newspaper
flag
УкраїнськаУКР
flag
EnglishENG
flag
русскийРУС
img

Казка для дорослих обійдеться державі у сотні млн. гривень

Казка для дорослих обійдеться державі у сотні млн. гривень

Україна все ж таки спромоглася на унікальний проект, присвячений сучасному мистецтву.

Видео дня

Розташований у магічному просторі Старого арсеналу, збудованого 1803 року архітектором Іоганом Меллером і на 9,8 га паркової зони на Печерську, навпроти Лаври, він повинен стати «вікном в Україну для світу і вікном у світ для України».

Як відомо, по всьому світу сьогодні виникають масштабні території, покликані проломлювати простір як у реальності, так і у головах споживачів. Досягається це завдяки потуранню сучасному мистецтву у його забаганках дати під зад відвідувачу музею.

Тяжіння сучасного мистецтва до інтерактивності зумовлює зміни у ставленні до мистецтва. Воно вже не мертве і не є експонатом. Мистецтво сьогодні досягло крайніх своїх форм у відображенні дійсності, воно втратило сором, воно не питаючись дозволу глядача втручається у його життя, воно змінюється разом з дійсністю, воно виникає і зникає, залишаючись лиш у нашій пам’яті, впливаючи на наші нервові рецептори, підкреслюючи матеріальність і мінливість часу.

Сучасне мистецтво повністю вийшло за рамки будь-яких жанрів. Воно втратило будь-які межі і будь-які чіткі ознаки. Амебоподібне, воно увібрало в себе театр, кіно, скульптуру, кіч перетворено на гру, авторитети зникли. Ані автор, ані глядач більше – не боги. Однаково, як не бог сам продукт мистецтва. Саме це унеможливлює існування музеїв. Музей – це зібрання мертвих експонатів. Сьогоднішні території сучасного мистецтва по всьому світу перестають бути музеями. Елемент гри, алюзії, флірту з пам’яттю і асоціаціями присутній навіть у просторах, які обирають для «музеїв» сучасного мистецтва. Чи то старий французький вокзал, чи то закинутий московський винзавод, чи то військове містечко. В будь-якому разі це – вже не музей, це – територія казки, казки для дорослих.

В рамках відкриття комплексу 21 травня відбувся круглий стіл присвячений тому, яким має бути "музей" сучасного мистецтва, чи то пак, його територія (аби уникнути цього забороненого, нафталінового слова). Про те, якою має бути територія сучасного мистецтва на круглому столі говорили такі культурні «монстри» як Єжі Онух (директор Польського інститутуту), Віктор Сидоренко (директор Інституту проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв), Олександр Соловйов (куратор ArtPinchukCentere), Євген Березницький (куратор, директор Berznitsky gallery), Віктор Хаматов, Президент асоціації галерей України, Павло Маков, художник, Аїда Керруб, радник з питань культури Посольства Франції в Україні, Сімонетта Ферогліа (куратор, мистецтвознавець, Австрія), Микола Скиба, керівник департаменту розвитку Комплексу (ДП «КММК «Мистецький арсенал»).

На відкритті арсеналу були присутні різні будівничі

На жаль, внаслідок проведення круглого столу стало зрозуміло, що творці і чиновники живуть в різних світах і потрібно ці світи змусити співпрацювати, щоб Мистецький арсенал не перетворився на продукт несмаку високопосадовців нашої країни.

Після тривалих баталій і сварок між архітекторами та представниками КММК «Арсенал» було прийнято соломонове рішення - створити робочі групи за участі митців, архітекторів, експертів, які вирушать у тривале плавання на пошуки ідеального «Мистецького арсеналу».

Благо, час ще є – корпуси «музею» планують збудувати 2008-2014 року. А давню будівлю арсеналу зроблять серцем всього музейного комплексу. Приблизно так виглядають плани на найближче майбутнє.

За словами Миколи Скиби, робочі групи зараз у процесі формування. А, аби закріпити хороші наміри, було проведено ще один круглий стіл – «експертну нараду»

Цього разу у ролі всезнаючих експертів, були Олександр Буценко, директор Центру розвитку «демократія через культуру», Олександр Гриценко. Директор Українського центру культурних досліджень, Костянтин Матвієнко. Експерт корпорації стратегічного консалтингу «Гардаріка», Володимир Нікітін, директор Міжнародного центру перспективних досліджень, Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритого суспільства.

Олег Скрипак завжди був небайдужим до сучасного мистецтва

За словами Миколи Скиби робочі групи зараз формуються, до них будуть долучені не лиш архітектори, а й інші фахівці, зокрема з галузі кіно, театру.

Ще кілька років Комплекс перебуватиме в стані реконструкції та будівництва, однак уже сьогодні він починає діяти в іншому форматі. Дотепер «закрита зона» в історичному центрі Києва відкривається для мистецького експерименту, діалогу, пошуку та творчості.

Розмах проекту грандіозний, кошти виділено достатні (Цього року виділено з державного бюджету 75 млн грн., на наступний рік бюджету ще не передбачено). Лишається сподіватись, що відповідальним за проект стане совісті не зіпсувати все, що є і знайти людей, які зможуть використати гроші на благо.

Самі архітектори стверджують, що для давньої будівлі арсеналу не потрібно грошей, що будь-яка реставрація, будь-яке втручання у вже готовий простір може лише завадити і зіпсувати задум. Архітекторів обурює те, що у будівлі арсеналу почали добудовувати зруйновані колони, «причесувати» покоцану власною історією територію. Чудова ідея може бути похована під нашою, українською провінційністю, сьогодні зацікавлений спостерігач може лиш затамувавши подих дивитись на подальший розвиток подій навколо арсеналу, на те, як чергова мрія перетворюється на результат боротьби чужих амбіцій, експериментів, перших спроб. І хто потім нестиме відповідальність за спільну роботу?

На прес-конференції з нагоди приїзду в Київ Елтона Джона, Вікторові Пінчуку поставили питання, чи не хоче він долучитися до розбудови арсеналу (мистецький центр відкритий до спонсорства), на це найголовніший меценат країни відповів, що він все дивиться і думає, і ніяк не вирішить і не наважиться. Цікаво, чому Віктор Пінчук сумнівається? Можливо, підозрює, що з цієї затії нічого хорошого не вийде?

Але ми щиро побажаємо всім, хто працює над «Мистецьким Арсеналом» успіху і натхнення, попутного вітру Вашим робочим групам у плаванні за мрією українського авангарду і хороших попутників!

Фото Павла Ботанова