Живопис - втіха олігархів

Британці хочуть зробити мистецтво доступним не лише для багатіїв. Попри величезні гроші, які збирають на аукціонах картини відомих художників, власники британських галерей переконані - мистецтво є надбанням людства і має бути зрозумілим та дешевим. На аукціоні Крісті за роботи імперсіоністів та модерністів отримали загалом 491 мільйон доларів. Лише за одну роботу австрійського художника Густава Клімта анонімний покупець заплатив 88 мільйонів.

Бум на твори мистецтва, який охопив світ багатіїв, не дозволяє менш заможним любителям насолоджуватися прекрасним. Однак британські власники галерей побачили вихід із ситуації. Вони знаходять невідомого художника, бажано іноземця, який працює в манері, схожій до манери відомих майстрів, і починають його розкручувати. Остання знахідка однієї з лондонський галерей - росіянин Гліб Голубецький.

Грем Пауел, власник галереї: "Гліб працює в манері, що нагадує роботи імпресіоністів. Його картини немудрящі, вони не мають глибокого змісту, над ними не треба замислюватися, тому вони зрозумілі людям усіх соціальних шарів."

Необтяжливість для розуміння - головна риса нових фаворитів деяких британських галерей. Завдяки нескладному змісту та приємним пейзажним рішенням такі роботи приваблюють у галереї нових людей. А оскільки ціни на картини нових імен завжди прийнятні, то прибуткі власників виставкових залів зростають за рахунок кількості проданих робіт. Вони вже оголошують про початок нової епохи в сучасному мистецтві - простоти, невибагливої краси та дешевизни.

Баррі Ладен, колекціонер: "Люди платять величезні гроші за картину лише тому, що вона їм подобається. Іноді вони купують мистецтво як інвестицію, або як засіб для самоствердження. Але, як на мене, це смішно - платити скількись там мільйонів за шмат дерева заввишки  два метри - із шаром фарби на ньому."

Мистецтвознавці ж вважають цю практику досить сумнівною. Адже галерея насправді створює нову зірку, чиї картини потім можуть продаватися за ті самі мільйони. При цьому, однак, процес розвитку мистецтва штучно порушується, бо нові імена не працюють у новій техніці, а імітують техніку старих майстрів. Однак у погоні за надприбутками власники галерей та виставкових залів не беруть до уваги думку науковців.