Янукович, як бегемот, повзе до перевороту. Мороз на шухері

Нещодавно Кабінет Міністрів призначив низку заступників міністра внутрішніх, більшість з яких є вкрай одіозними і дискредитованими особами.

Серед них, зокрема, Сергій Попков призначений заступником міністра внутрішніх справ-начальником Головного штабу. Попкова звинувачували в тому, що він на посаді командувача внутрiшнiх вiйськ у розпал протестів проти фальсифікації президентських виборів дав наказ військам застосувати зброю проти мирних демонстрантів.

Це призначення сталося щойно після того, як Президент України Віктор Ющенко і прем'єр-міністр України Віктор Янукович нібито „домовилися” про узгодження кадрової політики між секретаріатами Президента і Кабінетом Міністрів. Як заявив Ющенко, «Ми пройшлися по темі кадрових призначень, і в цьому плані працюватимуть два секретаріати». Такі призначення після таких слів Президента свідчать, що Янукович плює Ющенку в, так би мовити, черевики.

Між тим, деякі офіцери, нині призначені Януковичем, не виконали свій службовий обов‘язок і захищали Януковича, замість того, щоб захищати український народ та його невід‘ємне право на самоуправління, порушене фальсифікацією президентських виборів в інтересах Януковича. Цю фальсифікацію, до речі, доведено Верховним Судом.

Це є очевидна демонстрація готовності режиму „антикризової коаліції” вживати всіх засобів, щоб будь-що утриматися при владі, в тому числі шляхом застосування насильства проти мирних громадян.

Кадри вирішують все. Саме звідси бажання Партії регіонів в будь-який спосіб розставити „своїх” на всі можливі посади, навіть ті, які не відносяться до компетенції Уряду і антикризової коаліції.

Це відбувається в явно протизаконний спосіб. Так, Президент Ющенко 4 грудня 2006 р. видав Указ "Про Перелік посад керівників військових формувань, правоохоронних органів, органів дипломатичної служби, кандидатури для призначення на які погоджуються з Президентом України", яким зобов‘язав погоджувати з ним призначення заступників деяких міністрів.

Однак, цей указ урядом Януковича було проігноровано і призначено заступників силового міністра в обхід погодження з Президентом, який, до речі, є верховним головнокомандувачем. Проте, Кабінет міністрів не мав на це право, оскільки відповідно до Конституції, якщо ж Кабмін сумнівається в законності Указу, він має направити відповідне подання до Конституційного Суду, однак виконувати указ.

Президент за конституцією має право призупиняти акти Кабміну, а Кабмін актів президента призупиняти не має право, а має право лише подавати відповідне подання до Конституційного Суду.  Таким чином, створюється вкрай небезпечна ситуація з неправового перебирання влади Януковичем у вкрай важливих для життєдіяльності держави сферах національної безпеки.

www.umservice.net

Чому ж такі дії відбуваються саме сьогодні? Адже Партія регіонів має всю повноту влади, щоб докладати зусиль в будь-який бік, і доводити ділом свої передвиборчі обіцянки. Відповідей кілька. По-перше – по деяких кадрових вимогах Партії регіонів це явне і очевидне зовнішнє замовлення. Москва має до деяких урядовців явну ідіосинкразію. Таке ставлення Кремля за певних умов можна вважати певним компліментом їм.

При цьому слід чітко розуміти, що координація кадрової політики з іноземними державами є по суті, зрадою національних інтересів. Суверенітету держави не буває без незалежної кадрової політики. Як тільки з Москви чи будь-де звідки почнуть призначати чиновників в Україні, незалежність України одразу закінчиться.

По-друге, кадрові авантюри Партії регіонів зумовлені тим, що ця політична сила вже мала успішний досвід застосування штучної дестабілізації в країні для досягнення політичних цілей. Партія регіонів погрожувала сепаратизмом, розколом держави, нарощувала протистояння за мовною, регіональною, національною ознакою.

Замість того, щоб отримати за все це відповідне покарання, Партія регіонів отримала найвищі посади в державі. Сьогодні в той же спосіб регіонали намагаються запобігти перегляду Конституційної реформи. Міністр Кабінету міністрів Толстоухов прямо погрожує сепаратизмом окремих регіонів у разі, якщо Конституційний Суд перегляне конституційну реформу. В іншій державі у той же день після такої заяви Толстоухов давав би покази слідчим.

По-третє, Партія регіонів уже пройшла пік своєї популярності. Чим далі, тим популярність Януковича падатиме, і відповідну тенденцію вже фіксують соціологи. Тому Янукович намагається використати всі можливості, щоб закріпитися на завойованих позиціях, і йти далі. По суті, йде спроба зламати ситуацію через ескалацію.

І, нарешті, по-четверте. Партія регіонів не здатна ефективно функціонувати в умовах відсутності в неї всіх владних повноважень та свободи слова. Янукович уже заявив, що проти нього розгорнута інформаційна війна. Між тим, причина незворотного падіння популярності Партії регіонів у тому, що її цілі і засоби очевидні для критичної більшості українського населення. Щоб стримати ці суспільні настрої, які швидше за все дедалі наростатимуть, Партії регіонів потрібна монополія на всю владу, контроль над правоохоронними органами, усіма силовими органами та ЗМІ. Тому „антикризова коаліція” сьогодні є вкрай серйозним джерелом авторитарної і навіть тоталітарної загрози.

Треба сказати, що Партія регіонів і „антикризова коаліція” обставляє свої дії щодо узурпації влади вкрай брутальним антуражем, образливим для гідності українського народу. Партія регіонів відмовляється голосувати за закон про Голодомор. Очевидно, в даному питанні зобов‘язання Партії регіонів перед іноземними „партнерами” виявилися важливішими, ніж зобов‘язання перед мільйонами безневинно замордованих земляків.

Цим Партія регіонів брутально станцювала на могилах мільйонів убитих українців. У цей час партнер по коаліції КПУ словами лідера фракції у Верховній Раді відкрито прославляв Сталіна, а діячі Партії регіонів в Криму підтримали ідею перейменування Сімферополя в Сталінополь. У той же час, віце-прем‘єр Азаров дарує медаль, хай і фальшиву, відомому українофобу і авторові численних територіальних претензій до України Затуліну.

Можливо, Партія регіонів сподівається, що наступних виборів просто не буде: „ми прийшли до влади і нас із неї вже ніхто не видавить” – як сказав у 2004 році Віктор Янукович. „Антикризова коаліція” явно кидає виклик українській державі, і в держави має виявитися достатній запас міцності, щоб цей виклик прийняти.

Хоча, дивуватися поведінці Януковича не доводиться: якщо Попков справді хотів розстріляти за Якуковича півмільйона людей, то чому Януковичу і не призначити його заступником міністра?

Поведінка Януковича хоча б має свою логіку – він напирає, як „на буфет”. Між тим, значно більші проблеми з логікою в Олександра Мороза. Про мораль не говоритимемо – це не до місця. Хоча, можна згадати, що мільйон демонстрантів, яких міг розстріляти на Майдані Попков, розглядали Мороза зовсім з іншого боку, і навіть скандували його ім‘я.

Виникає питання: невже Олександр Мороз „з боями” добивався і таки добився призначення міністром внутрішніх справ однопартійця Василя Цушка лише для того, щоб той виконував в МВС роль меблів? Зовсім нещодавно Голова Верховної Ради Олександр Мороз заявив, що вважає призначення колишнього начальника УМВС Сумській області Миколи Плеханова заступником міністра внутрішніх справ України «великою помилкою». Що призначення Плеханова «не корисно для органів внутрішніх справ». За словами Мороза, «було настійливе прохання з боку уряду, ну, скажімо, віце-прем’єрів, призначити його». Мороз тоді також заявив, що пам’ятає події в Сумах під час президентських виборів, і вважає позицію Плеханова на той час «абсолютно некоректною».

Між тим, призначення Попкова не менш одіозне, ніж Плеханова. Нещодавно українське видання визнало Олександра Мороза „особистістю 2006 року”. Треба думати, наступним кроком визнають Іуду Іскаріота „особистістю нашої ери”.

Олександр Палій, історик, для „Оглядача”