Перші дві частини розслідування можна прочитати тут:

Видео дня

https://www.obozrevatel.com/news/2006/2/27/92940.htm

https://www.obozrevatel.com/news/2006/2/28/93329.htm

Янукович проколовся на дві дірки

Тимчасово безробітний „професор” Зварич нині охоче переповідає зміст матеріалів кримінальної справи, порушеної за фактом виготовлення фальшивих постанов про реабілітацію Януковича. А тимчасово безробітний „професор” Піскун (на посаді професора Святослав Михайлович рахувався в Національній академії Державної податкової служби України) його активно спростовує. І доводить, що, хоча ця кримінальна справа порушувалася в ті часи, коли Піскун очолював Генеральну прокуратуру, ніякого складу злочину насправді знайдено не було.

При цьому ані Зварич, ані Піскун самих матеріалів справи в очі ніколи не бачили. Зварич – в силу того, що майже випускника Колумбійського університету серйозно не сприймають навіть прибиральниці з Генпрокуратури. Піскун – внаслідок того, що за часи його перебування в кріслі Генпрокурора матеріали справи возилися з Донецька до столиці лише на кілька годин і лише один раз – у липні 2005 року, причому не в Генеральну прокуратуру, а в Апеляційний суд м.Києва для одержання санкції на проведення обшуку в приміщеннях Апеляційного суду Донецької області.

Тому спеціально для керівника юридичного департаменту „Нашої України” пояснюємо наступне:

11 липня 2005 року прокурор Донецької області Олексій Баганець власноручно підписав постанову про порушення кримінальної справи за фактом виготовлення „невстановленими службовими особами Апеляційного суду Донецької області” двох фальшивих постанов президії облсуду про перегляд вироків щодо Януковича. Справа порушувалася зовсім не проти якогось там судді, як стверджує Зварич, а за фактом. При цьому безпосереднім поштовхом для проведення перевірки обставин „скасування” вироків щодо колишнього прем'єра стали звернення до прокуратури народних депутатів України Володимира Мойсика та Михайла Ратушного, а підставою для порушення кримінальної справи – зізнання судді Хаванського в тому, що він ніколи не мав ніякого відношення до реабілітації Януковича.

Спеціально для „професора Колумбійського університету” друкуємо розрекламовану ним постанову Баганця з тим, щоби підлеглі Зварича зі штабу „Нашої України” пояснили „керівникові юридичного відділу” відмінність між кримінальними справами, порушеними проти конкретних осіб, і справами, порушеними „за фактами”.

ПОСТАНОВА

про порушення кримінальної справи

м.Донецьк 11 липня 2005 року

Заступник Генерального прокурора України – прокурор Донецької області державний радник юстиції 2 класу Баганець О.В., розглянувши матеріали перевірки за фактом службового підроблення, тобто внесення службовими особами Апеляційного суду Донецької області до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, -

ВСТАНОВИВ:

В період з 2002р. по 2004 р. невстановлені на цей час службові особи Апеляційного суду Донецької області, перебуваючи в приміщенні цієї судової установи за адресою: м.Донецьк, Майдан Правосуддя, 1, діючи умисно в інтересах тодішнього Прем'єр-міністра України Януковича Віктора Федоровича і інших осіб, підробили шляхом складання завідомо неправдивих документів та виконання в них підписів від імені судді у відставці Хаванського В.Ф. дві постанови президії Донецького обласного суду від 27.12.1978 року про начебто скасування вироку народного суду м.Єнакієве від 15.12.1967 року відносно Януковича В.Ф. за ст. 141 ч.2 КК УССР (так в оригіналі – авт.) із закриттям провадження по кримінальній справі та про скасування вироку від 18.07.1970 року відносно Януковича В.Ф. за ст. 102 КК УССР із закриттям провадження по кримінальній справі.

Зазначені дії працівників суду потягли за собою підрив авторитету судової влади та незаконну реабілітацію одного з перших керівників держави.

Таким чином, невстановлені службові особи Апеляційного суду Донецької області вчинили службове підроблення, тобто складання завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що матеріали дослідчої перевірки містять достатні дані, які вказують на скоєння службовими особами Апеляційного суду Донецької області злочину, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України, керуючися ст.ст. 94, 97, 227 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Порушити за фактом службового підроблення, вчиненого службовими особами Апеляційного суду Донецької області, кримінальну справу за ознаками ч.2 ст. 366 КК України

Після того, як справа була порушена, експерти дослідили папку з державного архіву Донецької області №386 Р-3410, що містить постанови президії Донецького обласного суду за 11 жовтня – 27 грудня 1978р. З’ясувалося, що папка раніше розшивалася й зшивалася знову, при цьому в архівний зшиток були вставлені два аркуші – №40 і №45 – з текстом фальшивих „постанов” про реабілітацію Віктора Федоровича. Зроблено це було настільки незграбно, що лише сподіваннями на президентство Януковича можна пояснити відсутність будь-якої обережності з боку фальсифікаторів. Зокрема, під час первинної зшивки в 1979 році справжні документи проколювалися шилом у чотирьох місцях. Після розшивки папки й вкладання в неї фальшивих постанов, нитка була пропущена лише в дві дірки. Через це справжні документи мають чотири отвори від шила, а підроблені на користь Януковича – по дві. Окрім того, підроблені постанови були виконані на іншому папері, цей папір було виготовлено зовсім недавно, текст віддруковано на іншій друкарській машинці, рукописні помітки (номери сторінок і т.п.) виконані іншими чорнилами. Ці рукописні позначки дали змогу слідству встановити справжнього автора „реабілітаційних постанов”. Вилучивши в Апеляційному суді Донецької області взірці почерків нинішніх співробітників, слідчий прокуратури призначили почеркознавчу експертизу. Експертний висновок нічого неочікуваного не містив: постанови підробила секретарка нинішнього голови суду Олександра Кондратьєва, яка у 1978 році ще навіть не ходила до школи.

Зрозуміло, що без відома голови Апеляційного суду Олександра Кондратьєва така афера відбутися не могла. Пікантність ситуації надає також та обставина, що в 1978 році головою Донецького обласного суду, який мав підписувати постанови президії, був знаний в Україні юрист, майбутній Міністр юстиції й Голова Верховного Суду України Віталій Бойко. Ще два роки тому Віталій Федорович своїм чесним словом підтвердив, що Янукович свого часу був повністю реабілітований, а вироки щодо нього – скасовані президією Донецького обласного суду як незаконні. Тому після порушення кримінальної справи Віталію Бойку нічого не залишилося, як ще раз повторити те ж саме в інтерв'ю радіо „Свобода”: „Є ще, як кажуть, живий доповідач, член президії пан Хаванський. Так, він доповідав цю справу президії, він готував проект постанови президії, яка потім мною підписувалася. Так що говорити зараз про якусь фальсифікацію тієї постанови у мене ніяк немає підстав”.

Але насправді ніякого підпису пана Бойка під так званими „постановами” не міститься. Там є лише підпис від імені судді Хаванського, який тепер (очевидно, залікувавши палець) стверджує, що нічого подібного ніколи в житті не підписував і підписувати не міг (постанови президії обласного суду підписувалися головуючим на засіданні) і взагалі ніякого відношення до скасування вироків щодо Януковича не має. Те ж саме підтвердили й експерти-почеркознавці, які порівняли справжній підпис Хаванського з тією закарлючкою, що красується під „документом” про реабілітацію Януковича. Одначе, звинуватити колишнього голову Донецького обласного суду в участі в посадовому злочині неможливо – підпису Віталія Бойка ніде не має й, до того ж, на момент виготовлення фальшивок він вже був суто приватною особою, вийшовши на пенсію. Те ж саме можна сказати й про самого Януковича, який ніколи ніде публічно не посилався на існування постанов про свою реабілітацію, доручивши цю роботу людям на кшталт Анни Герман.

А ось кому зараз дійсно непереливки, так це голові Апеляційного суду Донецької області Олександру Кондратьєву, який роздавав за своїм підписом довідки про скасування вироків щодо Януковича, брав активну участь в кампанії по відбілюванню іміджу двічі судимого кандидата в президента і освятив своєю присутністю сумновідомий з'їзд сепаратистів у Сєвєродонецьку. Втім, Олександр Васильович відповідати на запитання слідчого відмовився, пославшися на статтю 63 Конституції України (ця стаття звільняє від відповідальності осіб, які відмовляються свідчити проти себе та своїх близьких родичів), а секретарка Кондратьєва, попри вагітність, примудрилася залишити Україну разом із сім’єю. Сподіваємося, Віктор Федорович потурбується про її безбідне існування за кордоном.

Єдине питання, яке залишилося за межами слідства – хто і в який спосіб примусив суддю у відставці Віталія Хаванського навесні 2004 року зустрічатися з журналістами й розповідати історію з „реабілітацією” Януковича на прохання льотчика-космонавта Георгія Берегового. Знаючи менталітет оточення „тому що послідовного”, можемо припустити, що Віктор Федорович два роки тому насправді повівся як „шляхетна людина” й виділив помічникам суму, необхідну для покращення пам’яті судді-пенсіонера. Але пацани гроші „закрисили” й примусили колишнього суддю безплатно брехати в телекамери. От тільки змусити Хаванського підписати фальшиві документи так і не вдалося. Через це підпис судді під сфабрикованими постановами президії Донецького обласного суду від 27 грудня 1978 року про скасування вироків щодо Януковича довелося підробляти. А як тільки влада помінялася, Хаванський вирішив зняти гріх з душі й розповів у прокуратурі правду.

Віктор Віктору око не виклює

Взагалі-то жодних правових наслідків для Януковича ані постанови про його „реабілітацію”, ані викриття підробки не породжували. Фальшивка була виготовлена з суто піарною метою й виключно для покращення іміджу „двічі несудимого” кандидата в Президенти України. Але для Віктора Федоровича могли виникнути дуже великі неприємності в разі, якби слідчий, що розслідував походження липових постанов президії Донецького облсуду, допитав би його як свідка й попрохав би пояснити, чи дійсно його реабілітували у 1978 році, як про це заявляла Анни Герман. Відповісти: „не пам’ятаю” Янукович не міг. Сказати правду – також, оскільки тим самим підписав би політичний вирок собі й юридичний – Анні Герман і Олександру Кондратьєву. Збрехати й запевнити слідчого, що такі постанови дійсно виносилися – означало наражатися на перспективу бути притягнутим до кримінальної відповідальності за використання завідомо підробленого документа. Тому Янукович влітку й на початку осені 2005 року волів відсиджуватися за кордоном, вичікуючи моменту, коли він стане в пригоді новому Президенту.

І дочекався таки Віктор Федорович свого зоряного часу. Корупційний скандал, що спалахнув у вересні 2005-го в „помаранчевому” таборі, примусив „народного президента” на кілька днів відволіктися від ліплення глечиків і різьблення тарілок та вдатися до пошуку союзників. Вже призабутий в народі Янукович був терміново виписаний з-за кордону і проголошений офіційним опозиціонером, а в його київську оселю Ющенко розпорядився провести лінію урядового зв’язку АТС-100. Між Ющенком і Януковичем був укладений Меморандум про повне й цілковите взаєморозуміння, Президент хутенько підписав закон про запровадження недоторканності для бандюків з числа депутатів місцевих рад, а з тим, щоби донецькі пацани не почували незручностей, проїжджаючи повз Генеральну прокуратуру України, Віктор Андрійович запропонував крісло Генпрокурора донецькому Медведьку.

На випадок, якщо новий Генеральний прокурор, який ніколи не відрізнявся особливим інтелектом, не зрозуміє, що від нього вимагається, під час першої зустрічі з Президентом Медведько одержав список кримінальних справ. Просто перелік - без жодних резолюцій чи письмових вказівок. Список був величенький, ось деякі позиції з підготовленого в Секретаріаті Президента переліку кримінальних справ:

— відносно колишніх голови Ради міністрів Криму Куніцина С.В., першого заступника голови Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим Соколика В.М., які продали 18 га землі, що є пам’ятником садово-паркового мистецтва. Збитки — 50 млн. доларів США;

— відносно колишнього першого віце-прем’єра Ради міністрів Криму Раєнка В.М. за скоєння злочину, предбаченого ст. 364, 366 КК України;

— за фактом перевищення службових повноважень посадовими особами Міністерства з питань надзвичайних ситуацій України (міністр Рева Г.В., перший заступник начальника Чернівецького управління МНС Яконюк О.С.) під час реалізації державного майна. Завдані збитки на суму 3,1 млн. грн.;

— відносно начальника управління по розподілу видобутку газових родовищ Міністерства екології та природних ресурсів України Семашка А.А., який видав дозвіл на геологічну розробку родовища в Полтавській області, внісши до нього завідомо неправдиві відомості, чим завдано державі збитків на суму 56 млн. грн.;

— за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Міністерства транспорту та зв’язку України (перший заступник генерального директора Укрзалізниці Горілей С.В.), Державної служби автомобільних доріг України (колишній начальник Вужинський І.А.) та ДАК “Автомобільні дороги України” (голова правління Проник Ю. Д.), за вказівками яких директори дочірніх підприємств перерахували 50 млн. грн. на проведення аерофотознімальних робіт областей. Фактична вартість цих робіт становила 300 тис. грн. Державі завдано збитків на загальну суму 50 млн. грн.;

— відносно службових осіб ДК “Укртрансгаз”, які в листопаді 2003 — березні 2004 років за участю фіктивних посередників придбали теплообмінники-регенератори на суму 22,5 млн. грн. при реальній їх вартості 4,6 млн. грн., внаслідок чого розтрачені бюджетні кошти в сумі 18,5 млн. грн.;

— відносно службових осіб НАК “Надра України” (голова правління Посохов Л.О.), які у листопаді-грудні 2004 року перерахували 36,8 млн. грн. за проведення робіт по геофізичній зйомці Дніпровсько-Донецької западини, при фактично підтверджених витратах на суму 30,9 млн. грн., завдавши державі збитків на суму 6 млн. грн.;

— відносно службових осіб Фонду державного майна України (колишній заступник голови Лазаренко С.Ж.), судноплавної компанії “Київ” та Київської міськдержадміністрації, які передали з державної власності на баланс новоутвореного ЗАТ 11 теплоходів по ціні 37,7 млн. грн. при номінальній їх вартості 63,5 млн. грн. В результаті державі завдано збитків на суму 25,8 млн. грн.;

— за фактами зловживання службовим становищем, отримання хабаря колишнім головою Закарпатської обласної державної адміністрації Різаком І.М.;

— за кількома епізодами зловживання службовим становищем колишнім заступником голови Закарпатської обласної державної адміністрації Дядченком В.О.;

— за фактом використання літака авіакомпанії “Мотор-Січ” в особистих цілях міським головою Запоріжжя Карташовим Е.Г. Збитки — 500 тис. грн.;

— за фактом зловживання службовим становищем колишнім першим заступником голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації Блащуком М.Т., який незаконно відчужив на користь В. Януковича землі природного заповідника;

— за фактом зловживання службовим становищем колишнім головою правління агропромбанку “Україна” Кравцем В.М. Збитки — 1 млн. 230 тис. гривень;

Але найбільше з цього списку нас зацікавили чотири справи, якими так опікувався Президент:

— ­ за фактом виготовлення в 2002-2004 р. невстановленими службовими особами Апеляційного суду Донецької області двох постанов президії Донецького облсуду про перегляд вироків щодо Януковича В.Ф.;

— відносно колишніх віце-прем’єр-міністра України Табачника Д.В. і міністра Кабінету міністрів Толстоухова А.В., які всупуреч судовому рішенню підписали до друку номер “Урядового кур’єра” з постановами ЦВК про обрання В. Януковича Президентом України;

— за фактом зловживання службовим становищем, вимагання чужого майна головою Донецької обласної ради Колесниковим Б.В.;

— відносно колишнього прем’єр-міністра України Януковича В.Ф. за фактом нецільового використання бюджетних коштів.

Президентську турботу за долю слідства в органах прокуратури Медведько зрозумів правильно. Тепер Колесников, перебуваючи на підписці про невиїзд, безтурботно виїжджає разом з Ахметовим за кордон на ігри улюбленої футбольної команди (до речі – без закордонного паспорта, якій досі лежить в сейфі Головного слідчого управління ГПУ). Що ж стосується історії зі „скасуванням” судимостей Януковича, то невдовзі після підписання Меморандуму кримінальна справа була закрита прокурором Донецької області Баганцем за відсутністю події злочину згідно ст. 6 п. 1 КПК України.

Щоправда, у січні 2006 року Віктор Андрійович, розчарувавшись у Вікторі Федоровичі, який став репетувати проти газових домовленостей з Росією, оголосив, що відкликає свій підпис під Меморандумом. І навіть наказав Медведьку (нагадаємо, що Генеральна прокуратура України повністю незалежна від будь-яких органів державної влади й Президента України) знову порушити кримінальну справу за фактом виготовлення фальшивих постанов про „реабілітацію” лідера Партії Регіонів. Медведько почухався, почухався, і зробив так, як завжди роблять у таких випадках у Донецьку. Якщо Президент сказав порушити – значить треба порушувати. Матеріали справи були витребувані з Донецька в Генеральну прокуратуру й 12 січня 2006 року постанова про закриття справи була скасована. Але ніякого слідства в справі не ведеться й справа навіть не має реєстраційного номера, позаяк прокурор Донецької області Баганець „забув” виставити в Інформаційний центр облікові матеріали. Та й навіщо Баганцю зайвий клопіт: а раптом за рік свого Президентства Ющенко примудрився пройти той шлях, на який його попередник витратив 10 років?

Так що, утріться, майданівці.