Майже за Ахметовим: гроші-кокс-гроші. Америка в шоці

Продовження. Перша частина статті: Мексика завалить наркотою весь світ?

Мексиканські торгаші, одержавши контроль над регіоном Лос-Анджелеса, збільшують свої впливи на колумбійських постачальників наркотиків і намагаються мати справу з безпосередньо з виробниками в Перу і Болівії. Зміцнивши своє панування в Каліфорнії, мексиканські картелі поширюють свої впливи на інші ринки наркотиків на захід від Міссісіпі. Методи цих етнічно орієнтованих злочинних організацій традиційні, вони в усьому покладаються на родичів чи резидентів, котрі не втратили зв’язку з Мексикою. В цьому сенсі мексиканські іммігранти діють за класичним американським зразком – “занурення” в етнічну общину і захист в поселеннях власної етнічної групи, з якою вони поділяють мову, родинні зв’язки та контакти з рідними місцями у країні звідки вони прибули.

Мексиканські сімейства часто великі і їхні родинні зобов’язання не обмежуються лише батьками, бабусями і дідусями. Вони об’єднують тіток, дядьків, кузенів, небожів в обох країнах. Члени сімейства постійно подорожують по обидва боки кордону, щоб підтримувати сталі контакти. Вони обов’язково збираються на весілля, дні народження, хрещення та похорони. Це своєрідна система, яка набирає увесь час сили. Її можна якоюсь мірою, навіть, порівняти з “сицилійською моделлю мафії”, коли “сімейство” гарантує своїм членам повну підтримку, але вимагає взамін повного підпорядкування його інтересам і волі.

Сімейні клани представляють собою об'єднану організаційну систему з конкурентноздатною перевагою в організації торгівлі. Обмежені сімейними зв'язками і об’єднані спільною метою, котру посилює сімейна лояльність, члени сімейної корпорації є важкодоступними для сторонніх впливів. Водночас для подібної організації потрібна значно менша кількість санкцій і примусів для підтримування рівня концентрації влади у руках єдиного лідера.

Нині на наркоринку більша кількість гравців, ніж коли-небудь. Динамічні зміни на міжнародному ринку наркотиків протягом минулого десятиліття лише підсилили позиції мексиканських картелів. Переважна більшість кокаїну, низькосортної маріхуани і героїну на вулицях Америки завезена контрабандою з Мексики через кордон у штаті Техас і Каліфорнія. Але першою зупинкою у більшості випадків були Тусон або Фенікс в штаті Арізона. Та й основний центр відвантаження кокаїну з Болівії, Перу і Колумбії знаходиться на кордоні мексиканського штату Сонора і американського Арізона.

www.dea.gov

Ця ізольована область американсько-мексиканського кордону, шириною в 100 миль, що пролягає через дикі пустелі між Національним кактусовим заповідником і Колорадським національним парком стала одним із нових коридорів наркотиків до Америки. Мексиканські наркобарони, підтримувані корумпованими військовими офіцерами та високопосадовими поліцейськими переміщають тонни маріхуани, кокаїну і героїну пустелею до своїх спільників у Феніксі і Тусоні для подальшого відвантаження покупцям по всіх Сполучених Штатах.

Наркоторгівці екіпіровані не гірше поліції. Вони мають двосторонній зв’язок, прилади нічного бачення, бронежилети і володіють автоматичною зброєю. Часто контрабандистів захищають важкоозброєні мексиканські військові загони і поліція, які отримали чималу платню від торгівців наркотиками за незаконне відвантаження “товару” через кордон у Сполучені Штати. Правоохоронні органи по усьому американсько-мексиканському кордоні стурбовані щодо залучення до контрабанди наркотиків і корупції значного числа мексиканських генералів і інших впливових військових.

Корупція серед мексиканської поліції настільки велика, що деякі американські правоохоронні органи відмовляються від співпраці зі своїми мексиканськими колегами. Мексиканські поліцейські чини пов’язані не лише з контрабандою наркотиків, але й із численними інцидентами вимагання, хабарництва, грабежу, нападів і викрадень на кордоні. У деяких аналітиків не викликає сумніву, що мексиканські військові на кордоні керуються не з Мехіко, а наркокартелями. Кількість переміщень наркотиків у віддалених територіях південно-західної пустелі стала настільки інтенсивною, що постійною загрозою є збройна конфронтація.

Статистичні свідчення розкривають складний зв’язок між наркокартелями і мексиканською економікою. Хоча статистика – це тільки лише голі цифри. І незважаючи на можливі похибки та невідповідності стимули для торгівлі наркотиками у Мексиці є беззаперечними. Картелі подібно іншим могутнім корпораціям дуже швидко реагують на зміну попиту на їхню продукцію. А попит цей надходить головним чином зі Сполучених Штатів. На даний час ринок споживачів незаконних наркотичних речовин становить у США у 14,8 мільйонів чоловік. Відповідно до урядових оцінок ці американці витрачають щороку на придбання наркотиків майже $60 мільярдів.

Відтак майже 70% кокаїну, 80% маріхуани, 25% героїну, 80% мезамфетаміну, які ввозяться до Сполучених Штатів з Мексики приносять мексиканській мафії $37 мільярдів прибутку. Такі величезні бариші стимулюють мексиканські картелі ризикувати життями членів їхньої організації задля покриття попиту в Америці. Наразі це становить не більше – не менше, а аж 20% всього мексиканського експорту.

Наркокартелі за час своєї незаконної діяльності заклали стійку основу для їхнього політичного прикриття. Політична система Мексики стоїть перед важкою дилемою – мексиканська політика і картелі так переплелися між собою, що картелі пропонують величезні економічні стимули, як на індивідуальному так і на макрорівні. Політичні діячі і торгівці наркотиками мали занадто багато спільної історії та й і співпрацювали занадто довго, щоб водночас опинитися по різні боки барикади. На загал картелі виділяють приблизно 10% від прибутку на підкупи високопоставлених посадових осіб різного рангу.

Іншими словами, картелям великою мірою вдалося проникнути через обороноздатність уряду, чия головна мета полягала у тому, щоб боротися з картелями. Однак, історичний аналіз доводить, що картелі і політична структура співіснували і були корисними один одному. В той час, коли термін “хабар” застосовується для визначення розкладання, котре існує в мексиканському уряді, незаконна торгівля наркотиками ніколи не функціонувала незалежно. Успіх картелів залежав і продовжує залежати частково від захисту, який їм надавала політична система. Скоріше за все, підкупами хабарами мексиканські наркокартелі оплатили своєрідний тип податку політичним діячам і силовим контролюючим структурам, за дозвіл займатися своїм “бізнесом”.

Усе це внесло свій вклад у становлення нового набору відносин у мексиканській політиці. Відносини між політичними діячами, економікою й картелями були інвертовані. Наркокартелі, нагромадивши величезну кількість фінансових ресурсів в країні, що має слабку економіку, просунулися до центру політичної влади. На сьогодні економіка Мексики і політична структура країни є залежними від грошей, котрі надходять від торгівлі наркотиками. Й для того, щоб заблокувати структурні зміни мексиканські картелі продовжують пускати своє коріння в політичні і економічні сфери, пристосовуючи політичні впливи і повноваження політичних діячів під власні потреби.