Літературний конкурс. Так і Є. Просто нічого

А ратом це було щось важливе? Це я, це просто, це білий 20-поверховий будинок, це дах, це не боляче тоді, це так зараз, втім зараз я не на даху, отже логіка відсутня і присутня водночас, значить в мене психічні розлади... це добре, добре, що все не так як має бути звичайно, ні все не настільки страшно, щоб померти зараз, але й зовсім не добре... я ж то на даху, а двері зачинені, стрибати до низу я не буду, а двері зачинені, просто зачинені, зачинені і все. Я не увійду в будинок, не сяду в ліфт, не дійду до власної квартири, не залізу під ковдру і не буду думати там, я помру на даху, мене ніхто ніколи тут не знайде, навіщо комусь неврівноважена людина яка до того ж сидить на даху... Він змінився, тепер це для мене не високо, під небом, тепер на даху просто так само як у закритій на 100 замків маленькій кімнаті, ключі від якої втопили в океані...

Я просто у себе в кімнаті, я просто на даху, у себе в кімнаті на ліжку під ковдрою, я просто, я ж нічого.

Це ж просто, це ж нічого.

А раптом все буде не так? Ну все ж не так і так. Раптом я більше ніколи сюди не повернуся, ну то я й хочу звідси втекти, втекти залишивши речі на свої місцях, вони просто мають змінитись, я просто вийду з дому, просто піду, потраплю кудись, можливо воно... а можливо не воно...

Ключі на дні океану...

Ну так, для довідки, щоб не лякались... я на дні океану. Я шукаю там щось, хоча знаю, що там нічого немає, лише дрібні рибки... і рослинки, о можна їсти рослинки, якщо я їх їстиму то все буде добре) Рослинки це не шось просте, рослинки це круто, це геніально, як і сам океан, що ховає все у собі, втім було б краще якби він ховав лише те, що треба. А як його звати? А ніяк, до нього всі байдужі, може якби все було не так, то все було б так, ну тобто все було б на своїх місцях, океан би приносив лише те, що потрібно, хоча може воно так і є? Може він не приносить те, що хочеш, а те, що потрібно принесе? Цікаво... чи не цікаво... я на даху, у себе вдома, під ковдрою, в океані, йде дощ, сильний.

Там де закінчується не починається інше, там де закінчується це починаєтья нічого, пустота, непотрібна жалива...

Все не так насправді, це написано на моїй ковдрі, однак я їй не вірю, вона бреше, я не можу помилятись, невже мій світлий, нічим не заплямований мозок може помилятись? Та ніколи!! Її я теж викину, ковдру, але не зараз, бо поки ще холодно...

Увімкніть свої коробочки, ну як, приємно? От і я так думаю, а тепер зробіть format С:, так мабуть приємніше і що саме головне - не страшно на даху під ковдрою, в океані, ще й мокрому від зливи, бо тепер ти сліпий, ти не бачиш цього всього, а воно прийде, не завтра, не післязавтра, воно прийде...

А невже хтось дійсно це зробив? Ні, все або настільки нерозумне, що аж нездатне, або настільки зіпсоване, що фізично не може...