Зарубати Президента разом із Ющенком

Тиждень, що добігає кінця, у політичному плані запам’ятався насамперед двома подіями — скандалом навколо реєстрації (чи точніше нереєстрації) ЦВК кандидатів у народні депутати від БЮТ та ініціативою прем’єр-міністра Віктора Януковича скасувати пільги та недоторканність представників влади — від високопосадовців до парламентарів та суддів.

І якщо першу, з явним присмаком чи то піар-ходу виборчого штабу БЮТ, чи то своєрідного добивання сильним майже лежачого, вже можна вважати вичерпаною, то друга цілком може мати потужне продовження.

Фото прес-служби Кабінету Міністрів

Воно й не дивно, адже заявою свого лідера «регіонали» фактично зазіхнули на те, щоб перехопити ініціативу з втілення основного виборчого гасла своїх опонентів з «Нашої України — Народної самооборони». Власне у четвер керівник виборчого штабу «регіоналів» Борис Колесников так відверто й заявив: «Якби Верховна Рада за це (за законопроект ПР про скасування недоторканості — ред.) проголосувала перед виборами, то в «Нашої України» не залишилося б жодної передвиборчої обіцянки. Вони залишилися б без програми».

І з політичної точки зору такий крок «регіоналів» є дуже мудрим і виваженим. Але з юридичної — це досить поширена в українському політикумі правова наївність, під якою часто ховається бажання повернути закон у вигідний для себе бік.

Ні, ініціативи Партії регіонів слідом за аналогічними ініціативами НУНС щодо скасування в Україні «касти недоторканих» та їх привілеїв є безумовно і цікавими, і виправданими. Зокрема згідно того, що озвучили спочатку Янукович, а наступного дня Колесников, ця політ сила пропонує «зняти недоторканність і всі пільги для Верховної Ради, всіх членів Кабміну, Президента і суддів, щоб всі були рівні перед законом». За інформацією ж газети «Коммерсантъ-Украина», мова йде про скасування першого пункту статті 80 Конституції, яким передбачено, що «Народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність». Причому інші два пункти цієї ж статті, де йдеться про невідповідальність депутатів за результати голосування або висловлювання у парламенті та неможливість притягнення до відповідальності народних обранців без згоди ВР, залишаються в силі.

Такий видозмінений юридичний статус народних депутатів наближає нас до моделі, яка існує у багатьох демократичних державах світу. Так, у деяких державах, наприклад, Канаді чи Нідерландах, недоторканності у депутатів взагалі немає, оскільки вважається, що вони достатньо захищені звичайними законами. Проте це благополучні держави зі стабільною політичною системою. А от у більш близьких до нас Болгарії та Хорватії депутатський імунітет існує, однак обмежений — він не застосовується у випадку вчинення членом парламенту особливо тяжких злочинів.

Та й навіть у сусідній з нами Росії недоторканність депутатів далеко не безмежна. Згідно з російською конституцією, депутати не можуть бути затримані, арештовані піддані обшуку, окрім випадків затримання на місці вчинення злочину, а також піддані особистому обшуку, за винятком випадків, коли це передбачено федеральним законом для забезпечення безпеки інших людей.

Тобто необмеженої недоторканності депутатів немає ніде. В Україні її теж необхідно обмежувати, і питання полягає лише у тому, наскільки.

Однак у випадку з ініціативами Партії регіонів мова йде не тільки про депутатів, але й про Президента, суддів та міністрів.

Таким чином, занадто багато робиться спрощень при спробі знайти подібності у юридичному статусі зокрема Президента України і народного депутата чи міністра. Так, юристи негайно прореагували на заяву прем’єра і нагадали, що він то і не може на рівні з Главою держави позбутися своєї недоторканості, оскільки, згідно Конституції, і не наділений таким правом за посадою.

Фото прес-служби Кабінету Міністрів

Крім того не можна ототожнювати, як це досить часто останнім часом робиться деякими представниками коаліції, недоторканість Президента з недоторканістю депутатів. Це ще 2003 року встановив Конституційний Суд.

Мабуть, найсуттєвішою різницею у статусах Президента і депутата є те, що Президент — це орган державної влади, тоді як депутат — лише член іншого органу влади — парламенту. І відповідно, якщо Главі держави недоторканість дається для захисту саме інституту Президента, то недоторканість депутатів є механізмом захисту не стільки самих депутатів, скільки Верховної Ради.

«Інститут Президента України ґрунтується на сукупності норм, що містяться у розділі V Конституції України, згідно з якими Президент України визначений, зокрема, главою держави, виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. З огляду на це Президент України потребує і належного рівня правового захисту», — говориться з цього приводу у Рішенні Конституційного Суду від 10 грудня 2003 року.

Також слід звернути увагу на те, що Верховна Рада не повноважна лише, якщо її склад скоротиться більше ніж на третину від конституційного, тоді як без людини, що обіймає посаду Президента інститут Глави держави існувати не може.

До речі, проти недоторканності Глави держави Основний Закон містить і «протиотруту» — процедуру імпічменту. В Україні вона складна, має багато етапів, для остаточного рішення про усунення з посади Президента необхідна згода аж трьох чвертей від конституційного складу Верховної Ради. А втім можливість дострокового припинення повноважень парламенту багатьом раніше теж здавалася примарною, однак виявилося, що розпустити Раду цілком можливо.

Щодо скасування недоторканності суддів, то тут постановка питання взагалі доходить до абсурду, оскільки таким чином зачіпається право усіх громадян на незалежне судочинство. Так, у демократичних державах світу вважається, що незалежність правосуддя не в останню чергу забезпечується незалежністю суддів. Саме тому й у нашій державі Конституція (стаття 126) гарантує суддям незалежність і недоторканність, «вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради затриманий чи заарештований до винесення обвинувачувального вироку судом».

Тому обмежити у будь-який спосіб незалежність українських суддів означатиме ліквідувати залишки (чи навпаки — зародки) незалежного правосуддя в нашій державі, кинути суддів у самісінький епіцентр боротьби між собою гілок влади, політичних сил та рейдерів.

Втім на фоні прийняття урядового закону про Кабмін та інших спроб урядово-парламентської коаліції обмежити повноваження Президента зовсім не дивно, що мова нарешті зайшла й про скасування його права недоторканності. І не дивно також, що після нещодавніх конфліктів навколо призначення голови Печерського суду та «судової війни» під час весняно-літньої політичної кризи, Партії регіонів захотілося зробити рішення судів більш передбачуваними принаймні для себе.

При цьому зі свого боку партія Віктора Януковича готова поступитися депутатською недоторканністю, скасування якої в однаковій мірі зачепить і більшість, і опозицію, та «недоторканністю» міністрів, якої вони й так не мають.

Однак у будь-якому випадку не варто робити предметом політичних конфліктів чи навіть політичних домовленостей те, що зачіпає питання національної безпеки держави, і те, що пізніше може повернутися проти самих авторів таких ініціатив. Не варто рубати згаряча голову, особливо голову держави, навіть якщо у ролі цієї голови виступає ненависний певним групам населення Віктор Ющенко, бо Ющенко піде, а Президент залишиться.