого запеченого поросяти. Яке хороше село – багате. Будинки гарні»,- згадує таксист свою подорож до українського села в 6 тисячах кілометрів від прабатьківщини.

Найсумніше в моїй поїздці – в це село я не заїхала, бо літак в Абакані не став би чекати. До речі, варто було після кількох днів перебування в Тиві опинитися в сусідній республіці, з’явилося відчуття, що це майже Україна. Після спілкування з екзотичними тивинцями, жителі Хакасії здавалися просто рідними. І головне, не дивилися на твій сло'вянський фейс крижаним поглядом, спідлоба…

Ось така в «Обозу» вийшла подорож до Тиви. Вона показала, що Російська Федерація має глибокі проблеми внутрішньої єдності. Після розуміння цього починаєш просто дивуватися, чому Кремль лізе у внутрішні справи інших держав. У РФ вже є Чечня. У РФ є інші критичні точки, серед них і Тива.

Росія не застрахована від тих проблем, які вона нав’язує іншим державам, зокрема Грузії та Україні. І хотілось би, щоб Москва захищала «русских» у себе вдома. Принаймні, у нас в Україні, вони захищені куди краще, ніж в Тиві.