Україна сьогодні: доба неполоханих абсурдів

Яку телепрограму, яку радіохвилю не увімкнеш, - і здається, що вся Україна обговорює, коли ж доцільніше проводити дострокові парламентські вибори. Одні твердять, що вибори влітку можуть зірвати сезон відпочинку; другі наполягають, що найкращий час – це рання осінь, коли вже викопана картопля; треті вважають, що на початку липня – це ще нічого, бо тільки-но закінчаться іспити у школах і вузах, люди не роз‘їдуться нікуди. До обговорення проблеми підключаються серйозні медіа. Он у шустерівській "Свободі слова" мер Ялти розповідає, скільки вибори заберуть грошей у його міста, це раз, і як не вдасться організувати голосування для всіх охочих на чинних дільницях, це два. І всі (крім битого жака Шустера, але про нього пізніше) сприймають аргументи, починають дискусію, щось кажуть, когось переконують... А Радіо "Свобода" пішло ще далі. У програмі "Панорама Свободи" від 16 травня воно влаштувало перекличку регіонів із Заходу на Схід, з‘ясовуючи, "яка дата виборів найоптимальніша і для влади, і для простих людей" (в дужках зауважу, що крім влади і простих людей є ще й непрості, але водночас невладні люди, але чи цікавить когось їхня думка?). Думки тут наведені найрізноманітніші, але більшість, схоже, схиляється до пізньої осені; для простолюду головне – "городи", для політиків – "підготовка всього необхідного" (тобто теж, по суті, "городи"). А дехто із представників Партії регіонів узагалі говорить – вибори можуть бути тільки 2011 року, нічого створювати прецедент (частина опитаного кореспондентами "Свободи" простолюду, до речі, цю думку підтримує), хоча більшість "регіоналів" не виключає дострокових виборів, тільки от треба прийняти політичне рішення, потім підготуватися, а потім уже подумати, коли проводити голосування...

І тільки один анонімний одесит врізав без викрутасів: "Якщо вибори призначені на 24 червня Президентом, значить вони і повинні відбутися цього дня".

http://www.phl.com.ua

Власне, про що дискусія? А дискусія про те, чи виконувати закони, а чи керуватися "понятіями"; проводити вибори так, як це передбачено Конституцією, чи так, як це комусь (не має значення, бабі Мані з Хацапетівки чи Ринату Ахметову) вигідно, грати на політичному полі за певними стабільними правилами, а чи постійно змінювати ці правила під час гри. Хвиля бездумного базікання накрила країну, і в ній навіть президент Ющенко, схоже, забув, з чого він починав. Йдеться ж бо про елементарні речі.

Перше. Найоптимальнішою датою виборів є та, і тільки та, що відповідає Конституції. Жодні "втрати від курортного сезону" чи від "городів" не йдуть у порівняння із втратами від невиконання Основного Закону, в тому числі, якщо брати до уваги перспективу, і суто економічними втратами – інвестиції, туристи, торгівля, транзит тощо.

Друге. Ті, хто зараз найбільше ридає, що, мовляв, не можна проводити вибори улітку, під час відпусток і польових робіт, якраз і доклали усіх можливих і неможливих зусиль, щоб зірвати проведення виборів 27 травня. Але, схоже, це забулося і політиками, і людністю, і, що найприкріше, журналістами, котрі взагалі-то покликані інформувати суспільство і час від час нагадувати йому, хто є who.

http://www.phl.com.ua

Третє. Дозволивши собі втягнутися у довготривалу гру з політичними опонентами під неписаним гаслом: "Хай Конституцію собі порушує кожен, хто хоче, тільки б не було війни", президент поставив під удар усю правову систему країни (точніше, її рештки) і дав фактичну санкцію на болтологічне "замакітрювання мізків" співгромадянам, в яке радо включилися й журналісти.

Звичайно, не всі. Згаданий Савік Шустер був чи не єдиним, хто іронічно зауважив, що проводили, бувало, Італія чи Франція дострокові вибори улітку – й не завалилися ці держави, може, навпаки, стали сильнішими, бо ще раз довели свою демократичність...

Але абсурдна у своїй основі дискусія про те, чи стикуються у часі парламентські вибори з обприскуванням колорадського жука, набирає темпи. Що ж, чи не таку країну й мусила представляти на "Євробаченні" саме Вєрка Сердючка, і ніхто інший (от тільки питання, де ми знайдемо її гідний дублікат наступного року? Мо‘й справді послати бабу Параску, як пропонує Олег Скрипка, а потім – Наталію Вітренко в дуеті з Олегом Тягнибоком...)?

А тут ще Олександр Мороз додав смаку дискусії, запропонувавши змінити Конституцію так, щоб подовжити строк проведення дострокових парламентських виборів з 60 до 90 днів. Мовляв, не можемо впоратися за два місяці, хай буде три.

http://www.phl.com.ua

Але ж гляньмо на Європу: У Польщі на дострокові вибори дається 45 днів, а 90 днів – на чергові, "регулярні" вибори до Сейму та Сенату. У Франції в Конституції "виделка": після розпуску Національних Зборів вибори до нових відбуваються впродовж 20-40 днів. У Чехії – так само, як і зараз в Україні: впродовж 60 днів після дострокового розпуску парламенту. В Албанії вибори після дострокового розпуску Кувенду (так у них зветься парламент) відбуваються впродовж 45 днів. А на стандартну виборчу кампанію там дається всього 60 днів. І тільки в Литві начебто все по-морозовськи: три місяці. Але прочитаймо повністю хитру формулу литовської Конституції: "В постанові Сейму чи в акті Президента Республіки щодо дострокових виборів Сейму вказується день виборів нового Сейму. Вибори нового Сейму повинні бути проведені не пізніше, ніж упродовж трьох місяців після прийняття рішення про дострокові вибори". Іншими словами, можна й раніше, Конституція передбачає граничний термін, за який не можна відкладати такі вибори за будь-яких обставин (скажімо, стихійне лихо), але розрахунок на те, що литовські політики не будуть тягти кота за хвіст, бо чудово розуміють: надто тривала виборча кампанія, та ще й у разі дострокових виборів – надто велика розкіш для нормальної країни. Але ж то нормальні країні з нормальною владою...

Іншими словами, у більшості країн Європи на дострокові вибори з усією їхньою мудрістю відведений термін, менший ніж в Україні. І встигають. А от Україна, виявляється, живе за якимись іншими закономірностями. Якими ж? Люди у нас не такі, чи що? Чи політичні партії? Чи на узгодження з "кремлівськими чекістами" своїх партійних програм та на освоєння вказівок з Півночі у деяких партій іде надто багато часу?

Та знов-таки головне, мабуть, не в цьому. Просто за час свого існування правляча коаліція й особисто спікер Мороз (ініціатор політреформи, між іншим, її палкий пропагандист!) не мали часу підготувати весь законодавчий корпус для забезпечення дострокових виборів (включно із врахуванням можливості таких виборів у бюджетному розписі). Очевидно, чи то справи були важливіші за законотворчість, чи то всерйоз ніхто не сприймав саму можливість того, що Конституцію у цій її частині доведеться-таки виконувати. Іншими словами, ті, хто зараз голосніше за всіх кричить про необхідність перенесення виборів на осінь, бо до них нічого не підготовлене, якраз і винен у цій непідготовленості. Але ж суспільству вже навішали локшину на вуха (стосовно "городів" та "відпочинку"), воно її охоче підбирає і жує, макаронні фабрики імені покійної "антикризової коаліції" працюють удень і вночі, продукція їхня йде через усі медіа, грішне з праведним, а розумне з абсурдним змішалися у велетенські кавалки. І все це зветься, між іншим, Україна today.

Сергій Грабовський, кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників