Володимир Литвин: "Живіть за принципом "Не судіть і несудимі будете"

327
Володимир Литвин: 'Живіть за принципом 'Не судіть і несудимі будете'

Допоки бiльшiсть полiтикiв вигрiває натомлене тiло на морях,Голова Верховної Ради Володимир Литвин взявся об'їжджати регiони держави. Кореспондентовi Експресу вдалося перехопити спiкера в цьому незвичайному турi.

Вiн збирає в театрах мiсцеву управлiнську i господарську елiту (як колись казали, "партгоспактив"), проводить прес-конференцiї. I сам тур, i заяви Володимира Михайловича дуже скидаються на передвиборчi. Чи то вiн зi своєю Народною партiєю самостiйно на вибори зiбрався, чи то набирає вагу перед початком переговорiв про умови блокування з Народним союзом "Наша Україна".

А що "на виїздi" Голова ВР був не таким дипломатичним, як у столицi, то кореспонденту Експресу вдалося дiзнатися чимало цiкавого.

Видео дня

- Чи задоволенi Ви дiяльнiстю нинiшнього уряду?

- Зроблено чимало. Але я завжди собi ставлю запитання: як тi чи iншi макропоказники впливають на життя конкретної людини? Чи вiдчуває вона щось за тими вiдсотками?

Нинi ми маємо зростання ВВП приблизно на чотири вiдсотки. Це утричi менше, нiж було торiк. Я думаю, що проблема у великому

соцiальному навантаженнi на економiку.

Щоправда, якщо рахувати в абсолютних показниках, то, звичайно, й цього замало. Наприкiнцi 2004 року доплату 284 гривнi сприймали з розумiнням i навiть вдячнiстю, а тепер мiнiмальна пенсiя у 332 гривнi вже не сприймається людьми. По-перше, люди зiставляють свої доходи з реальними цiнами, а по-друге, вже пожили трохи пiд час пiднесення й хочуть дальшого покращення. Нинiшнiй стан справ люди сприймають вже як належне.

- Прем'єр-мiнiстр та чимало проурядових полiтикiв звинувачують вас у тому, що ви фактично блокували ухвалення пакета законiв, потрiбних для вступу України в СОТ, тому тi бiйки вiдбувалися при вашому свiдомому потураннi. Яка Ваша позицiя щодо цiєї проблеми i чи ухвалять решту цих законiв восени?

- В України - вiдкрита економiка, оскiльки валовий внутрiшнiй продукт у нас зростає за рахунок експорту. За останнi пiвроку ми бачимо, що в нас iмпорт зростає у 2,5 раза бiльше, нiж експорт. Це пов'язано з тим, що ми знизили митнi тарифи. Ось мене питають, чому я проти нульової ставки на ввезення продовольчих товарiв. Та я не

проти закордонних бананiв i цитрусових, якi в нас не ростуть! Очевидно, треба, щоб нашi дiти, батьки й ми самi їх споживали. Але я не можу зрозумiти сприятливих умов для ввезення капусти, моркви, картоплi, кропу -- всього того, чого в нас вдосталь i часто нiкуди подiти. У Європейському Союзi державна дотацiя на одну корову становить два євро щодня. Порахуйте! Якби ми тi два євро мали, то й жайворонка в полi чистому заганяли б.

Тому до Свiтової органiзацiї торгiвлi ми маємо рухатися спокiйно. Питання ж не полягає у тому, вступати чи нi. Треба спершу дивитися, у що вступати (демонстративно дивиться пiд ноги. - Авт.), бо весь свiт уже вступив.

Головне питання, як захищати iнтереси країни, як провести переговори. У СОТ входять 146 країн свiту, тож наш ВВП становитиме лише 0,1 вiдсотка сукупного багатства цих країн. I ми мусимо наперед захистити свої позицiї в цiй органiзацiї.

I пiд час розгляду СОТiвських законопроектiв проблема полягала не в тому, що хтось просто блокує, а в тому, що ми мусимо захистити тих, що вiд вступу в органiзацiю потерплять найбiльше, - аграрникiв. Коли нам кажуть, що треба iз незначним митом ввозити закордонний цукор-сирець, то скажiмо чесно, що нам фактично треба

вiдмовитися вiд своєї цукрової галузi. Якщо ми готовi пiти на це, то нам треба провести переорiєнтацiю економiки i знайти роботу

вивiльненим у цукровiй промисловостi працiвникам.

Ось у чому полягає суть конфлiкту у Верховнiй Радi. З одного боку, я розумiю й уряд, але з другого -- треба прислухатися до позицiї депутатiв. Вони приїхали з регiонiв i чують, що там люди говорять. До речi, ви пам'ятатаєте, як перед канiкулами нам говорили, що для вступу в СОТ нам треба ухвалити чотирнадцять законiв? Учора мiнiстр економiки каже менi, що треба ще дев'ятнадцять!.. Я впевнений, що ми врештi знайдемо серединну лiнiю мiж здатнiстю обстоювати свої iнтереси i здатнiстю до компромiсiв пiд час мiжнародних переговорiв.

- Ви весь час говорите про захист вiтчизняного виробника. Чи не час подбати про вiтчизняного споживача?

- Та я й про це говорю. Бо поряд iз зниженням ввiзного мита нам треба до крайньої межi спростити всi санiтарнi правила. Я не заперечую, що не завадить позбутися зайвої тяганини, бо кожен

чиновник, влаштовуючи якусь тяганину з оформленням документiв, знає, навiщо вiн особисто це робить. Але не можна, щоб нам

завезли красиву, помиту картоплю та iншi модифiкованi продукти, дiючи за принципом: спочатку нагодуємо, а потiм будемо лiкувати.

- Чи пiдтримуєте ви нинiшнiй зовнiшньополiтичний курс держави?

- Ви знаєте, що у нас є два головних напрямки -- європейський i росiйський. Останнiм часом ми напрошуємося на конфлiкт з Росiйською Федерацiєю. Питання лише, коли, де i з яких мотивiв цей конфлiкт може виникнути.

Причина полягає у тому, що в нас дуже багато людей намагається виробляти i проголошувати зовнiшню полiтику. Хоча це виняткова прерогатива Президента, а реалiзатором цiєї полiтики має бути

Мiнiстерство закордонних справ. Президент уже неодноразово рiзко реагував на такий стан речей, i казав, що деяким урядовцям слiд

зайнятися своєю справою, а не починати день з публiчних оцiнок подiй i полiтикiв.

Я вважаю, що Росiя була i залишиться для нас стратегiчним партнером. I впевнений, що таке ж бачення є у Москвi. Ми є одне для одного настiльки великими ринками, що нiхто їх замiнити не зможе. Полiтика не має домiнувати над економiкою.

Нинi ми спостерiгаємо в Росiйськiй Федерацiї прагматичний пiдхiд до зовнiшньополiтичних питань. Там уже вiдходять полiтики, якi

виступали з великодержавних позицiй. Тепер там гору бере розрахунок. Президент Росiї пiд час недавньої нашої зустрiчi так i сказав: "У нас є нацiональний iнтерес у вiдносинах з Україною, я цього не приховую". Ви скажiть, у чому полягає ваш нацiональний iнтерес, ваша позицiя, де треба ступити пiвкроку, крок чи два назустрiч, знайти спiльну лiнiю, знайти мiсця, де позицiї не збiгаються. Отак справдi можна вирiшити всi проблеми! А ми

починаємо на перше мiсце ставити якiсь несуттєвi моменти, i з тих моментiв розвивається загальне несприйняття, нерозумiння.

Щодо Європи, то, звичайно, нiде краще не органiзоване життя, нiж у Європейському Союзi. Приїдеш, а там усi сидять в кафе. У нас

же, вибачте, всi на полi стоять... Всi день i нiч працюють, а результатiв мало.

Я вважаю, що нам не слiд постiйно смикати Європу: коли ви нас приймете, коли надасте особливий статус, бо ми такi особливi. Нам

треба органiзувати своє життя за європейськими стандартами, а вже тодi говорити про технiчнi, органiзацiйнi моменти.

Проаналiзувавши нинiшню ситуацiя у свiтi, я вам скажу: якщо ми тепер не здiйснимо прориву, то вiдстанемо назавжди. Ми залишимося недорозвиненою державою, бо навiть якщо й не захочемо нею бути, нiхто нам не дасть змiнити цей статус, нiхто не дозволить порушити нинiшню рiвновагу у свiтi.

Проблема - у якостi цiєї держави. Щоб нам представники країн з числом населення, меншим, нiж у нашiй областi, не казали: "Ми

будемо пiдтримувати вашi євроустремлiння". Я їм кажу: "Ми ж на милицях ще не пересуваємося, пiдтримувати нас не треба".

Зi свого боку, Європа теж має поводитися вiдповiдно. Згадаймо все, що ми дали Європi. Згадаймо, як за часiв Ярослава Мудрого їхнi

правителi мали за честь породичатися з нами. Я зустрiчаюся з багатьма європейськими полiтиками, якi цiкавляться причинами i

наслiдками Помаранчевої революцiї. Я їм кажу: "Якщо ви розумiєте нашi проблеми, то нарештi почнiть пiдтримувати Україну не тiльки на словах. Вирiшмо нарештi питання про надання Українi статусу держави з ринковою економiкою, поширмо на Україну чотири свободи пересування -- людей, капiталiв, товарiв i послуг. Подбаймо, щоб

вiзовий режим ми вiдмiняли не в односторонньому порядку, а мали

якiсь вiдгуки вiд вас, -- щоб принаймнi нашi дiти мали можливiсть вiльно пересуватися й iнтегруватися у свiт, якого ми прагнемо".

- Через велику кiлькiсть представникiв колишньої влади опоненти називають вашу партiю заповiдником кучмiзму. Чи не вважаєте Ви це справедливим?

- Подiї листопада -- грудня минулого року стали складних випробуванням для багатьох, зокрема й для мене. Гадаю, ми з честю вийшли з тiєї ситуацiї. I коли мене починають критикувати полiтики, якi ще "жодного разу бичку хвоста не зав'язали", то я їм кажу: насправдi наша "нова влада" у багатьох випадках -- стара за своїми владними лiтами. Понад 50 народних депутатiв перейшли

працювати в уряд, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї та iншi органи виконавчої влади, а ще ж учора в однiй сесiйнiй залi сидiли! А ще я деяким "новим" часом кажу: не дай Боже, ситуацiя змiнилася б, то ви б кожного ранку займали чергу до Генеральної прокуратури.

Ходили б туди, як на роботу. Тому живiть за принципом "Не судiть i судимi не будете". Якщо хтось прозрiв учора, то повинен дати

можливiсть прозрiти тому, хто хоче зробити це сьогоднi.

Нинi ж поширеним явищем стали доноси, наклепи, нашiптування. Коли вже починають один на одного анонiмки писати i влада їх розглядає, то це страшно. Я професiйно цiкавлюся iсторiєю i можу вам цiлу лекцiю прочитати про те, як колись давалися рознарядки на розстрiли i як виконавцi входили в раж i просили керiвництво збiльшити тi рознарядки, наприклад, до революцiйного свята. А потiм перiодично

пiддавали репресiям i тих людей, якi це робили.

Не можна запускати механiзм репресiй в Українi. Я за те, щоб у нас панувала справедливiсть, але щоб вона панувала не за вiдомим принципом диктатора Франко: "Друзям - усе, ворогам - закон". Треба

сказати: починаємо всi жити з чистого аркуша.

- Чи подобається вам кадрова полiтика нової влади?

- Знаєте, колись я захистив кандидатську дисертацiю i пам'ятаю, як на прохання професора давав визначення кадрової полiтики i кадрової роботи. Це рiзнi речi. Кадрову полiтику визначає Президент (ранiше - КПРС). А кадрову роботу проводять всi, починаючи з Кабiнету Мiнiстрiв.

Так ось, нашу кадрову полiтику я вважаю не дуже правильною: насамперед кадри у нас мають бути професiональними, а ще чесними -- наскiльки це в наших умовах можливо. Я це уточнюю, бо, на мою думку, судити нинi

можуть тiльки тi, хто останнiх 10 рокiв проспав. До всiх iнших у правоохоронцiв можуть бути якiсь запитання.

А то нинi кажуть: корупцiя, корупцiя. Ми вже так наговорили, що вийшли за рiвнем боротьби з корупцiєю на 122 мiсце у свiтi. Але я вважаю, що корупцiя -- це як погода. Коли настає зима, треба тепло вдягнутися; питання тiльки, скiльки часу отак вдягненому можна

ходити.

От треба зробити нам усi процеси в країнi прозорими i скоротити цей перiод до мiнiмуму. А коли кажуть, що в нас усi медики - корупцiонери, усi вчителi -- корупцiонери, голови сiльрад теж всi корупцiонери (бо їх нiкому захистити), то, може, замiнимо

країну? Треба просто перестати лякати свiт i виходити з того, що завжди прийнятною є полiтика реальних можливостей, а не мрiй.

Андрiй ГАНУС, Експрес