Мороз лякає перців перцем

Надія помирає останньою. Й хоча вона жила цілий рік, нею мріяли, її озвучували з високих трибун, але все-таки вона померла. Сталося це 4 серпня, коли в один й той же день, в один й той самий час Мороз і Янукович вийшли на трибуни, що знаходились в географічно різних точках Києва. Це означало, що надія соціалістів потрапити в списки Партії регіонів відкинула кінці.

Але надія потрапити в парламент у Соцпартії, незважаючи на соціологічний вирок, ще трохи дихала. Й з’їзд сумлінно виконав усе, чого вимагає закон, щоб піти на вибори. Наприклад, прийняв передвиборчі списки.

фото автора

Списки одних партій на передвиборчих з’їздах приростають новими прізвищами, списки інших — навпаки. До останніх невдах належить й партія соціалістів. В їх передвиборчому списку не було жодної сенсаційної появи. До того ж сенсації попередніх виборів непомітно зникли.

Наприклад, Андрій Деркач. Мороз пояснив, це тим, що «ментально» Деркач ближчий до Партії регіонів, й справді в той самий день, Деркач вигулькнув у виборчих списках «біло-блакитних». Цікаво, що до цього часу ходили чутки, що на запрошення Юрія Луценка Деркач разом з радіо «Ера» повертається в помаранчеве лоно. Проте сталося, як сталося, бо дружба Луценко — це вагомий аргумент, але «Енергоатом», який зараз очолює Деркач, більше душу гріє.

Журналісти сподівалися, соціалісти приростуть відомим майором Мельниченком. Але й ці сподівання не підтвердились. Мороз пояснив, що політрада партії вирішила, що його присутність буде сприйматися так, наче у партії немає нових ідей. «Свої зобов’язання перед Мельниченком ми виконали», — заявив Мороз, маючи на увазі його включення до списків на позаминулих виборах.

Перша п’ятірка СПУ: Мороз, Цушко, Бойко, Семенюк, Ніколаєнко. Інших варіантів бути й не могло. Дивує лише присутність Володимира Бойка — представника великого бізнесу, власника ММК ім. Ілліча, одного з найприбутковіших підприємств України. Чому він не «звалив» слідом за Деркачем?

Адже теоретично регіони були в цьому зацікавлені, бо завдяки адміністративно-виробничим потужностям Бойка соціалісти на минулих виборах взяли майже 20% голосів на трьох донецьких округах. Якби не авторитет Бойка, це були би голоси Віктора Януковича.

Відомий соціаліст Микола Рудьковський не потрапив у десятку. Його заслали аж на 15 місце. Певно через те, що забагато «терактів та катастроф» останнім часом пов’язано з його іменем як міністра транспорту.

Хоча ображатися йому зайве. Якщо трапиться чудо й Соцпартія пройде, він в прохідній частині.

Іншого відомого соціаліста, екс-міністра Олександра Баранівського поставили на прикордонні прохідної частини — 23 номером. У тьмутаракані списку опинився молодий та перспективний Філіндаш — 38 номер та Волга — 41. Крім такого далекого номера соціалістичний буржуй заслужив честь бути підкресленим лідером партії в особистому примірнику списків Мороза.

Невже таку одночасно увагу й неувагу він заслужив тим, що відмовився фінансувати такий ризикований бізнес-проект, як виборчу кампанію Мороза? До речі, на з’їзд він навіть не з’явився.

Хоча даремно, сюди варто було прийти, щоб почути натхненний виступ — лебедину пісню Олександра Мороза.

Він виступав так енергійно й емоційно, що за його спиною впав прапор України й потягнув за собою прапор Соцпартії. Морозу пощастило: прапори під час падіння пішли в бік й завалилися на президію. Від несподіванки Ніколаєнко аж підскочив. Охорона підняла прапори-«терористи» й віднесла геть за куліси. Пізніше Юлія Тимошенко скаже, що для політика - це поганий знак.

Однак Мороз на це не зважив й, пожартувавши на тему замаху, продовжив виступ, де було багато «цікавих і свіжих» думок.

Наприклад, Мороз запропонував, щоб Україна купувала російський, туркменський та казахський газ на східному кордоні й продавала його у західні країни самостійно. Це звісно дуже весела пропозиція, яку повинне по достоїнству оцінити російське керівництво. Щоправда, Мороз при цьому ризикує стати персоною нон грата.

Розповів Мороз й страшні таємниці. Перша — історія з бородою, яка стосується жінки з косою. Про те, що це Юлія Тимошенко розірвала газові договори з Росією й стала хрещеною матір’ю «РосУкрЕнерго».

Друга страшна історія стосувалася Юрія Луценка. Мороз розповів, що той міністром внутрішніх справ в уряді Януковича організовував державний переворот, за що його Віктор Федорович вигнав в три шиї.

«Хоча до цього він справно служив Януковичу», — розповів Мороз. Й довірливо додав, що Луценко давно почав боротися з Соцпартію — як тільки очолив МВС.

Дісталося й Януковичу. Сан Санич назвав того олігархом.

«Три олігархічні групи борються за владу в Україні. Це група Януковича, яка базується на промисловому капіталі, група Тимошенко й група Ющенка, які базуються на спекулятивному паразитичному капіталі», — заявив Мороз.

Він пояснив, що спекулятивний капітал не можливо працювати без влади, тому вона так потрібна «помаранчевим». Після цього лідеру соціалістів довелося пояснювати, чому він пішов з такими поганими людьми на «тимчасове зближення». «Лише тому, що вони виступали проти Кучми», — виправдовувався Мороз.

«Тимошенко та Ющенко багато обіцяють, та нічого не роблять, бо не вміють, а Янукович обіцяє, вміє та добивається мети», — додав Олександр Олександрович.

Попри такий комплімент, гіркоти на адресу лідерів Регіонів у Мороза накопичилось достатньо. Це зокрема відчувалося, коли Мороз відреагував на запрошення Партії регіонів відвідати їх з’їзд в якості гостя. Мороз на це відповів, що ліпше обмежиться телеграмою-поздоровленням.

Він зауважив, що на виборах вони зустрінуться з ПР як конкуренти, а не як вороги й весело пообіцяв: «Опонентам дамо перцю, вас вітаємо всім серцем».

Виступ лідера особливо сподобався міністру внутрішніх справ Василю Цушку. Він звернувся до партійців з регіонів з закликом зробити 30-хвилинний ролик й крутити по місцевому телебаченню.

фото автора

Партійці сприйняли таку заяву без ентузіазму, бо ще раніше їх попередили, що гроші на трансляцію з партійного бюджету не виділятимуться. Отакі невеселі справи в Соцпартії. Хоча журналістам Мороз заявив, що 30 млн. грн. на проведення виборчої кампанії у них знайдеться.

До речі, Василь Цушко вперше з’явився на публіці після свого лікування за кордоном. Виглядав він нічого, «як кажуть в Одесі не дождетесь», й навідріз відмовлявся спілкуватися з пресою. «Я у відрядженні. Відповідати не буду, бо не хочу», — грубо відповідав він пресі.

З партійцями був миліший. Охоче фотографувався з жінками. А з трибуни, як завжди, розповідав анекдоти. Наприклад, заявив, що у Верховну Раду пройдуть 43 депутати від Соцпартії. А ще Цушко запропонував ходити по хатах з книгою віршів Олександра Мороза, хоча на минулому з’їзді замість віршів пропонував носити вино.

Ось такий показовий приклад, як від Соцпартії залишилась сама лірика.

А на ліриці далеко не доїдеш. Хоча вона й живить надію. А надія у Мороза на три відсотки схоже є. Він таки настроївся йти на вибори й навіть став лагіднішим.

Особливо надихає соціалістів той факт, що їх не покинув Володимир Бойко, а це означає, що можна розраховувати на 7 відсотків по Донецькій області.

Хоча цей плюс може обернутися мінусом. Адже сумнівно, що Регіони знову дозволять Бойку забрати голоси свого електорату. Вони можуть організувати нищівну кампанію по дискредитації Мороза в своїй області та всьому східному регіоні. Вони це вміють — приклад тому незавидний фінал Наталії Вітренко на минулих виборах.

Р.S. Кожному журналісту, що відвідали з’їзд, крім цілої години ліричної промови Мороза дісталося двісті сторінок його римованої лірики. Тобто збірка віршів «Белый снег на каменной террасе». До речі, вірші у Сан Санича нічого: правильні, моральні й там немає ні слова про політику. Лише в одному вірші Мороз замислився над прізвиськом, яким його нагородили політичні опоненти — «Іуда». Ось лірична відповідь Мороза: «Порочен мир, где ложно судят, забыв, что истина свята, где даже места нет Иуде из-за отсутствия Христа».

Попри лірику, перед Морозом зараз стоїть дуже складне завдання. Якщо він програє вибори — він піде з політичної арени у свідомості одної половини суспільства, як Іуда, а у свідомості іншої половини, як Колобок, який нарешті зустрів свою Лисичку.