Путіну з Івановим перед виборами потрібен маленький Ліван

Раніше рідко траплялася беззаперечна перемога, коли жертви малі, а здобич велика. Найчастіше переможці страждали чи не більше за переможених. Як Росія у Першій і Другій світових війнах. Нині беззаперечних перемог взагалі не буває, натомість не буває і поразок. Виграють всі. В Іраці виграли США, а користь із того мали ісламісти. Хусейнівські чиновники, військові і поліцейські нині служать в новій окупаційній адміністрації і одержують платню в доларах.

Холодна грузинсько-російська війна потрібна і корисна як Путіну, так і Саакашвілі. Вона мобілізує грузинське суспільство та електорат Іванова. Путіну з Івановим перед виборами буде потрібен маленький Ліван. Іще десь з рік ескалації, потім здійснять кілька ракетних ударів (військ не вводитимуть). Цілитися будуть по Кодорській ущелині, але як завжди влучать в яке-небудь іноземне посольство в Тбілісі; ну і мать його за ногу…

Саакашвілі вже на цій блокаді непогано провів місцеві вибори, зараз потягне ще грошей в американців, але головне те, що біженці з Абхазії усвідомлять: на московських базарах не прогодуєшся, треба назад відвойовувати батьківщину.

Всіх нас, аматорів Кавказу, трохи дратує саакашвілівське запобігання перед американцями, проте необхідно визнати, що іншого виходу Грузія не має. Вона не в силі самостійно озброїти і прогодувати армію. Лише американці здатні утримати Росію від відвертої анексії Абхазії та Південної Осетії. Треба віддати належне організаційним здібностям Саакашвілі. Він зумів навести порядок в армії та суспільстві. Шеварнадзе, хоча і проявляв особисту мужність, так і не зміг впоратися з держапаратом і силовиками.

Згадую спробу наступу на Сухумі навесні 1998 року. Це мало виглядати як партизанський рейд з Гальського району, на підготовку якого Шеварднадзе звідкілясь витяг доволі значні кошти. Організацією рейду та розподілом коштів займалося грузинське МГБ. Безумовно, більшість грошей було безсоромно розкрадено, що призвело до прикрого і принизливого провалу усієї операції. Цікаво, що ніхто з керівників МГБ не був репресований. Згодом це полегшило перемогу трояндової революції.

Оцінюючи нинішній конфлікт і всю ситуацію для Росії в Закавказзі, необхідно пам’ятати, що грузинський народ дуже давній. Він виник задовго до появи Москви і надовго переживе Росію. Те, що для Росії ціла історична доба, для Грузії – тимчасова неприємність.

Не треба недооцінювати малі народи, вони дуже тривкі. Саме вони колись, на свій розсуд, будуть писати про нас історію, як євреї про філістимлян. Цікаво, як все це буде описано грузинськими істориками, коли вже не залишиться росіян, щоб заперечити?

Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ