Ніхто з «любих друзів» не посяде у міністерські крісла

Андрій Шкіль – офіційний спікер БЮТ. Журналісти знають: що у нього на язиці, те у вищого керівництва в думках. Саме тому уважно дослухаються навіть до найбільш неймовірних його прогнозів. Майже всі вони згодом збуваються. Внаслідок чого Шкіль, час від часу, сам опиняється заручником власних висловлювань. Так, ще два роки тому він нещадно критикував деяких кучмістів на кшталт екс-«трудовика» Тарієла Васадзе. А тепер змушений взаємодіяти з паном Васадзе в одному політичному блоці. Більше того – виправдовувати себе, позаминулорічного. Втім, подібні метаморфози Шкіль сприймає філософськи: партія, мовляв, розвивається, модернізується, приходять «честолюбивые дублеры», а залізобетонний авторитет лідера не дозволяє навіть заснуватися у правильності вектору перемін.

Чи можливе, на вашу думку, повноцінне відновлення коаліційних перемовин?

Переговори перервані, але не завершені. На жаль, український політикум іще не навчився оминати кризи, натомість регулярно в них вступає, щоб потім – долати. Безсумнівно, кожен з учасників помаранчевого триумвірату має понести політичну відповідальність за те, що сталося.

Ви погоджуєтесь з Юлією Тимошенко в тому, що демарш «НУ» - заздалегідь спланована акція?

Не заплутуйте, вона дещо по-іншому висловилася. Іще раз: відповідальність розділять всі помаранчеві, але провина тут саме за «НУ».

Однак, угоду, я переконаний, таки буде укладено. Жодних серйозних причин, які б цьому завадили, немає.

БЮТ ініціюватиме завтра в роботі Ради ще одну перерву?

Думаю, перерви не буде, але й роботи нормальної, скоріше за все, теж не вийде. ПР, очевидно, спробує продемонструвати свою силу.

Чергова пауза вигідна, «НУ»: жорсткими умовами майбутньої угоди вона прагне обмежити Тимошенко-прем’єра.

Історія знає чимало прикладів, коли демократичні лідери намагалися обмежувати демократію в ім’я самої демократії. Жодному це не вдалося. Вони, зрештою, або перетворювалися на диктаторів, або зрікалися таких намірів. Так і тут: у «Нашої України» дійсно можуть виникати подібні бажання, але можливостей їх втілити їм точно бракує.

Текстом угоди визначаються не кадри, а загальні правила гри. Ми ж не Юлію Тимошенко персонально обираємо, а голову Уряду. Не можна виписувати окремі положення під Прем’єра Тимошенко, окремі – під Прем’єра, приміром, Порошенко.

Минулорічний досвід свідчить: обрати свого Прем’єра недостатньо, потрібно ще сформувати йому відповідну команду.

Демократія передбачає прозорість, вірно? В тому числі – прозорість створення команди.

Все ж таки: хто затягує перемовини: «НУ» своєю жадібністю чи СПУ численними ультиматумами?

Що є на сьогодні «Наша Україна»? Це, вочевидь, багатопартійний блок з маловиразною перспективою об’єднання в єдину партію. Всередині цього блоку є окремі лідери, які, природно, намагаються якось виокремитися на загальному тлі. Скажімо, група Кінаха. Знаєте, кулуарами ходять чутки, що за всіма цими провокаціями стоїть Петро Порошенко…

Порошенко підбурює Мороза й Вінського торгуватися за спікерство для СПУ?

Порошенко першим заявив, що домовленостей по спікеру не досягнуто. Те ж саме він говорить і про Прем’єра… Але ж ніхто із наших на це чомусь не реагував…

Провокації потрібно спокійно сприймати. Звичайно, політика неможлива без емоцій, але емоціями необхідно керувати, а не самому ними керуватися. Якщо вже є у вас «золота акція» - розігруйте її відповідно, а не розмінюйте на дріб’язок.

В президії ВР є ще крісло першого віце-спікера.

Думаю, демарші Порошенка обумовлені тим, що він сам хоче його зайняти. Особисто я умовно називаю це місце «кріслом Медведчука». Згадайте, саме з нього Віктор Володимирович розпочав серьйозну політичну кар’єру. Якщо Петро Олексійович вважає свій потенціал достатнім для того, щоб повторити його шлях… Що ж, може спробувати. От тільки я зовсім не впевнений в тому, що фракція «НУ» його в цьому підтримає.

Кому відійде друга віце-спікерська квота? Приналежність її до опозиції виглядала б логічно.

В чому логіка? Це ж керівний орган, а не контролюючий. Посади заступників голови ВР – предмет компромісів. Якщо чільником президії стане, умовно, Мороз, справедливо буде віддати крісло по праву його рук – НУ, по ліву – БЮТ, або навпаки.

А вам, разом з Прем’єром, не забагато буде?

Я ж кажу: це предмет компромісів. Теоретично, «Наша Україна» може претендувати й на обох заступників.

До речі, Анатолій Кінах, як мені видається, також має відповідні амбіції, тому й проявляє підвищену активність. Очоливши міжфракційне об’єднання, він намагається заявити про себе як про вмотивованого претендента на місце в президії. Однак поки що його дії скидаються на масштабну провокацію.

В якій бере участь також БЮТ. До міжфракційного об’єднання входять і ваші депутати.

Деякі наші депутати підписалися під тим, що гіпотетично підтримають об’єднання, яке б утвердило у Верховній Раді стабільність. Їх просто запитували: «Ти за стабільність?». Хіба ж відповіси на таке запитання негативно? Так що, за великим рахунком, членство БЮТівців у цьому союзі нічого не означає.

Як по-вашому: Кінах це сам придумав чи його хтось «надоумив»?

Важко сказати однозначно. Думаю, це були просто емоції. Кінах ще доволі молодий лідер, сформованим, по суті, на Майдані, адже до цього він був лише гвинтиком великої системи.

Раніше Тимошенко доволі активно атакувала «любих друзів». Наразі жодного закиду на їхню адресу від неї не чутно. Що трапилося, невже вони зуміли помиритися?

Ми вимагали їх усунення від активних процесів у владі, а не виключення з лав «НУ». Варто розрізняти.

«Любі друзі» мають всі шанси повернутися у владу.

Не повернуться. Ніхто з «любих друзів» не посяде жодного міністерського крісла. Щодо постів у ВР, давайте тверезо співставляти їхні бажання з їхніми ж можливостями.

Занадто упевнено ви про це говорите. Навіює певні підозри…

Свого часу, ми наполегливо рекомендували «НУ» вивести їх з активної політичної гри. Озирніться, де зараз «любі друзі»? Хіба переобрано керівником фракції Миколу Мартиненка, хіба має посаду Давид Жванія, хіба чутно голос Олександра Третьякова? Петро Порошенко – єдиний, хто, з-поміж них, займає активну інформаційну позицію.

Їх час пройшов. Мудрі це розуміють, а немудрі мусять чекати, поки життя навчить.

На остаточне усунення «любих друзів» має бути воля Президента…

Звичайно, це ж його «любі друзі»! Використовуючи близькість до нього у власних інтересах, вони занадто довго підставляли Віктора Андрійовича. Це не могло далі тривати…

Проте їх потенціалу цілком достатньо для підточування коаліції з середини.

Погоджуюся. Тому процес її формування є таким складним. Текст документа покликаний запобігти будь-яким форс-мажорам. Іншого варіанту не існує.

«Підточити коаліцію» - означає, в тому числі, «випадково» «завалити» волевиявлення по прем’єрству Тимошенко.

В голосуванні наших депутатів я впевнений майже на всі сто.

Щодо «нашоукраїнців», тут все вирішуватиметься наявністю домовленостей. Якщо їх буде досягнуто, то не хочеться вірити в те, що хтось із «НУ» ці домовленості наважиться порушити. Все залежатиме від лідерів блоку, внутрішньо фракційних груп. Кожен із них повинен чітко висловитися «за» консолідовано прийняте коаліцією рішення, забезпечити «свою» частину голосів. Якщо, в результаті, хтось все-таки порушить зафіксовану домовленість, то це вже зрада. І не потрібно потім списувати її на «картку, що не спрацювала» абощо. «Випадкове» голосування можна пробачити новачкам, але не ветеранам, з яких, в більшості своїй, складається «НУ».

Багато залежить й від Віктора Андрійовича особисто. Йому слід буквально перстом вказати: «ось є кандидати на прем’єрство і спікерство, яких я підтримую». Загалом, прогресивних, консолідуючих сил в «НУ» значно більше, ніж деконструктивних.

Якщо перше голосування за Юлію Володимирівну все ж виявиться безуспішним…

Не виявиться. Без наявності гарантій, питання в зал просто не виноситиметься.

Все одно все залежить від коаліції. Президент перекладає відповідальність за її формування на Тимошенко, вона – знову на Ющенка.

Президент - заручник неутворення коаліції. Адже спитають, так чи інакше, все одно з нього. Навіть попри те, що формально голова держави не має до цього жодного стосунку.

Іще один «підкоп» під коаліцію – підкуп ваших депутатів.

Звичайно, коли ми, маючи у своєму активі понад 240 «за» «на виході» отримуємо тільки 227 (при голосуванні за продовження перерви в роботі ВР - С.К.), це, м’яко кажучи турбує. А втішає те, що альтернативній «більшості» не вистачає занадто багато. Теоретично, купити декілька десятків голосів можна, складно зробити це тихо.

Наші джерела свідчать: купувати особливо не доводиться. Деякі БЮТівці, переважно – з числа бізнесменів, добровільно «здаються» ПР.

Це могло б претендувати на правду в тому випадку, якби нам загрожувала опозиційність. А вона нам, поки що, принаймні, не загрожує.

Хоча, працювати в опозиції здатні далеко не всі, це правда.

Жорстка фракційна дисципліна БЮТу – випробування не менш серйозне, аніж опозиційність.

«Строєм» у нас ніхто не ходить, це перебільшення. Кожен член фракції, що хоче бути почутим, просто висловлюється.

Бізнесмени, які фінансували вашу кампанію, вважають свої обов’язки перед блоком вичерпаними й тепер піклуються про власний інтерес. Це природно.

Часи змінилися: уже немає необхідності йти в політику для того, щоб захистити бізнес. Мандат не є прикриттям для нечесних оборудок і бізнесмени це, до речі, розуміють.

Щодо внесків на кампанію – то це справа, як відомо, добровільна. Кожен допомагав, чим міг. Сумніваюся, що Тарієла Васадзе, або Сергія Буряка запросили у наш список тільки тому, що вони – бізнесмени. В четвертому скликанні той же Буряк доволі успішно керував комітетом з питань фінансів і банківської діяльності.

А Васадзе?

Він може стати автором українського автомобіля.

Я дуже добре пам’ятаю, як два роки тому, перебуваючи в опозиції, ви звинувачували Васадзе у неприхованому лобіюванні вигідних йому законопроектів. В тому числі того, що стосувався регулювання митних тарифів на іноземні авто. Ви йому тоді навіть прямий підкуп депутатів закидали.

Чутки всякі ходили, але однозначно нічого подібного стверджувати я не міг, оскільки на власні очі тих «хабарів» не бачив.

Конфлікт виробника і продавця – природне явище, що мало місце завжди. Завдяки ньому ми, з року в рік, купуємо в магазинах товари більш високої якості.

Щодо згаданого вами законопроекту… проблема полягала в суперечності його положень вимогам СОТ. Ним фактично перекривався шлях до конкуренції.

Відомо, що наразі у вашому партійному середовищі доволі серйозних масштабів набув конфлікт між «новачками», до яких належать, до речі ті ж Васадзе та Буряк, і «ветеранами».

Ніякого конфлікту немає і бути, в принципі, не може. Є природний розвиток партії, середовище якої завжди має бути готовим до внутрішньої конкуренції. Приходять нові люди, виникають нові вимоги, це нормально.

Інша річ – в будь-якому великому колективі завжди є симпатії й антипатії…

Особисто я спілкуюся з усіма й нікому не говорю: я, мовляв, 13 місяців в тюрмі відсидів, а ви тут…

Ви заперечуєте наявність у блоці певного авторитаризму, але чим тоді пояснити виключення зі складу БЮТ декількох членів уже після виборів?

Такі питання має розглядати суд. Чесно кажучи, я не знаю всіх подробиць цього рішення, тому не можу коментувати. Але якщо когось і виключили, то, безумовно, заслужено. Порушення партійної і фракційної дисципліни є, на мій погляд, достатньо вагомим приводом. І це аж ніяк не тоталітаризм, натомість – нормальне дисциплінарне покарання.

Аби в подальшому подібних суперечок не виникало, необхідно чітко виписати в законі механізм, який би дійсно дозволяв виключати депутатів зі списку навіть після виборів.

Давайте внесемо деякі уточнення. Чи правда, що БЮТ наполягав на включення посади голови НБУ до коаліційної угоди?

Ні, неправда.

А «НУ», в свою чергу, просила віддати їй силові структури та податкову.

Це не більше, аніж їхнє бажання.

Як же ділитимуться ці портфелі?

По справедливості. Наразі це взагалі не обговорюється. Погоджуються тільки дві головні посади – прем’єра і спікера. Все інше – другорядне.

Тобто спочатку буде парафовано коаліцію загалом, а конкретні посади ділитимуть згодом?

Саме так.

І губернаторів?

Складне питання. В оновленій Конституції записано: місцеве самоврядування відбувається у відповідності до профільного закону. А закону такого немає, №2222, нагадаю, досі не прийнято.

Соня КОШКІНА