Відставивши уряд, парламент показав зуби

10 січня Верховна Рада України відправила Кабінет міністрів у відставку, за відповідне рішення проголосувало 250 народних депутатів.

У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням: «Як вплине відставка уряду Єханурова на перебіг передвиборчої кампанії?»

Віктор НЕБОЖЕНКО (керівник соціологічної служби «Український барометр»):

„Я думаю, самое главное то, что результаты сегодняшнего голосования превысили ожидание авторов и архитекторов этого решения. Они независимо от желания большого количества политических сил включили на полную мощь политическую реформу. Теперь всем ясно то, что политические силы, которые пройдут в парламент и имеют сейчас голоса избирателей, легко соединяются в любых аппликациях и конфигурациях. Мы видим как разношерстные политические силы, которые ведут ожесточенную кампанию друг против друга, легко объединяются в антипрезидентский альянс. Таким образом, сейчас уже ясно, что Тимошенко окончательно отошла от лагеря Ющенко и готова заключить альянс с любой политической силой, для того чтобы получить какую-то часть власти. Теперь если парламент не разбежится на короткие каникулы, а сделает следующий шаг, то есть конституирует себя как парламентское большинство, то вслед за этим возникает следующий шаг – создание собственного правительства. Таким образом, политреформа может войти в силу не 1 мая или 20 апреля, или в зависимости от того, как пройдут выборы и сформировано парламентское большинство, а уже буквально через две-три недели, а это кардинальным образом меняет ситуацию в стране. Тогда оппозицию сформирует большинство и превратится уже в исполнительную власть, что резко ужесточит избирательную кампанию. Теперь избирателю будет трудно отличить, кто оппозиция, а кто власть. Если сейчас те, кто проголосовал за снятие Еханурова, возьмут на себя политическую ответственность и сформируют сначала парламентское большинство, то на его основании возьмут власть в стране”.

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„Уряд відправили у відставку в першу чергу через те, що в суспільстві визріло сильне розчарування новою владою. Партії, спираючись на всенародне незадоволення, спромоглися на крутий випад в бік влади. Ще півроку тому таке і уявити було важко. Отже, відставка уряду – це наслідок того, що влада за рік «профукала» велетенський кредит народної довіри. Безпосереднім каталізатором недовіри уряду стала передвиборча гонка, що розпочалася. Зрозуміло, що на критиці влади легше боротися за голоси незадоволених громадян. А безпосереднім приводом для відставки стали туманні газові домовленості.

Великих змін після відставки уряду Єханурова не відбудеться. Якщо тимчасову коаліцію для відставки різним опозиційним течіям створити виявилося можливим, то створити опозиції таку коаліцію для затвердження нового уряду просто не реально. Тож уряд Єханурова, нехай і в статусі в. о. допрацює до виборів. А от на що може вплинути ця пригода, так це на посилення спроб влади в який-небудь спосіб знищити конституційну реформу. Відставкою уряду Єханурова парламент продемонстрував, що владою доведеться ділитися і потрібно вчитися домовлятися, а ті хто знаходиться біля президентського трону, поки що до утвердження таких принципів не готові”.

Вадим КАРАСЬОВ (директор Інституту глобальних стратегій):

„Вона радикалізує передвиборчу кампанію. Ситуація загостриться, хоча зрозуміло, що позиції «Нашої України» можуть послабитися. Очевидно, що роль парламенту зросла й буде зростати при формуванні нового уряду. Відповідно, зростуть можливості тих політичних сил, які сьогодні беруть участь у передвиборчій кампанії й складають серйозні сильні фракції у Верховній Раді. Насамперед це стосується можливостей при формуванні уряду тих фракцій, що знаходяться десь посередині, в центрі. Це може бути фракція Литвина, не виключено – соціалістів. Але якщо оцінювати ситуацію в більш крупномасштабному варіанті, то буде проступати тенденція до біполяризації кампанії. З боку «Нашої України» електоральна мобілізація буде формуватися на недопущенні реваншу, і буде більш відкрита, більш лінійна апеляція до «помаранчевого» виборця з боку Президента України, тому що фактично відправили у відставку не просто уряд Єханурова, а відправлено у відставку уряд президентсько-парламентської республіки, уряд, який формував саме Віктор Ющенко на базі домовленостей із Партією регіонів”.

Юрій ЯКИМЕНКО (директор політико-правових програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова):

„ Звичайно, відставка уряду Єханурова буде подією, яка матиме вплив на подальшу передвиборчу кампанію, перш за все, з тієї точки зору, що зараз в Україні відбувається значне загострення загальної політичної ситуації й ситуації всередині влади. Особливостями цієї ситуації є те, що, по-перше, у Верховній Раді сформувалася ситуативна більшість, яка має опозиційний до нинішнього Президента та політичної сили, що його підтримує, характер. Що стосується власне діяльності уряду, то діяльність в режимі виконуючих обов‘язки так само обмежуватиме можливості впливу Кабінету міністрів на ситуацію в країні. Я думаю, що це тільки початок конфлікту, який матиме ще продовження у політичній площині. Думаю, що це згодом позначиться і на рейтингах провідних політичних сил, які зараз мають більше шансів на прохідні місця у Верховній Раді. І безперечно тут буде елемент правової дискусії – чи мала право Верховна Рада це робити і як це кореспондується з тими змінами до конституції, які вже вступили в дію, та який вихід із ситуації, коли уряд не може бути фактично повний термін до виборів легітимним урядом в. о.?”.

Володимир МАЛЕНКОВИЧ (директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень):

„Я думаю, что принципиальных изменений не будет, потому что реально у Верховной Рады нет возможности избрать премьер-министра, хоть формально такие шансы у нее есть. И заявления о том, что у нее нет прав на формирование правительства – это неправильные заявления: у парламента есть право предлагать свою кандидатуру и через Президента представлять на рассмотрение. Но фактически этого не получится, потому что совершенно разные политические силы выступили за отставку и какого-либо самостоятельного премьера они предложить не могут. Я думаю, что ничего не будет, поскольку Ехануров по измененной Конституции имеет право сохранять свой пост до назначения нового Кабмина (снято тот пункт, что только в течении двух месяцев). Если бы это было во время другой какой-то сессии, то Президент имел бы право через два месяца распускать парламент, но в последнюю сессию он не имеет право распускать парламент. Так что Ехануров будет вплоть до назначения исполнять свои обязанности.

Сам факт критики может играть определенною роль во время выборов, но в то, что говорит Ехануров (что народ любит обездоленных и поддержит Ющенко), я не верю. Я думаю, что в данном случае это мало скажется и поддержки у Ющенко не будет, а наоборот, произойдет смещение акцентов. Кто от этого выиграл? Пожалуй, выиграли оппозиционные партии и Литвин. Последний – потому что он выступает сейчас, как и во время президентских выборов, в роли кризис-менеджера, и ему это нравится, поскольку в такой ситуации роль спикера повышается, а соответственно и рейтинг его партии может немножечко повысится. Так что серьезных изменений я не ожидаю. Вероятно только, могут быть отставки Ивченко и Плачкова”.

Віталій КУЛИК (директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства):

„В першу чергу, вибори перестають бути «томными». Фактично це вводить певну інтригу у виборчий процес: більшість політичних сил, які не розглядалися раніше як ймовірні переможці на виборах, відчують свою силу, зменшиться адміністративний тиск на перебіг виборчої кампанії, й уряду доведеться домовлятися з певними політичними гравцями. Це також створить нові правила гри й нові центри як прийняття рішень, так і центри впливу на перебіг політичного процесу.Однак є негативні риси. В першу чергу, висловлення вотуму недовіри з боку Верховної Ради Кабміну «відкриває» Україну перед зовнішніми впливами. Тобто зовнішній фактор знову стає одним із провідних для політичного складу України. Це дозволяє певним зовнішнім гравцям впливати як на самі політичні структури в Україні (партії та блоки), так і на прийняття владою певних рішень в економічній і політичній площині. Також варто відзначити, що такий підвішений стан уряду (скоріш за все він буде залишатися при виконанні своїх обов‘язків в тій чи іншій формі) спричинить певну дезорієнтацію в самому уряді. Тобто це буде власне не робота Кабміну, а кризовий менеджмент на фоні викликів в економіці та соціальній сфері. Уряд буде вимушений латати певні діри й буде зорієнтований на пошук певних компромісів з тими чи іншими фракціями у Верховній Раді”.