Дівчата так любили Ющенка-студента, що називали дітей на його честь

Суботнього ранку тернопільчани чекали свого Президента. Літак мусив прилетіти о 9 годині. Люди терпляче стояли під палючим сонцем заради однієї мети - торкнутися Президента рукою, сфотографувати, передати листи та подарунки. Так пройшла година, друга, третя... Концерт, що мав розпочатися після виступу Президента, вирішили запускати зараз. «Ми продовжуємо наше свято чекання!» - перед виступами оголошував ведучий. Святкова програма скінчилася, а Ющенка все не було…

Замучені люди, щоб подолати роздратування, кинулися завзято шукати між собою „ворогів народу”. Кілька годин ледь чи не всі присутні з інтересом обговорювали той факт, що «чоловіка з Києва», який збирав листи, адресовані Ющенку, впізнали як працівника місцевого штабу Януковича!

Перша поїздка Віктора Ющенка після виборів в Тернопіль планувалася не як офіційна, й навіть не як робоча, хоча за підсумками півріччя Тернопільщина тягнеться в хвості найбільш депресивних областей. Однак економічні проблеми цього разу цікавили Ющенка менше, „файне місто Тернопіль” Президент хотів відвідати з іншою причини – зустрітися з своїм випуском в Тернопільському державному економічному університеті. Цих милих людей, з якими Ющенко сидів за однією партою 30 років тому, журналісти за час чекання просто замучили запитанням, чи запізнювався на пари студент Вітя. Вони героїчно не здавалися: твердили, як повстанці на допиті, що «простий сільський хлопець Вітя» був зразковим студентом.

«Ющенко на заняття не запізнювався, всі в кімнаті вставали рано, тож як він міг проспати?! А ще в гуртожитку була обов’язкова зарядка о 6 годині ранку», - доказував журналісту одногрупник Ющенка пан Орест. Може й правда, що в молоді літа Ющенко не запізнювався, як не малював картин, не ліпив горщиків й не вирізав з дерева, про що свідчать спогади одногрупників. Нині ж навіть простий народ під академією жваво обговорював, як Ющенко скрізь запізнюється, розповідали, як його чекали у Польщі. А місцева міліція з ностальгією згадувала, що Кучма під час візитів завжди діяв згідно з планом.

До речі, із заходами безпеки міліція явно переборщила. Таке відчуття, що вони готувалася як до візиту Януковича, тільки з більшим завзяттям, адже старалися – вже як для Ющенка. Правоохоронців можна було бачити з міношукачами й собаками, вони стовбичили на дахах навколишніх багатоповерхівок. Правда, охорона була дуже привітною, деякі міліціонери дізнавшись, що журналіст з Києва, просили передати привіт міністру Луценку, а один у погонах навіть запропонував скинути «ОБОЗу» компромат на місцевих діячів. Це ж треба, наша міліція вслід за Луценком захворіла на мегапублічність, якщо міністр підозрюваних по телевізору на допити викликає, то місцеві міліціонери перед тим, як порушити кримінальну справу, хочуть надрукуватись в газетах.

Нарешті о 15 годині поповзли чутки, що Ющенко вже приземлився. Охорона вишикувала присутніх людей, організувала десятиметрової ширини коридор для проходу. Хоча народу була купка, ледь дві тисячі. У столиці в таких випадках Ющенко ходить просто крізь натовп. А у Тернополі, збиті щільно на тридцятиградусній спеці, люди терпляче чекали з хвилини на хвилину авто Президента. Так минуло півгодини. Всі нервувалися, чому так довго їдуть з аеропорту? І тут над натовпом прокотився сміх – недобрий, саркастичний. Над головами людей, наче знущаючись, низько пролетів білий літак Президента. Було видно що Ющенко «дуже поспішав»! А чекати довелося, ще майже годину… Тож в результаті поїздки на Тернопільщину Ющенко встановив свій власний суперрекорд – 7 годин запізнення, хоча очевидно, що ці претензії слід адресувати організаторам візиту, які перестаралися, й вивели людей заздалегідь.

Втім, як би то воно не було, «запізнюватись» міг студент Вітя, а Президент держави лише «затримався».

Студент Ющенко сам собі шив піджаки, а Президент Ющенко до сих пір боїться баби Тоні

Психологія колишніх сокурсників Ющенка дуже нагадувала психологію місцевої міліції. Якщо одні охороняли Ющенка, як іракського диктатора Хусейна, а не президента демократичної країни, то другі боялися й слова сказати про його минуле, мовляв, щоб не збовтати чогось зайвого. На прохання розповісти, якусь життєву історію з студентських років всі, як один, давали загальні високі характеристики.

Лише одногрупник Володимир Чвалюк на хвилинку забувся, й розповів не про Президента, а про хлопчика Вітю: «Грошей у нас не було, а хотілось перед дівчатами гарно виглядати, от Ющенко й каже: «Давай Володю самі пошиємо собі костюми». Пішли в магазин вибрали тканину й давай шити. Одна знайома жіночка допомогла нам покроїти за сучасною модою, а Віктор на машинці прострочив. На танцях наші костюми викликали фурор. Всі питали, де ми такі симпатичні піджаки купили».

У вестибулі інституту зробили виставку студентських фото Ющенка з альбому Михайла Шкільняка, друга студентських років, з яким Віктор жив в одній кімнаті в гуртожитку, а нині голови фонду держмайна Тернопільщини. Товариш Михайло обмежився загальними характеристиками Ющенка-студента й розповіддю, як хлопці в кімнаті з нетерпінням чекали посилку з Сумщини, де мама передавала Віктору домашню ковбасу. За словами Шкільняка, смачнішої ковбаси він більше ніколи не їв. Шкільняк розповів, що Ющенко в молодості не пив, не курив, ні разу не бився з хлопцями, вчився на чотири й п’ять. А ще він додав, що в ньому в молоді роки вже відчувався лідер – Ющенко був комсоргом групи.

«Та не був він комсоргом, це все байки, він був духовним лідером нашої групи. Організовував концерти народної пісні, походи в Карпати, займався ледь не у всіх спортивних секціях», - зауважила Марія Павлишин, колишня староста групи й додала, - «Він користувався такою повагою групи, що одна студентська сім'я, навіть сина на його честь Віктором назвала». «А що ж ви такого жениха упустили?», - спитали журналісти відмінницю Марію, яку Ющенко найбільше згадував в своїх спогадах. Та тільки розвела руками й зітхнула: «А казали нам, студентам, викладачі, ви, мовляв, такі хороші тож кращої собі пари ніж серед своєї групи в житті не знайдете, а ми всі розлетілися, хто куди…» «За Ющенком дівчата бігали?», - поцікавились журналісти. «Красивий, молодий, звісно дівчата бігали», - розповіла одногрупниця Орися. «А ви були закохані у Віктора?» «Я!? Та ви що?», - почервоніла Орися, як студентка, яку спіймали на гарячому. Під час однієї з бесід на цю тему колишній ректор академії пан Каніщук, що проходив поряд зауважив. «Так, дівчата його кохали! Був улюбленцем жіночої статі. А він любив лише Карпати. Одного разу я його навіть покарав за Говерлу».

Ющенко запам’ятав цей випадок на все життя, навіть згадав з трибуни, виступаючи перед своїми однокурсниками й викладачами. «Він був істинний педагог, якого всі боялися?» - кивнув Президент в сторону Леоніда Каніщенка, що сидів на трибуні й задоволено посміхався таким характеристикам. «До останнього дня буду пам’ятати, як одного разу пішли ми на Говерлу, - продовжував Ющенко, -заблукали, вийшли в іншій області, поки добралися до Тернополя вже був вівторок…» Дівчата-одногрупниці додали до цих спогадів трохи деталей, «як всі були перелякані, як Ющенко підіймав дух й вів за собою через гори, як вони в одному селі купили барана, забили, посмажили шашлики, як потім їхали автобусом, який зламався серед лісу…». «Майже вся група заняття пропустила, -продовжує розповідь Ющенко, - Викликають мене в кабінет ректора. Я йду голову опустив, й так важко, хоч під землю провалися. Каніщенко мені з порогу так грізно говорить: «Ющенко, вам треба було документи не нам подавати, а в фізкультурний вуз». Я так злякався – думав виженуть. 17 студентів тоді отримало двійку. Для нашої відмінниці Марійки це була перша двійка». Згадав Ющенко свою першу двійку - не зміг відповісти, що таке «вартість капіталу».

Пам’ятав Президент зі своїх студентських років більше ніж його одногрупники, певно так по рангу годиться. «Я пам’ятаю, як ми з дому тягли сумки, повні сала, бо мама дала на дорогу 10 карбованців, на життя ще 10 й все. Пам’ятаю, була у нас комендантом баба Тоня. Дай Бог їй, здоров’я! До сих пір її боюся. Такий цензор стояв у нас на порозі - одинадцята година, й баба Тоня невмолима».

Аналізуючи спогади, стає очевидним, що найбільше з усіх дисциплін Ющенку запам’ятався курс політичної географії, може якраз на тих парах майбутній Президент спланував географію своїх нинішніх чисельних візитів за кордон, бо Китай, на якому студент Вітя ледь не завалив залік, Віктор Андрійович до сих пір не відвідав.. «На заліку випало питання про провінції Китаю. До сих пір пам’ятаю, що їх 26. Петрига, наш викладач політичної географії, поки я розповідав, указкою в черевику копирсався, була у нього така звичка, й так повільно з паузою між словами запитує: „Ющенко…покажіть…мені…провінцію…Хунам». Підійшов я до карти Євразії, а вона географічна лише гори та ріки, тай думаю: п’ять хвилин постою і скажу, що не знаю. Аж раптом бачу на карті олівцем дрібненько написано „Хунам”. І я навколо цієї назви сантиметрів п'ятнадцять обвів: «Оце Хунам!». А він говорить покажіть точніше. Я навколо назви з однієї сторони сантиметрів 6 з іншої 10 обвів. А викладач: «Беріть Ющенко книги, сідайте ззаду, вчить провінції Китаю». Викликає він тоді Колю Ілотова, а він у нас крутелик був. Коля тут є чи немає?». Дізнавшись, що Колі серед присутніх не має Ющенко продовжує розповідь: «Він у нас худий був, як дошка, елегантний, але емоційний, як собачий хвіст. Йому перше запитання – показати острів Барбадос. А в нас правило, якщо чогось не знаєш - йди в Африку. В Африці він шукав –шукав й не знайшов. Йому викладач й говорить: «Сідайте біля Ющенка й вчить політичну карту світу». А він: «Микола Григорович ви думаєте, що за 30 хвилин можна вивчити політичну карту світу?». - «Можеш бути спокійним, он біля тебе людина вчить китайську мову».

Простенькі розповіді Ющенка викликали гучний регіт в залі й бурю оплесків. Після таких щиросердих зізнань, колишній інститут, потім академія, а тепер університет нагородив Ющенка, званням почесного доктора, причому ректор не забув нагадати, яку участь університет приймав під час помаранчевої революції. Ющенко на це зауважив: «Я вас вітаю, що ви тепер маєте свого власного президента!».

Урочистості завершились швидко - студентські друзі Ющенка разом з Президентом поспішали в ресторан «Пролісок». Ющенка супроводжувала дружина Катерина, а ще у хвості Президента скромно плелись насуплені міністр транспорту Євген Червоненко та керівнк ДУСІ Ігор Тарасюк. Чому вони склали Президенту компанію, стало зрозуміло пізніше – щоб попсувати настрій. Справа в тому, що Ющенко зібрався насолодитися коханими Карпатами, а заодно вперше відвідати славнозвісну дачу Кучми в Гуті. До речі, Ющенко раніше обіцяв відмовитися від султанської розкоші колишнього Президента, себто й від «Синьогори». Тож тих панів він узяв з собою, щоб на фоні їх суперечок Гута не здалася йому такою привабливою й не спокусила Президента. А Червоненко з Тарасюком певно здатні зіпсувати будь-який відпочинок. Ющенку доведеться розбирати конфлікт, який до сих пір не може вирішити навіть суд: кому належить Гута, чи то Державному комітету управління справами чи то «Укрзалізниці», яка вклала в комплекс, щоб догодити смакам Кучми, суму, яка в п’ять разів перевищувала балансову вартість об’єкта..

До речі, за документами в ДУСі президентська «колиба» в Карпатах коштує 20 млн. грн.