Тимошенко бере на поруки Рудьковського?

Микола Рудьковський завжди мав імідж смішного i нікчемного Попандопула української полiтики. Тому коли виявилося, що він під виглядом службових відряджень за кошти бюджету подорожував у приемному жіночому товариствi навколо світу, це особливо нікого не здивувало. Як не здивувало його затримання співробітниками Служби безпеки України на минулому тижні.

Репутація "народженого в понеділок" буквально переслідувала Рудьковського протягом його кар’єри. Пішов в народні депутати України від лiвої Соцпартії - виявилось, що у нього навiть немає вищої освiти, але є "Астон Мартін" за кількасот тисяч доларiв, будинок за кілька мільйонів доларiв i дід, що у часи II Світової війни служив поліцаєм. Призначили Рудьковського міністром транспорту i зв’язку – на залiзниці одразу збільшилась кількість аварій і катастроф. Вже почали навiть говорити, що він влаштував змагання з Сидором Артемовичем Ковпаком за кількістю пущених під укіс ешелонiв. Про його дiяльнiсть на посту міністра взагалi зайве казати: до цих пip апаратчики Мінтрансзв’язку розказують анекдоти про наради у "полiцая" (як любовно називали Рудьковського у мiнiстерствi), про його усні розпорядження на межi некомпетентностi i самодурства, а правоохороннi органи отримали кілька томiв справ, за якими Рудьковський "тупо i глупо" відмивав кошти транспортників ...

Тим не менше реакція представникiв "демократичноiї коаліції"" на "художества" Рудьковського i на його затримання переконуе, що "подвійні стандарти" при будь-якій українськiй владi залишаються.

Насамперед, привертає увагу, чому лише Служба безпеки України та Генеральна прокуратура були зацікавлені в притягненні до вiдповідальностi Миколи Рудьковського. Чому міністерство транспорту i зв’язку на чолi з Йосипом Вінським, де Рудьковський найбільше "наламав дров", не проявило ентузiазму у кримінальному переслiдуваннi людини, яка розплодила корупцію? Тим паче вiдомо, що ще за часiв Соцпартії Рудьковський i Вiнський були достатньо "в контрах", а за твердженням окремих партійців, "один одного не терпіли". Кажуть, Вінський неодноразово вказував Морозу на хамство з боку Рудьковського.

На початку грудня 2007 року СБУ порушила кримінальну справу проти Рудьковського. Очевидно, що Мінтрансзв’язку мало б відреагувати власним розслідуванням дiяльностi горе-міністра. Натомість Йосип Вiнський 10 сiчня 2008 року призначає Миколу Рудьковського членом консультативної ради при міністрі транспорту. Знаючi люди стверджують, що, зважаючи на особисту антипатiю до Рудьковського, Вінський за власною ініціативою ніколи б не пiшов на такий крок.

За нашою інформаією, про те, щоб з Рудьковським обійшлися "м’яко", перед мiнiстром Вінським лобiювала ... Юлiя Володимирiвна Тимошенко. I лише тодi, коли СБУ "накопала" достатньо для "посадки" Рудьковського, наказом Мінтрансзв’язку від 25 сiчня 2008 року передбачено припинення вcix планових закупівель вiдомства до 10 лютого.

31 сiчня 2008 року Йосип Вінський проводить прес-конференцію, на якій заявляє, що перевiрка КРУ міністерства за перiод його попередника Рудьковського виявила значні порушення у сферi відчуження майна. Як сказав тодi Вінський, "Результати в десятки разiв перевищили мої очікування" i анонсував передачу матерiалів перевiрки в Генпрокуратуру та СБУ.

За нашою інформацією, долею Рудьковського дуже перейнявся його екс-колега по Кабміну Януковича Нестор Шуфрич. Шуфрич i Рудьковський, за однією інформацією, мали спільний бiзнес ("одну на двох газову свердловину у Полтавській областi"), за іншою - соціаліст i "регіонал" залишаються i досi бiзнес-партнерами. За нашою інформацією, саме Шуфрич вiв перемовини з Тимошенко щодо "лояльного" ставлення до М.Рудьковського. Більше того, ми маємо свідчення джерел щодо того, що Тимошенко телефонувала Генеральному прокурору Олександровi Медведьку з проханням вжити заходiв, щоб Рудьковського не затримували.

До речi, це не перший випадок, коли, як стверджують, Шуфрич впливає на позицію Тимошенко щодо Рудьковського. Скажiмо, під час ожидiвської техногенної аварії БЮТ був чи не єдиною полiтичною силою, який достатньо довго відмовчувався щодо свого ставлення до притягнення тодішнього міністра транспорту до вiдповiдальності.

Словом, чого тільки не зробиш для коханої людини i її друзiв - хай навiть таких недолугих, як Рудьковський. Стосунки Шуфрича i Тимошенко могли би бути їх власною справою, якби не мали подiбних полiтичних наслiдків. Бо дивно виходить, коли після їx милого спілкування Тимошенко розбудовує "солiдарну демократію", а Шуфрич з ycix трибун поливає брудом її полiтичних партнерів.

Тимошенко своїми дiями доводить, що гасло "справедливість є, i за неї варто боротися" – це лише виборче гасло, яке живе самостійним життям лише на період виборiв. А пiсля виборiв з’являються новi принципи i новi гасла. Відповідно до них, "справедливим" є покривати Рудьковського, справедливим є брати в свою команду кучмістiв-медведчукiстiв Задорожного, Портнова i інших губських, перетворювати БЮТ на поживну речовину для реінкарнації СДПУ(о).

Після того, як переконаний есдек Губський став правою рукою Тимошенко, потіснивши навіть усемогутнього Турчинова, як ідеолог силового нав’язування "полiтреформи" по-медведчукiвськи Задорожний став радником прем’ера, як рейдер Портнов, прославлений захистом Януковича, пропихується на посаду розпорядника усього державного майна - покривання прем’єром Рудьковського вже не виглядає дивним. Тимошенко абсолютно послідовна у своїх дiях. I рано чи пізно про ці дії стає відомо широкій громадськостi.

Плоди такої дiяльностi не забарились. Як стверджують соціологи, не дивлячись на виплати Урядом вкладiв "Ощадбанку СРСР", не дивлячись на значнi іміджеві технології, персональний рейтинг Тимошенко не зробив, як очікувалось, захмарного стрибка. Одним з факторiв, чому так сталося, соцiологи називають кадрову полiтику Юлії Володимирiвни.

Що ж, справедливість все-ж таки є... I це у скорому часi відчують i Тимошенко, i Рудьковський, i багато інших, хто звик жити за подвійними стандартами...