Геть Дніпрогес!

Співвітчизник полюбляє поплакати за своєю тяжкою долею, проте майже в кожного знайдеться що продати на таку суму (квартира, ділянка, машина). Можна обійтися і без громадянства, є чисельні форми гастарбайтерства. Найбільш кмітливі спромагаються зробитися біженцями — жертвами політичних репресій або насамкінець євреями — тоді виходить дешевше.

Все це вимагає певної винахідливості, але три мільйони наших братів за Піренеями підтвердять, що за бажання це вдається навіть закарпатцям. Що б там не казали політично свідомі наркомани з Копенгагену, глобалізація — благо. Тепер ми живемо не на Україні, а на земній кулі. А Україна — це лише те, що в наших серцях. І те, що в наших серцях, ми мусимо по цій земній кулі розносити. Ніхто не буде сперечатися, що українських патріотів у Канаді значно більше, ніж у Кіровограді.

Коротше, хочеш добре жити — не тицяй папірці в щілину, а на кордоні шукай шпарину. Валіза — вокзал — Валенсія! А в Україні лишимося лише ми — ті, хто хочуть жити весело, й тому не здатні копатися на городі, таскатися на вибори, повертати кредити. Бо Ненька нарешті заслуговує на що-небудь значне.

Наполегливо вчитися у наших братів албанців! Коли всі албанці, які здатні були працювати, чи принаймні що-небудь вкрасти, виїхали до Європи, ті, хто залишився, заходилися майструвати Велику Албанію. Єдиний народ в Європі, кому дозволена територіальна експансія. І що характерно, замість натівських бомб їм на голови скидають гуманітарку. Американці вбивають колумбійський наркотрафік і толерують косівський. Ви скажете — це для того, щоб насолити Сербії, а я відповім, що доля любить веселі народи, а працелюбні карає працею. Будучи прихильником класичної філософії, я люблю підтасовувати історичні факти і робити скороспілі узагальнення. Як каже Бертран Рассел, розмірковуючи за Гегелеву Систему: чим гірша ваша логіка, тим цікавіші наслідки вона породжує. Я завжди відчував себе гегельянцем, проте був і лишаюся глибоко переконаним: успіхи ОУН-УПА на Західній Україні зумовлені величезною трудовою еміграцією початку століття. Виїхали ті, хто заважав би боротьбі. Хто масово співпрацював би з окупантами, не з любові до окупантів, а з любові до праці. А колись було навпаки — звідси змушені були тікати не працелюбні, а волелюбні — в татарський степ, за пороги.

Під час виборів в інтернетрях зустрів геніальну рекламу: «Який, нафіг, Литвин, країні потрібен грузин!»

Так ось, щодо грузина. Геніальний злочинець Сталін не тільки примушував нас до праці, він сам працював зі смислами і воював із символами. Саме тому першим ділом була збудована гребля і затоплені найголовніші національні символи свободи. Гребля — теж такий собі поріг. Проте за пороги тікають, а греблі — виробляють. Свободу перетворюють на струм. Татари подолали сталінську гру зі смислами, повернулися до Криму — це знак: час призначати директором Дніпрогесу Рудьковського. В Мінтрансі він лише жалюгідний епігон Ковпака, а в Запоріжжі буде новим Богданом, який зруйнував збудований Бопланом прообраз Дніпрогесу — Кодацьку фортецю. Вона перерізала тодішнім асоціальним елементам шлях на Запоріжжя.

Гаслом попередньої історичної доби було звільнення праці. Нині наше завдання — звільнитися від праці, створити конкуренцію Великій Албанії і вільній Ічкерії, переорієнтувати сільське господарство на експортні високоліквідні культури, вкрасти Міс Америка-2008, наїстися морозива і підірвати Дніпрогес.