Тимошенко відшмагала Червоненка різками…

«Подивіться який чарівний краєвид з хатками, вітряками», - з такого звернення до Прем’єр-міністра з боку директора Музею народної архітектури Пирогово почався недільний вихід уряду в народ. Правда, дідька лисого тоді побачила Тимошенко, адже над маленькою Юлею, затуляючи не те, що хатки, а й небо, висились три ряди журналістів з камерами. Піар вимагає жертв, але цікаво скільки ще таких публічних акцій витримає Юлія Володимирівна. Адже ще ніколи не доводилося бачити на її чарівному личку такого жорсткого погляду, який вона кинула фотографам, які перед іконостасом дерев’яної церкви в Пирогово почали бійку за кращій ракурс.

Так, похід в Музей народної архітектури та побуту Пирогово видався для Юлії Володимирівни не простим випробуванням. Однак, якщо не вважати тієї короткої миті в церкві, вона не втрачала привітного виразу на обличчі, хоча навколо неї штовхалися стільки представників преси, що можна було зробити невеликий імпровізований мітинг. Вся ця маса топтала квіти, лізла через тини й наносила іншу дрібну шкоду музею - тільки б впіймати в об’єктив прем’єра. Директора заповідника це турбувало найменше. Так само, що увесь цей натовп пройшов на територію без квитків. Він зразу, не соромлячись, натякнув Тимошенко, що ця екскурсія буде коштувати уряду 2 млн. грн. Саме така сума, за його словами, потрібна музею для реставрації. Тимошенко, зразу переадресувала прохання міністру фінансів. «Все зробимо!», - пообіцяв Пинзеник.

Крім тісного в прямому розумінні слова спілкування з журналістами, на Тимошенко чекало ще одне випробування – гончарним колом.

Звісно, амбітна Тимошенко не могла не показати Президенту Ющенку, майстру горщиків й глечиків, що й вона теж не з простого тіста ліплена. Тому, коли процесія проходила біля солом’яної хати, де на фоні мисок, горщиків та іншого керамічного посуду народний майстер робив чергове горнятко, Тимошенко, не вагаючись, підійшла й зразу вмочила руки в глину. Гончар не розгубився. «Хтось, закатайте Юлії Володимирівни рукави», - прикрикнув він на оточення.

«Я ж крутити не зможу», - раптом згадала Тимошенко про туфлі на платформі. «Нічого я покручу, - запевнив гончар. Він взяв у свої долоні ручку прем’єра, й разом вони нашаманили досить симпатичний підсвічник. Довгий манікюр Юлії Володимирівни не тільки не завадив, а й навіть знадобився для нанесення нігтиком візерунку.

«Яке відчуття?», - спитали журналісти, коли робота була закінчена. «Відчуття таке, наче в перший раз своїми руками зробиш підсвічник», - не довго мудруючи відповіла Юлія Володимирівна.

А народ навколо Володимирівни тим часом тихенько жартував: що нині нема бензину, завтра не буде газу, а уряд тим часом підготується до масштабної енергетичної кризи – наробить для країни підсвічників.

Гончар з глечика зливав воду на брудні руки прем’єра: «Ви не турбуйтеся вода джерельна, а глина дуже корисна для шкіри. Вам треба було б маску для обличчя зробити?». Тимошенко похихотіла й відмовилась.

«А звідки глина?», - спитав, хтось з натовпу. «Моя!», - відповів гончар. Міністри почали з ним сперечатися, що державна. Майстер знизав плечима, яка йому різниця, головне що цінний підсвічник, який може окупити йому, як мінімум місячний заробіток, лишився на його столі.

Міністри на чолі з прем’єром продовжували розглядати хатки, й вирішувати, хто де буде жити. Юлія Тимошенко запропонувала одну з них міністру транспорту Євгену Червоненку. «Ну й як? Підійшла? », - поцікавилися журналісти у міністра. «Лежанка на пічці сподобалася. От би виключити мобільний телефон й туди», - відповів Червоненко, й так непатріотично додав, що руська баня щоправда краще. До речі, оце вперше довелося споглядати міністра транспорту таким легковажним й веселим. Він весь аж світився від задоволення, що на заході відсутній Ющенко, не треба контролювати ситуацію й підстраховувати президентську охорону. Однак повністю розслабитися Червоненку не вдалося, доводилося розважати й підтримувати дружину, яка втомилася від прогулянок ґрунтовими доріжками на десятисантиметровій шпильці, й в цей же час реагувати на жарти Тимошенко, яка вибрала міністра транспорту головним об’єктом своєї уваги.

Червоненко навіть незаслужено отримав … покарання різками. Чомусь саме на міністрі транспорту Тимошенко випробувала, чи боляче б’ється вербовий прутик для екзекуцій в сільській школі. Можливо в такий оригінальний спосіб Тимошенко вирішила віддячити міністру, що не зважаючи на їхній конфлікт в уряді (прем’єр бажає забрати з міністерства транспорту галузь зв’язку), Червоненко не проігнорував похід в Пирогово на відміну від більшості міністрів.

В сільській школі урядовці сіли на шкільні лави. «Ви не бійтеся, вони чисті, навіть екологічно чисті», - запевнив директор музею. «Ой, а якщо зламається? - захвилювався Червоненко. - Я краще навприсядки». Однак треба віддати належне давнім майстрам: лави позаминулого сторіччя міністра транспорту витримали.

Міністрам шкільні лави здалися зручними. «Школа хороша, - зауважив міністр освіти, - тільки в розкладі помилка - урок математики не можна ставити четвертим». Міністр охорони здоров’я додав: «До речі, раніше біля школи рили яму, куди кидали батьків, що не віддавали своїх дітей на навчання, або не платили сільській громаді гроші на утримання школи». «Ні, нам таку яму не треба, - зауважила Юлія Тимошенко, - У нас батько хороший, а от різки ми візьмемо з собою».

Поки міністри жартували, відвідувачі музею з цікавістю оглядали уряд за шкільними лавами. «Це наші міністри, грають у школу», - пояснила мама маленькій дівчинці. «А де вчитель?», - спитала мала. «Ой, доцю вони такі розумні, що вчитель їм не потрібний», - іронізувала матуся прямо перед міністрами. Отакий у нас народ пішов – зовсім владу не поважає.

Далі Юлія Володимирівна оглянула житло вчителя, яке знаходилось в приміщені школи зразу біля шкільної кімнати. «Треба, щоб й наші міністри жили біля своїх кабінетів», - сказала Тимошенко. Очевидно ця фраза адресувалася Томенку, який напередодні запевнив журналістів, що в нього погана звичка ночувати дома. Хтось зауважив, що в Юлії Володимирівни її спальні апартаменти в Кабміні менші ніж у сільського вчителя позаминулого століття. Тимошенко таке порівняння прийшлося до душі.

Прогулянка заповідником затяглася, всі присутні дедалі частіше цікавилися, коли буде обіцяне катання на конях. «На конях їздити не будемо!», - раптом всіх розчарувала Тимошенко. Виявилось що ця новина стала несподіванкою й для деяких міністрів. «Це ми анонсували, щоб перевірити, хто з міністрів не злякається коней», - пояснила прем’єр.

Тим часом міністр транспорту, щоб не розчаровувати присутніх журналістів, вирішив виправити ситуацію й прокататися на коні перед камерами. Однак реалізувати це виявилось не просто. Здавалось би коні як транспортний засіб підпорядковуються міністерству Червоненка, однак присутні правоохоронці на конях, запевнили міністра, що це «бойові коні» міністра МВС Луценка, й відмовлялися надати міністру транспортний засіб. Нарешті міністр умовив. «На коні добре, але в автомобілі краще. Я дуже стурбований бензиновою кризою», - розповів міністр про свої враження журналістам.

Так само після виправдовувань про коней й Тимошенко довелося пояснювати, чому з заправок зник бензин. «Це саботаж російських нафтотрейдерів», - запевнила Юлія Володимирівна й додала, що уряд ситуацію контролює й бензин на заправках є. Чому ж тоді так потерпає міністр транспорту? Та й начебто власні очі не брешуть – на заправках, що довелося проїжджати на шляху в Пирогово, вперто був відсутній «95».

Взагалі похід музеєм став для уряду досить повчальним. Якщо міністр транспорту освоїв альтернативний транспортний засіб – коня, то Тимошенко, крім освоєння виробництва альтернативного засобу освітлення домівок – підсвічника, ще й обзавелася альтернативною косою. Товсту, колом плетену з соломи косу їй подарували дітлахи на виставці народних промислів.

Там, до речі, Тимошенко придбала цілу колекцію сувенірів, зроблених в основному дитячими руками, для оздоблення свого кабінету. Для цього вона спочатку вибрала корзину, а потім ходила по рядах й складала в неї глиняних коників, писанки, плетених пташок. Слідом за прем’єром ходив помічник й розплачувався. Прем'єрові намагалися робити подарунки, однак треба віддати належне Тимошенко, за все, або майже за все, було заплачено.

Хтось з почту прем’єра прихопив цілу пачку фотокарток й роздав дітям. Вони всі пробиралися до Тимошенко за автографом. Охороні терпець урвався, й вона у грубій формі почала відштовхувати народ. Одна колоритна бабуся, шкандибаючи з паличкою, підійшла до кореспондента «ОБОЗУ». «Дитинко, я аж з лівого берега приїхала, щоб Юлю побачити! Де мені її знайти». «ОБОЗ» передав бабусю міністру Томенку, й вже через хвилину стара цілувалася з прем’єром.

Після короткої аудієнції бабуся підійшла до кореспондента «ОБОЗу». «Давай щось на вухо скажу. Пам’ятай, чоловіки це - собаки. Будеш на них гавкати - горло перегризуть. А будеш лащити - ноги будуть лизати». «Ви й Тимошенко це розповіли?» «Ні не встигла», - пожалілася бабуся, - Ти їй передай».

А Кабмін тим часом у повному складі потягнувся святкувати сто днів в «Княжий шинок». Журналісти розійшлись. Добре все-таки нашому уряду, немає в країні справжніх папарацй. Ніхто не лишився в кущах фотографувати міністрів напідпитку.

див. фоторепортаж