Віктор Янукович: Спроби відбирання бізнесів вихідцями з Донецька? Провокація. Це технології, які застосовували проти нас

340
Віктор Янукович: Спроби відбирання бізнесів вихідцями з Донецька? Провокація. Це технології, які застосовували проти нас

Екс-прем’єр і екс-кандидат на посаду президента про нинішню владу та свої плани

Лідер Партії регіонів Віктор Янукович поступово опускається з висоти прем’єрського та мало не отриманого президентського крісла до буденного життя. Учора проводив нараду з питань партійного будівництва, а перед цим ходив із дружиною базаром, розмовляв на стоянці таксі з водіями (в обох випадках виникали цілком мирні стихійні мітинги) і потім їздив у таксі (!? — Ред. ) у своїх справах. У приймальні екс- прем’єра вже немає черги, проте кореспонденту «Дня», який прийшов для інтерв’ю в зазначений час, все-таки довелося півгодини зачекати... Але запитання все ж було поставлено.

— Коли закінчилися вибори, ви говорили про жорстку опозицію. Де вона? Ви змінили свою думку чи поки що просто не вдається? Чому?

— На з’їзді Партії регіонів я вже говорив про те, що, на мій погляд, термінологія, яка характеризує опозицію, може бути найрізноманітніша, а головне, — вона (опозиція) повинна бути ефективною. Для цього в нашій країні ще немає законодавчого поля. Під опозицією, як правило, розуміють лише протестний електорат. Тож сьогодні фактично треба будувати нову опозицію. А зважаючи на те, що країна перебуває напередодні набуття чинності політичної реформи, внаслідок чого стане парламентсько-президентською, треба побудувати відповідне законодавче поле та зробити так, щоб опозиція стала ефективним інструментом у системі державної політики, який позитивно впливатиме на дії влади, обмежуватиме ті чи інші її неефективні дії.

— Коли Партія регіонів подасть закон про опозицію до парламенту?

— Ми зараз над ним працюємо, вже є проект, але спершу ми повинні провести широкі політичні консультації з цього питання, в тому числі й із новою владою. Нам треба домовитися, щоб такий інститут як опозиція був узаконений.

— Загальновідомо, що виборча кампанія була брудна. Хто, на вашу думку, за це відповідальний?

— Напевно, у світі ще не було жодної цілком стерильної виборчої кампанії. Але, якщо говорити про нашу, то слід зважати, що вона мала такий попередній етап, який накопичив у суспільстві величезний негативний заряд, у тому числі й у політичних колах. І всі роки незалежності в нас було дуже багато невизначеності, що негативно позначалася на житті та долях людей. Бракувало законів, чиновники закони зневажали, існувало телефонне право тощо. І оцей негативний заряд акумулювався, і під час виборів на різних рівнях спрацював своєрідний кумулятивний ефект. А управляти цим процесом, я це відчув на собі, практично неможливо.

— Тобто і відповідальності немає?

— Ну, напевно, були якісь люди... Але я намагався стримувати своїх людей, тих, хто був поряд зі мною. Я постійно робив зауваження, говорив про те, що ми в жодному разі не повинні чорнити себе якимсь брудом. Я так думаю, що це було помітно. Принаймні, повторюю, я на цьому наполягав і постійно про це говорив. І, якщо ви помітили, я жодних брудних випадів у бік свого опонента не робив, у чому мене, до речі, й не звинувачують.

— Вам допомагали російські технологи. І зараз багато спихають на них. Чи збираєтесь ви й надалі з ними працювати, чи в Україні вже підросло своє покоління таких фахівців?

— Я не працював із російськими технологами. Можливо, вони працювали зі штабом, але не зі мною особисто. І взагалі я негативно ставлюся до того, що наймають політтехнологів з інших країн. У моєму оточенні таких людей не було.

— Коли після виборів ви відпочивали в Росії, в Україні побутували різні чутки про те, де ви, чим займаєтесь... Це був відпочинок чи неминуче переусвідомлення цінностей?

— Треба було відпочити, відіспатися, одуматися. Пройшов невелике медичне обстеження. Адже навантаження було дуже серйозне. Це був дуже короткий період — лише тиждень.

— Ви там зустрічалися з кимсь із керівництва Росії?

— Спеціально — ні.

— А не спеціально?

— Я не мав прямих контактів.

— Дуже багато в минулій виборчій кампанії вирішив бізнес і його позиція. А вона не в останню чергу була наперед визначена (не знаю, це були чутки чи факти) спробами силового відбирання якихось бізнесів вихідцями з Донецька. Вам про це щось відомо? І як ви збираєтесь працювати з підприємцями тепер, коли ви не маєте владних повноважень, а нова влада з ними активно працює? І які висновки зробила Партія регіонів із цієї ситуації?

— Мені розповідали багато негативу про моїх земляків. Але конкретних прикладів або конкретних випадків не наводили. Можу сказати, що мої знайомі бізнесмени — це люди високої культури, й у них ніколи не було намірів щось у когось відбирати. Коли я працював у області, то намагався вибудувати систему паритетних відносин, у тому числі й у бізнесі. Тобто, ми ніколи не ділили бізнес на «чужих» і «своїх» та нікому не віддавали переваги. Намагалися створити рівні правила для всіх, хто жив і працював у області. Те саме я пропагував і тоді, коли працював тут, у Києві. Ми створили Раду підприємців при Кабінеті Міністрів. Це був досить демократичний орган. У ньому, зокрема, передбачалася ротація складу та керівництва. До цієї ради входили представники різних напрямів бізнесу й об’єднань товаровиробників. Вони мали право бути присутніми на засіданнях Кабінету Міністрів і висловлювати свою думку при підготовці тих чи інших законопроектів. А після прийняття законів Рада брала участь у створенні механізмів їхньої реалізації. І це дозволяло мені постійно контактувати з бізнесменам. А що стосується вашого запитання, то я не виключаю, що якісь подібні випадки могли бути. Але, можливо, це були просто провокації. Мені розповідали, що провокували. Хоча, повторюю, будь-що могло бути, кримінальний елемент є в усіх областях, враховуючи, звісно, й Донецьку. Але, повірте, цілеспрямовано, за підтримки тогочасної влади, цим ніхто не міг займатися. Усі знали, що в мене до цього дуже негативне ставлення. А ще, коли в мене були прямі ефіри в Миколаєві, Херсоні, Одесі, люди скаржилися: мовляв, роз’їжджають машини з донецькими номерами, вимагають віддати перукарню чи магазин. Ми перевіряли, виявилося: провокація. Отакі проти нас застосовували технології.

— Ви йдете на вибори. Чи маєте ви зараз поетапний графік дій? Наприклад, коли в країні з’явиться так званий тіньовий або опозиційний уряд?

— Ми його називаємо альтернативним або суспільним. Його поки немає, бо в країні відсутній відповідний закон. Нам потрібен закон про вибори, закон про партії та закон про опозицію. А без них ми поки що не маємо законних підстав створювати такий уряд. Хоча як форма суспільного впливу він, може, й має право бути. І ми його створюватимемо. Коли? Думаю, дуже скоро. Ми розробляємо зараз положення про суспільний або «альтернативний» Кабінет Міністрів. Сьогодні триває підбір кадрів, а потім ми на конкурсній основі вирішимо, хто його очолюватиме.

— Ви не будете прем’єр-міністром?

— Я думаю, що ми розглянемо це питання, але, швидше за все, — ні.

— Ви говорите про закон, про законність, але, наприклад, облога Кабміну й інших державних установ суперечила закону, але дала результат.

— «Іменем Революції»?!

— Може, іноді й не варто чекати, коли дозріє закон?

— Я думаю, що в цьому випадку ми не чекатимемо, а діятимемо. Ми ж повинні проводити якісний моніторинг дій нової влади, аналізувати кожен її крок і пропонувати альтернативу.

— На конкурсі до альтернативного уряду, на вашу думку, існуватиме велика конкуренція?

— Я впевнений, що вона буде, але яка, мені важко сказати. Поки що ми цю обойму збираємо з відомих нам людей, але, переконаний, щойно оголосимо конкурс, претендентів буде більше ніж досить.

— Що вам подобається в нинішній владі та її діяльності, а що ні? Якщо тепер Партія регіонів — це опозиція, то що з досвіду коаліції «Сила народу» ви хотіли б використати для досягнення своїх цілей? Як показав досвід, спроба тупо копіювати деякі прийоми не завжди вдала?

— Ви знаєте, ми пережили дуже складний етап переусвідомлення ситуації, місця та ролі партії на політичній карті України. Спочатку Партія регіонів не створювалася як опозиційна, і до неї входило дуже багато людей, які, залежні від влади і, звісна річ, після виборів був дуже болісний стан, особливо після того, коли я оголосив, що йду в опозицію. Тому в січні та лютому в нас відбувалася внутрішньопартійна дискусія. У результаті на з’їзді партії було прийнято рішення про перехід в опозицію. Тож тепер у колишньої партії влади абсолютно нова стратегія. Під неї розробляється тактика, конкретні дії. Усе це зараз готується, перебуває в стадії розробки. Хоча час не чекає. Проте наша стратегія здійснюватиметься в кілька етапів, а тактика змінюватиметься залежно від наближення до парламентських виборів.

— У випадку, якщо ви переможете на парламентських виборах і влада перейде, згідно з політичною реформою, до уряду, то з ким тоді буде наша країна: з Європою, з Росією, з Америкою?

— Україна не повинна протиставляти наших стратегічних партнерів один одному. Це було б дуже згубно для нашої країни. На мій погляд, Україна повинна прагнути до того, щоб об’єднувати. Роль України та її місцезнаходження в геополітичному просторі визначатимуться тим, чи зуміє вона використати собі на користь своє геополітичне становище та відігравати відповідну йому роль у вирішенні багатьох економічних, а отже, і політичних питань у Європі. Я думаю, що такі найбільші партнери, як Європейський Союз, Росія, наші найближчі сусіди з постсоціалістичних країн зацікавлені в тому, щоб Україна була для них стабільним, передбачуваним партнером. Наприклад, будівництво газотранспортного консорціуму. Усі ми розуміємо: для нас дуже важливо, щоб поставки російського газу йшли виключно «українським шляхом», через наші газотранспортні системи. І модернізація наявного газопроводу та будівництво нового — це, на мій погляд, саме те, що стратегічно об’єднуватиме і Росію, і Європу. А об’єднуючим елементом має стати Україна. І таких прикладів можна знайти дуже багато. А ось наміри Росії та Німеччини побудувати нову лінію газопроводу в обхід України дуже небезпечні.

— Під час виборчої кампанії одним із вашим «козирів» на сході та на півдні була друга державна мова та російське громадянство. Водночас ці гасла дуже погано діяли на заході та в центрі і буквально відсікали вас від виборців. Ви якоюсь мірою переусвідомили вашу позицію з цього питання?

— Ви помилились, про російське громадянство я ніколи не говорив. Друге громадянство для наших людей — це інша річ. Його дозволяють багато країн, у тому числі й європейські. І його введення для наших громадян, особливо для тих, хто виїхав працювати за кордон і перебуває там у принизливому, абсолютно безправному становищі, дуже значуще. Зараз стосовно них здійснюється, по суті, дискримінація з боку тих країн, на території яких вони перебувають. І вони не можуть прийняти громадянство тієї країни, оскільки наша Конституція їм це забороняє. І це не тільки в Росії, а й у всіх країнах світу. Тому дуже важливо, щоб Україна створила умови для вільного пересування своїх громадян. Я вважаю, що подвійне громадянство не створить жодної загрози нашій державності. Навпаки, воно сприятиме більшій привабливості нашої країни. Усе це пов’язане й з економікою, оскільки обмежує притік капіталів, інвестицій.

— Чи матимете ви союзників на виборах? Що вас зв’язує, наприклад, із партією Вітренко, яка до того ж активно підбирає ваш протесний електорат?

— Партія Вітренко підтримала програму, з якою я як кандидат ішов на вибори, оскільки вона була близька цій партії. І принаймні я про це регулярно чув. Тому ставити якісь перешкоди або натягати колючий дріт і захищати «свої території» було б просто нелогічно, і ми цього не робитимемо. В українського народу є право на волевиявлення, люди мають право вибрати ту ідеологію, яка їм більше підходить, і за неї проголосувати на якихось чергових виборах. Тому мене не засмучує цей факт. Навпаки, чим більше людей підтримуватимуть таку програму, тим буде легшим її здійснення. І я ставлюся до таких ситуацій не як до політичної конкуренції, а в якійсь мірі як до об’єднувального процесу. Усі партії або громадські організації пропагують свої програми. Навколо них, навколо відповідних ідеологій об’єднується український народ. Це дуже добре. Сьогодні лише починається формування нової опозиції, і тому важко сказати, якими ми прийдемо на початок виборчої кампанії. Про це можна буде судити у вересні — жовтні. Поки що ми йдемо своїм шляхом і готуємось до цієї виборчої кампанії в рамках своєї партії.

— Тобто опозиція ще не сформована, і ви чітко не можете назвати її учасників...

— Звісно. Сьогодні триває процес — нова влада почала діяти, і її нинішні вчинки, ініціативи можуть визначати позицію по відношенню до всіх інших політичних партій і, звичайно, простих громадян України. Як формувалася опозиція всі минулі роки? Вона також не була стабільною і час від часу певною мірою змінювала свою конфігурацію. Цей процес триває й нині й завершиться ще не скоро. Щоб сформувалася справжня опозиція, потрібен час. Важливо визначити, стосовно чого, стосовно яких дій влади ми будемо в опозиції. У чому наш протест? Тобто лише політика реваншу за програні вибори президента України не може бути приводом для формування опозиції. Я однозначно вважаю, що ми на цьому ніколи не побудуємо здорової опозиції.

— Якщо Віктор Ющенко виконає всі свої передвиборні обіцянки, які, в принципі, не багато чим відрізнялися від ваших, ви взагалі знімете питання про опозицію?

— По-перше, це не я один вирішуватиму. Вирішуватиме партія, її регіональні організації. Усі ці питання відрегульовані партійним статутом, і я не можу прогнозувати, яке приймуть рішення. Тим паче, що вже сьогодні ми маємо підстави для протесту й опозиційності: привід для цього дають дії влади стосовно тієї частини населення, що не підтримала Ющенка на минулих виборах. Триває процес люстрації, причому вже дуже глибоко: зачіпає не лише рівень голів районних, обласних адміністрацій. І ми вважаємо, що від виборчої риторики влада вже давно повинна відмовитися. Сьогодні треба об’єднувати країну, а не роз’єднувати далі, закидаючи своєму народу в інакомисленні. На мій погляд, це шлях у нікуди. Ось стосовно таких дій влади ми й висловлюємо свій протест. У принципі, нам, країні потрібна «гостроока» опозиція, вона однозначно не може бути іншою. Ми не повинні допустити, щоб в Україні порушували права людини, щоб закон у країні застосовували за принципом «наші — чужі». Точно так само ми відкидаємо, вважаємо неприпустимим принцип революційної доцільності. І, повторюю, в жодному разі не можна допустити, щоб влада ділила людей за якимись ознаками.

— Чи є все-таки в процесі нинішньої реприватизації позитивне зерно для країни, як ви гадаєте?

— Будь-які протизаконні дії повинні бути покарані. Є принципи невідворотності покарання та презумпції невинності. Ними слід керуватися насамперед. А ще підхід тут повинен бути системним. Його треба застосовувати до всіх питань управління життєдіяльністю нашої держави, в тому числі й до приватизації. Але факти сьогодні свідчать про те, що сьогодні це роблять вибірково. А цього в жодному разі не можна допускати.

— Ви підтримуєте ідею, що власники «Криворіжсталі» повинні за неї доплатити?

— Якщо в процесі оцінки цього підприємства була порушена методологія, і це доведуть фахівці, експерти, суд, то, як кажуть, факти — вперта річ. Тим паче, якщо з цими висновками погодяться власники, то це їхнє право. Можливо, для цього й суди не потрібні. Але зараз коментувати це питання я вважаю передчасним.

— Чим принципово відрізнятиметься новий бюджет, який виноситься на обговорення в парламент, від того, який був ініційований ще переважно вашим урядом на чолі з виконувачем обов’язків прем’єра Миколою Азаровим?

— Я ще не бачив нового бюджету (інтерв’ю відбувалося 21 березня. — Авт.), ми його чекаємо днями. Тільки тоді я міг би його коментувати.

— А за попередніми даними?

— Саме прагнення влади покращити соціальну спрямованість бюджету можна лише вітати. Єдине запитання: до яких наслідків це призведе, звідки братимуть доходи? Адже якщо вірити тому, що ми чуємо сьогодні в анонсах, ці кошти вилучать у природних монополістів, яким, схоже, дозволять нарощувати тарифи. А ще справа йде до скорочення інвестиційних програм, ліквідації вільних економічних зон. До чого це призведе? Якщо скоротить можливості для розвитку підприємств, то можна стверджувати, що держава від цього отримає лише тимчасовий ефект, який потім вийде боком економіці. В обов’язковому порядку це спричинить й інфляцію. Знизиться конкурентоспроможність наших підприємств. Україна — дуже чутлива країна по відношенню до зовнішніх ринків: понад 60% продукції, яку ми випускаємо, орієнтовані на експорт. І якщо підвищувати вартість цієї продукції, то втрачається її конкурентоспроможність. Якщо при цьому все ж зберегти низькі вартісні параметри, тобто не збільшувати собівартість, тоді різко впаде рентабельність підприємств. Це, звісна річ, призведе до скорочення або навіть цілковитої зупинки їхніх інвестиційних програм. І зупинить розвиток. Результат одразу позначиться на макропоказниках і дасть ще один поштовх інфляції. А вона, як відомо, поїдає як доходи підприємств, так і доходи громадян. І тоді ми не отримаємо жодного соціального ефекту, не досягнемо проголошуваних цілей. Отримаємо негатив в економіці та в житті людей.

— Як ви ставитесь до обвинувачення на адресу вашого уряду про те, що кудись витратили величезні бюджетні гроші — 17 мільярдів гривень?

— Я ставлюся до цього як до голослівних обвинувачень (вони звучали й раніше, ще до виборів). Мовляв, у бюджеті можна кудись щось сховати. Увесь бюджетний процес — сам по собі прозорий. І якщо на рівні окремих виконавців бюджету десь і були якісь дрібні порушення, то таке трапляється при всіх урядах і від цього ніхто не застрахований. Але ніколи ні я, ні мій уряд не ставили собі на меті що-небудь сховати, або, тим паче, що-небудь украсти. Розмова про можливі порушення в бюджетній сфері завжди в нас була досить принциповою, і ми визначали завдання — весь бюджетний процес, доходну та витратну частини бюджету і їх виконання зробити максимально прозорими.

— Чому Азаров, провідний фахівець вашого уряду та партії в цих питаннях, не виступить зараз, не розповість, не розкладе все по поличках?

— Наскільки мені відомо, він зараз хворіє. Я його бачив на з’їзді, куди він приїхав, не долікувавшись. Як мені сказали, він ще продовжує хворіти. Людина після всього, що було, так швидко просто фізично не може відновитися.

— Подейкують, у донецькій фінансово-промисловій групі, а також і в Партії регіонів окреслився розкол (схоже, вас уже не так сильно підтримують такі фігури, як Тарута, Гайдук, Коновалюк). На що ви більше сподіваєтесь — на очищення рядів чи на переговори?

— Я думаю, що люди, які займаються бізнесом, узагалі не повинні займатися політикою. Це моя думка. Звісно, великі бізнесмени прямо залежать від влади. І, звичайно ж, вони не можуть бути в опозиції. Якщо їх на це не спровокує влада. Тому я більше схильний до того, що бізнес має бути незалежним від політики, — це дуже чутлива сфера. Якщо все йде інакше, то в залежності опиняються величезні колективи, які можуть постраждати... Тож я вважаю процес такого собі відходу бізнесу від політики цілком природним. Я вже зазначав, що наша партія спершу не створювалася як опозиційна. Тому рішення з’їзду про перехід в опозицію, звісно, для багатьох у партії не є комфортним. Це стосовно Тарути та Гайдука. А щодо Коновалюка, то він — народний депутат і, в принципі, висловив свою думку щодо того процесу, який розпочався і триває в партії, — це її самоочищення. І цей процес природний. І коли в партії триває така дискусія, то її треба лише вітати. Це якраз не свідчить про щось погане, це свідчить про те, що є нормальна, здорова обстановка, в якій думку кожного почують. Це той процес, який якраз позитивно і впливатиме на партійне будівництво.

— Як ви прокоментуєте перебіг розслідування справи Гонгадзе? На плівках Мельниченка є ваш голос?

— Я читав деякі фрагменти, де згадується моє ім’я. Щоправда, зі справою Гонгадзе вони аж ніяк не пов’язані. Якийсь короткий фрагмент, той, який я читав, нібито був зафіксований на цих плівках.

— «Нібито» означає, що ви не підтверджуєте факту такої розмови?

— Я навіть приблизно не пам’ятаю цієї розмови...

— Просто тому, що було багато інших...

— У житті людина досить рідко може дозволити собі бути самою собою. Чесно кажучи, ще рідше це може зробити політик. Завжди треба думати про те, що я можу сказати, а що — ні. А потім конкретизувати щось, відновлювати в пам’яті дуже й дуже важко.

— А стосовно розслідування справи Гонгадзе...

— На мій погляд, послідовність й управління перебігом слідства повинні визначати професіонали. І ніхто не має права коментувати фрагменти тієї чи іншої справи. А вже тим паче такої складної, як справа Гонгадзе. Політизація тут ніколи не піде на користь. У цьому моя позиція. Наскільки мені відомо, про це вже зараз говорять багато політиків і фахівців. Тому дуже важливо, щоб цей процес не посилювався.

— Як ви оцінюєте фігуру нового донецького губернатора та його дії на цій посаді?

— Це дуже досвідчений управлінець, із великим стажем роботи, з хорошим, у тому числі й міжнародним, кругозором. Він працював на дуже чутливому для України в міжнародній співпраці напрямі, в такій украй важливій для нас країні, як Туркменістан. І 36 мільярдів кубічних метрів газу — контракт України з цією державою, управління цим процесом, усе це лежало на ньому. І загалом, створена система у взаємовідносинах із цією державою посприяла постійному позитивному вирішенню питань, особливо взаєморозрахунків і взаємозаліків. Це його — Чупруна Володимира Прокоповича — велика заслуга. Коли я працював у Донецькій області, то часто з ним контактував, і можу сказати, що це зрілий фахівець, із ним завжди можна було знайти відповіді на виниклі запитання. Та й коли працював в уряді, я також мав із ним відповідні контакти. А його перехід із дипломатичної роботи на посаду заступника голови НАК «Нафтогаз України» свідчить також про високу довіру туркменської сторони. Я так це вбачаю. А як він зараз як голова адміністрації поводитиметься — покаже час. Область дуже непроста. Вона виробляє близько 25% внутрішнього валового продукту України. Тут колосальна густота населення — приблизно 200 осіб на квадратний кілометр. Тут величезний комплекс соціальних проблем й одна з найчутливіших галузей промисловості — вугільна. Якщо він займатиметься справою та зуміє привернути до цих проблем увагу уряду, Президента, отже, він відповідатиме. Ця область заслуговує на особливу увагу.

— Леонід Кучма нещодавно сказав, що на виборах програла не ваша програма, а ви як особистість. Чи згодні ви з такою оцінкою? Що показує ваш аналіз? Хоча ми вже й говорили про те, що ви не реваншист, але все ж таки, чи вбачаєте можливості для політичного й особистісного реваншу? Наприклад, боксер або шахіст, і це загальновизнано, має право на реванш...

— Ви знаєте, коментар Кучми для мене особисто не є чимось значущим... У зв’язку з його діями в період виборів. Насправді ці вибори ми виграли, але його позиція поставила 15 мільйонів виборців, громадян України, в нерівні умови перед другою частиною. Він порушив Конституцію. І це, на мій погляд, головна причина нашого програшу. А щодо моїх подальших цілей і намірів, то вони були, є і будуть — свою енергію спрямовувати на покращання життя наших людей і на будівництво молодої, сильної й незалежної держави. А яке місце в житті нашої країни я знайду — покаже час. Сьогодні я як сторона, яка програла, не маю інших варіантів, крім як скласти альтернативу чинній владі. Жодних інших варіантів не маю. Але моя позиція постійно визначатиметься залежно від дій влади, щодо дій влади.

— До якої межі ви можете дійти, якщо влада діятиме добре?

— Знову ж таки, життя покаже. Я бажаю, щоб усе, що робила та робить влада, йшло на благо українського народу. І я впевнений у тому, що держава розвиватиметься, але тільки все залежатиме від того, якими темпами та в якому напрямку. Мені б хотілося, щоб взаємини нової влади та нової опозиції, баланс наших відносин, позитивно впливали на процес розвитку держави та покращання життя в країні.

— У традиціях західних політиків під час візиту до якоїсь країни зустрічатися з лідерами опозиції. Путін із вами не зустрічався під час свого останнього візиту до Києва?

— Ні, такої зустрічі не було.

— І навіть телефонної розмови?

— Ні.

— Чи пояснюєте ви це тим, що опозиція ще не встигла сформуватися?

— Я вважаю, що цей процес визріватиме в прямому та в переносному значенні слова. А ще — це має ввійти в систему, ввійти в правила...

— І не тільки західних політиків.

— Звісна річ. Це має ввійти в правила. Діалог з опозицією завжди в усіх зрілих демократичних країнах триває як усередині держави, так і на міжнародному рівні. І це є правилом, це є законом.

Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»