Дурень Марко чинить сварку

Історія прокладає собі шлях по могилах великих людей. І позначує свої верстви верстовими стовпами - іменами людей, які більше подібні на стовпи, ніж на людей.

Скажімо, хто такі Керенський або Петлюра? Ніхто. Стовпи.

Брежнєв - дерев'яний стовп, який позначує одну з дивовижних верст історії дивовижного століття.

Ми можемо ставитися до Ющенка як завгодно, проте його вже вкопано і пофарбовано білими і чорними смужками. І прибито дощечку - стільки-то верст до Армагеддону. Він нічого не значить - він позначає. Щось нове, важливе, велике, у що треба вслухатися, вдивитися, вдуматися, відчути.

Погляньте, як діловодство потроху замінюється церемоніалом. Світ стає занадто складним, щоб канцелярія могла його охопити, зафіксувати. Ми знову, як у неоліті, або як у Візантії опановуємо його через церемоніал.

Ми долаємо фрустрацію від зіткнення з небезпечним невідомим не описанням, а ритуалом. У Кабміні немає механізму супроводження паперів. Постанови, розпорядження продукуються і губляться в коридорах назавжди. Коли Секретаріат Президента надіслав листа Верховній Раді щодо недостатньої легітимності антикризової коаліції, в його тексті нарахували вісім граматичних помилок. Бо функція Кабміну, Ради і Секретаріату - не виробництво паперів, а здійснення церемоніалу.

Все повертається! Одномірні з жахом і здивуванням усвідомлюють, що інформаційне суспільство - це феодальне суспільство. Знову церемоніал, а не процедура організовує суспільство і долає протиріччя.

Круглий стіл. Якою процедурою він передбачений? Два питання цікавлять людей, які за ним зібралися: як Янукович має заспокоїти Ющенка, щоб той таки вніс його кандидатуру, і що такого має Ющенко запропонувати Януковичу, щоб той відмовився від прем'єрства?

І ви гадаєте вони саме за це і розмовляють? Ні! За це – ані слова! Вісім годин вони вимовляють ритуальні фрази про національну єдність, соборність, європейські стандарти. Вони медитують в присутності аксакалів української демократії, гіпнотизують їхніми мантрами.

Іще раз: Ющенко збирає поважних персон - Януковича, Юлю, Мороза, Азарова, Єханурова. Це все мультимільйонери, власники великих фракцій, час яких коштує дорого, які мають неабиякий авторитет у власних бригадах. І він примушує їх багато годин вислуховувати маячню і повчати старих перунів, за якими не стоїть ні жодної копійки, ні жодної людини, ні жодної думки.

І знаєте чому власники фракцій все це терплять? Тому що всі вони звикли до ритуальної маячні. На засіданнях Кабінету міністрів, на сесіях Верховної Ради, на зборах фракцій. Вони знають, що церемоніал все одно витіснить процедуру. І вони за формою урядовці, а за суттю - жерці.

Не вірно розглядати вуличні протестні акції у Києві лише як симуляції. Це, в першу чергу, ритуальні заходи. Штандарти, ходіння по колу, скандування, службові кольори, намети…

Чому саме намети? Це працює історична пам’ять, що гніздиться в глибинах підсвідомості. Коли у 1240 році наші предки на верблюдах під’їхали під Київ, вони ставили свої юрти саме на тих місцях, де стоять намети сучасних пікетників.

Люди вимираючих професій - політологи, політики, журналісти – намагаються аналізувати ситуацію, прогнозувати і зазвичай помиляються. Вони не второпають, що рухи стають власне обрядом, коли втрачають свій первісний практичний сенс.

Чим більше дії незрозумілі - тим більше це обряд. Сенс церемоніалу в тому, щоб життя почало сприйматися як церемоніал. «Універсал» замість Конституції , а скоро Псалтир замість «універсала». Відкиньте ілюзії: за гаранта Конституції у нас верстовий стовп історії, і навколо нього – жерці нового обряду. Намети символізують прадавні юрти.

Якось один мій знайомий бейтарівець відвідав Францію. Там він мешкав в сім’ї ХаБаДників (ХаБаД – впливова іудейська секта, яка виникла в межах хасидизму наприкінці XVIII ст.). У ХаБаДників є дуже емоційні ритуали, де вони вводять себе в екстатичний або в трансоподібний стан. У тому числі – й за допомогою ритуальних розспівувань з енергійними ритмічними мелодіями.

Почувши, що мій приятель з України, де й зародився ХаБаД, його запитали, що могли означати слова відомої ХаБаДської мантри: «Дурень же ти, Марку, їдеш на ярмарку. Не купуєш, не продаєш, тільки чиниш сварку». (Українською – з жахливою вимовою, бо вимовляв французький сіфард).

Мій приятель був вражений тим, як довго зберігаються ритуальні формули. Більшість і ХаБаДських, і хасидських розспівувань – українського, польського або румунського походження.

Як стверджують антисеміти, ХаБаД має вплив на світові процеси значно більший, аніж Україна. Якщо це так, то завдяки серйозному ставленню до церемоніалу. Для нас – це просто «Дурень Марко чинить сварку». А для них – важливий елемент ритуалу.

І вони таки мають рацію!

Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ, спеціально для "Оглядача"