Кіна не буде. Буде баня

Україномовне кіно в Україні така ж рідкість як і фільми мовою суахілі. Дивіться російською, і не викобенюйтесь

Олег МЕДВЕДЄВ

Мовний баланс віддзеркалює співвідношення двох найпоширеніших мов - української та російської - в різних сферах громадського та приватного життя станом на березень 2007 року.

Мета укладання балансу – надати суспільству основану на фактах інформацію щодо питання, яке через низку здебільшого суб’єктивних причин стало темою політичних спекуляцій.

Баланс складено за приватної ініціативи Олега Медведєва на основі перепису населення 2001 року, соціологічних досліджень та статистичних даних, отриманих від державних органів та установ, громадських організацій та професійних спілок, а також на базі експертних оцінок

Читайте в попередніх публікаціях

1. В цілому по Україні в усіх сферах громадського життя, крім освіти та частково державного управління, домінує російська мова. В багатьох сферах присутність української є вкрай низькою або тяжіє до нуля, як-то в бізнесі, Інтернеті, сфері послуг, шоу-бізнесі, кіно- та відеопрокаті, виробництві телесеріалів тощо .

2. Всупереч поширюваній певними політичними колами думці про те, ніби в Україні українська мова розвивається за рахунок російської та мов інших національностей, всі неросійські мови, поширені в Україні, в тому числі і українська, були та залишаються донорами для російської мови .

3. Двомовними в Україні є головним чином етнічні українці та ті, хто вважає рідною мовою українську. Етнічні росіяни та ті, хто рідною мовою називає російську, є одномовними .

4. Освітня політика української держави в Криму та на Сході є достатньо гнучкою і враховує потреби російськомовного населення .

5 Стовідсотково або здебільшого російськомовними залишаються найрейтинговіші програми, котрі збирають найбільшу аудиторію, а саме телесеріали, гумористичні програми, концерти - транслюються винятково або переважно російською мовою – навіть ті з них, які вироблено в Україні…В Україні практично немає україномовних журналів.

6 Співвідношення російськомовної до україномовної книги (разом із україномовними виданнями, що друкуються в Росії) складатиме 60-65 відсотків російською до 35-40 відсотків українською. Тобто питання переваги однієї з мов на книжковому ринку – українська чи російська - однозначно залишається за останньою.

В Інтернет-спільноті УА-нет вважється і є насправді сегментом Рунету, в загальному масиві яких частка україномовних сайтів тяжіє до нуля.

Українська та російська мови в кіно- та відеопрокаті

Згідно офіційних даних Державної служби кінематографії, за 2005 рік видано 14775 прокатних посвідчень.

Відеоправа (фільми на VHS-касетах, DVD- та CD-дисках) підтверджено на 10073 назви. 95% фільмів - іноземного виробництва, фільми розповсюджуються в російськомовному варіанті. Інформацію щодо накладів отримати не вдалося, однак, оскільки за назвами всі фільми є російськомовними, то й тираж також, очевидно, на 100% є російськомовним.

Для телевізійного показу зареєстровано 7850 назв: 92% - фільми іноземного виробництва , майже 80% з них дубльовані чи озвучені українською мовою.

Що стосується кінопрокату, то, згідно тих же даних Державної служби кінематографії, в 2005 році видано прокатні посвідчення на 203 назви. Це – на 100 відсотків фільми іноземного виробництва, жоден з яких не був озвучений чи дубльований українською мовою, фільми розповсюджувалися в російськомовному варіанті на 100 відсотків.

16 січня 2006 року Кабмін Юрія Єханурова видав постанову, яка встановлювала квоту обов'язкового дублювання фільмів для прокату, демонстрування і домашнього відео українською мовою. Згідно з нею з 1 вересня 2006 року дистриб'ютори повинні були дублювати не менше 20% продукції, з 1 січня 2007-го – 50, а з 1 липня 2007 – не менше 70 відсотків.

Завдяки постанові, розпочався процес дублювання або принаймні титрування кінофільмів українською мовою. Згідно експертного опитування учасників ринку, з 202 фільмів, випущених в прокат в 2006 році, 46 було дубльовано або лише субтитровано українською мовою. Тобто співвідношення за назвами становило 77,2:22,8 на користь російськомовних. Ця пропорція, втім, не враховує кількості російсько- та україномовних копій по кожному фільму, ці дані дистрибуційними компаніями не розголошуються, однак зрозуміло, що вона на користь російськомовного продукту.

Кінодистриб'ютори оскаржили постанову Уряду Єханурова в суді. В процесі судового розгляду справа дійшла до Київського апеляційного суду, який у жовтні минулого року постанову уряду скасував. Кабмін Януковича відмовився від обстоювання постанови попереднього Уряду у вищих судових інстанціях.

Однак 22 грудня 2006 року було підписано Меморандум про співпрацю між Міністерством культури і туризму та українськими дистриб’юторами фільмів. Згідно з документом, до кінця 2007 року 100% дитячих кінофільмів і 50% інших картин іноземного виробництва мають бути дубльовані українською мовою. Переважна кількість кінотеатрів Півдня та Сходу України до цього меморандуму не приєдналися.

Українська та російська мови в сфері державного управління

Українська мова є домінуючою в роботі центральних органів влади. Нею готуються та ухвалюються закони та інші акти, проводяться офіційні засідання. Значна, якщо не переважна частина політиків та чиновників, говорять українською принаймні під час публічних заходів.

Попри те, що Закон „Про мови”, ухвалений ще в 1989 році, „виховання у громадян... розуміння соціального призначення української мови як державної” проголошує „обов’язком державних, партійних, громадських органів та засобів масової інформації”, частина політиків та чиновників не просто нехтує державним статусом української мови, а робить на цьому нехтуванні особливий наголос...

Ігнорування державного статусу української мови стало свого роду модою для регіональних політиків та чиновників Криму, Донбасу та інших регіонів Півдня та Сходу України. Ця тенденція загострилася після парламентських виборів 2006 року. Проголошення російської мови регіональною у низці регіонів місцевою елітою сприйнято не лише як підвищення статусу російської мови, але і як „визволення” цих регіонів від будь-яких обов’язків щодо дотримання державного статусу української мови. Секретар Донецької міськради Микола Левченко поставив на порядок денний питання про позбавлення української мови державного статусу і проголошення російської мови як єдиної державної.

Між тим Закон „Про мови” (ст.3) передбачає, що в „роботі державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій, розташованих у місцях проживання більшості громадян інших національностей” можуть використовуватися їхні національні мови – але „поряд з українською”, а не замість неї.

Стаття 6 Закону про мови вимагає від „службових осіб державних, партійних, громадських органів, установ і організацій” володіти „українською і російською мовами, а в разі необхідності – і іншою національною мовою в обсязі, необхідному для виконання своїх обов’язків»

Ця норма закону нехтується не лише в окремих регіонах Півдня та Сходу, але й в центральних органах влади. Так, абсолютно не володіють українською мовою перший віце-прем’єр Микола Азаров та міністр внутрішніх справ Василь Цушко. Явно недостатньо володіють українською віце-прем’єр Андрій Клюєв, низка інших членів Кабінету Міністрів, значна частина народних депутатів України.

Згідно закону, „незнання громадянином української або російської мови не є підставою для відмови йому у прийнятті на роботу, але після прийняття на роботу службова особа повинна оволодіти мовою”... Саме так вчинив Віктор Янукович після обрання його главою Уряду в 2002 році. Деякі члени Кабміну, зокрема Микола Азаров, демонстративно нехтують цією нормою закону.

Що стосується мови спілкування громадян з державою, то закон „Про мови” є цілком ліберальним: всім, хто за тих чи інших причин – від незнання до небажання – не може скористатися українською мовою, має право користатися російською.

Стаття 5 Закону „Про мови” надає громадянам право „звертатися до державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій українською чи іншою мовою їх роботи - російською мовою або мовою, прийнятною для сторін”.

Проводячи моніторинг виконання Закону України "Про звернення громадян" на початку 2006 року, Школа політичної аналітики при Національному університеті Києво-Могилянська Академія спільно з Комітетом молодих виборців України, спираючись на офіційні дані, констатували, що за січень-листопад 2005 року до Донецької обласної державної адміністрації надійшло 13944 звернень громадян, складених майже на 100% недержавною, тобто російською мовою; до Луганської обласної державної адміністрації надійшло 9225 звернень громадян, з них 7559 (81,9%) російською мовою; до Севастопольської міської державної адміністрації надійшло 8255 звернень громадян, з них 87,8% - російською.

„Очевидно, - констатували автори моніторингу, - що про жодну дискримінацію в Україні за мовою звернення до адміністративних органів не може бути й мови. Навпаки, на жаль, є інша ситуація, коли представники титульної нації у низці регіонів мають значно менші можливості задоволення національних стандартів у комунікації з публічними органами: у низці областей – Донецькій, Харківській, Луганській, у Кримській автономії – представниками органів влади ведеться особистий прийом осіб української національності недержавною мовою”.

Далі буде