Небесний радник (сучасна фантастика)

Небесний радник (сучасна фантастика)

На червоному небі було три сонця. Одне зелене і два синіх. Планета драків – високорозвинутих ящерів – була невеличка. Рослин обмаль. І тільки це червоне, трохи гнітюче небо надавало величі місцевій природі.

- Я впевнений, що їх треба розпускати, - говорив український астронавт Рома Заварич своїм скрипучим голосом, - Розпуск парламенту – це звичайна міжпланетна практика.

- Ха..,- втомлено видохнув Старий Драк, він же Верховний Шаман планети. Звук «ха» означав згоду після довгих коливань.

- Облиште сумніви, - вів далі Заварич, - мої експерти все прорахували. Ваші парламентарі вийшли з-під контролю, а це принижує вашу гідність.

Видео дня

-Ха...ха..,- знову сказав Старий Драк, а коли Рома згадав про гідність, єдине око, що блимало посеред обличчя Верховного Шамана, стало темно-червоним як небо. Потім Старий Драк підняв свій важкий, весь у зморшках хвіст і декілька разів роздратовано вдарив ним по чорній підлозі.

Болючі сумніви, мов тарантули, шкребли темну душу старого ящера. Але авторитет українських радників був надто високим в галактиці. Про вірність українців демократичним цінностям на планетах розповідали легенди.

Старий Драк ще трохи повагався, потім повільно підсунувся до червоної кнопки і з останніх сил натис на неї темно-зеленою лапою.

Десь за межами Скляного палацу, де сиділи Рома Заварич і Верховний Шаман, почувся страшний скрегіт. Потім щось гупнуло так, що здригнулося червоне небо. А вже за мить і український гість, і Старий Драк крізь прозору стіну побачили, що сталось.

З величезного ангару, що займав третину планети, вирвалася безліч місцевих депутатів із зеленими та чорними хвостами. Відчувши себе на свободі, вони кинулися пожирати своїми неситими пащами все, що бачили навкруг. Жахлива картина спустошення нещасної планети розгорталася швидко.

- Га..,- у відчаї простогнав Старий Драк, спостерігаючи, як останні дерева гинуть від депутатської саранчі.

Верховний Шаман подивився на Рому своїм почервонілим оком, і трьохпала кінцівка потягнулася до горла українського радника.

Рома був готовий до нештатної ситуації. Він відштовхнув лапу, кинувся до ліфту і за хвилину вже піднімався у своєму зорельоті. За вікном ілюмінатора оскаженілі парламентарі доїдали невеличкий гайок.

- Мабуть, наші експерти десь помилилися, - міркував Рома, - тільки де?

Він увімкнув систему допомоги, і жіночий голос механічно зачитав: «Планета драків. Парламентсько-шаманська республіка. Крім Верховного Шамана і депутатів, на планеті ніхто не проживає. Через патологічний апетит депутати приймають закони в окремому бункері...»

- А ми тих ящерів розпустили, - зітхнув Рома і раптом сердито плюнув у целофановий пакет. - Специфіка, блін!

В цей момент щось вдарило в зореліт. Це були тяжкі прокляття Старого Драка. Рома увімкнув захист і відчув себе в небезпеці. Настрій покращився. Попереду на нього чекала планета Урі та її гарант конституції.

- На цей раз проколу не буде, - думав Рома. - Все ж таки у мене диплом бакалавра, а у цих потвор диплому зроду не було. Та й сімнадцять проколів за місяць не так вже й багато, якщо згадати, скільки планет у нашому безмежному Всесвіті.

Рома хвацько потягнув штурвал на себе і заспівав старовинну баладу своєї далекої батьківщини:

«Несе Галя воду! Коромисло гнеться...»